1Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості, щоби знову не покладати основу: покаяння від мертвих діл та віри в Бога, (Дії 20:21; 1Кор 3:10; Євр 5:12; Євр 9:14)2науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і вічний суд. (Дії 6:6)3І це зробимо, якщо Бог дозволить. (Дії 18:21)4Адже неможливо, щоб ті, які раз були просвічені й скуштували небесного дару, стали співучасниками Святого Духа, (Мт 12:31; Ів 4:10; Євр 10:26; Євр 10:32; 1Ів 5:16)5скуштували доброту Божого Слова, силу майбутнього віку, (Мт 12:32; Євр 2:5; 1Пет 2:3)6і відпали, аби знову обновлятися для покаяння, повторно розпинаючи в собі та зневажаючи Божого Сина! (1Кор 11:27; Кол 2:15; Євр 7:3; Євр 10:29; 2Пет 2:21)7Бо земля, що напилася дощу, який її часто зрошує, і родить корисну зелень тим, котрі її обробляють, — одержує благословення від Бога.8А та, що зростила терня і бур’ян, — не потрібна і близька до прокляття; її кінець — спалення. (Мт 7:16; Мт 13:7)9Улюблені, хоча ми так і говоримо, але ми впевнені, що з вами справи кращі й що ви тримаєтеся спасіння. (Рим 15:14)10Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і [працю] любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим. (1Сол 1:3; Об 2:19)
Надія — якір для душі
11Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії, (Євр 3:14; Євр 10:22)12аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці. (1Кор 11:1; Євр 5:11; Євр 6:15; Євр 6:17; Євр 10:36; Євр 11:9)13Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся Собою, (Рим 4:20)14кажучи: Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу!15Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю. (Євр 6:12; Євр 11:33)16Люди клянуться вищим, адже клятва для підтвердження кладе край усякої їхньої незгоди.17Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, дав клятву, (Євр 6:12)18щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, що перед нами, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху. (Ів 8:17; Кол 1:5)19Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу, (Євр 9:3; Євр 10:20)20куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседека. (Пс 109:4; Євр 4:14; Євр 5:6)
Євреїв 6
Новий Переклад Українською
від Biblica1Тому залишімо початок вчення Христового й прямуймо до досконалості, не закладаючи знову основ для покаяння у вчинках, що ведуть до смерті, віри в Бога,2вчення про ритуальні обмивання, покладання рук, воскресіння мертвих та вічний суд.3Так і зробимо, якщо Бог дозволить.4Бо неможливо тих, хто колись був просвітлений, хто скуштував небесного дару й став учасником Святого Духа,5хто скуштував доброти Божого Слова та сили майбутнього віку6і хто відпав, знову повернути до покаяння. Адже вони самі наново розпинають Сина Божого й публічно зневажають Його.7Бо Земля, яка п’є дощ, що часто зрошує її, і яка приносить врожай, корисний для того, хто його вирощує, отримує Боже благословення.8А земля, яка приносить терни та будяки, ні для чого не придатна та близька до прокляття, а її кінець – спалення.9Улюблені, хоча й говоримо так, ми впевнені, що у вашому випадку справи кращі і ви є спасенними.10Адже Бог не є несправедливий; Він не забуде вашої праці та любові, яку ви проявили та продовжуєте проявляти в ім’я Його, служачи святим.11Ми бажаємо, щоб кожен із вас до кінця виявляв старанність та повноту надії,12щоб ви не розлінились, а наслідували тих, хто завдяки вірі та терпінню успадковує обітниці.
Божа обітниця
13Коли Бог давав обітницю Авраамові, то поклявся Самим Собою, бо не мав когось більшого.14Він сказав: «Я неодмінно рясно благословлю тебе й дуже розмножу твоїх нащадків».[1]15І ось, терпляче чекаючи, Авраам отримав обіцяне.16Люди клянуться кимось більшим, ніж вони, і клятва підтверджує сказане та припиняє всяку суперечку.17Тому й Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Свого наміру, підтвердив це клятвою,18щоб дві незмінні речі, у яких Бог не може говорити неправду, стали для нас – тих, що знайшли в Ньому захист та вхопилися за надію, яка була перед нами, – непохитною втіхою.19Ця надія – немов якір для душі, тверда й непорушна. Вона входить усередину, за завісу,20куди заради нас увійшов наш Попередник, Ісус, ставши назавжди Первосвященником за чином Мельхіседека.