Йова 31 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю. 2 А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот? 3 Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня? 4 Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки? 5 Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман, 6 нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність. 7 Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів, 8 то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі. 9 Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей, 10 то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження. 11 Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити. 12 Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував. 13 Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися, 14 то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам? 15 Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні. 16 А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови. 17 Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, — 18 хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, — 19 якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув, 20 і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят, 21 якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога, 22 то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя. 23 Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу. 24 Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію, 25 якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку, 26 чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них. 27 І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст, 28 то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом. 29 Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! — 30 то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло. 31 Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий. 32 Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив. 33 Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх, 34 бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом? 35 О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось, 36 читав, поклавши, як вінець на плечі, 37 і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника, 38 якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали, 39 якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі, 40 то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Hiobs Reinigungseid und Appell an Gott

1 Ich hatte einen Bund gemacht mit meinen Augen, dass ich nicht lüstern blickte auf eine Jungfrau. (Мт 5:28) 2 Was gäbe sonst mir Gott als Teil von oben und was für ein Erbe der Allmächtige aus der Höhe? 3 Wäre es nicht Verderben für den Ungerechten und Unglück für den Übeltäter? 4 Sieht er nicht meine Wege und zählt alle meine Schritte? (Йов 23:10) 5 Bin ich gewandelt in Falschheit, oder ist mein Fuß geeilt zum Betrug? 6 Gott möge mich wiegen auf rechter Waage, so wird er erkennen meine Unschuld! 7 Ist mein Gang gewichen vom Wege und mein Herz meinen Augen nachgefolgt und blieb etwas hängen an meinen Händen, 8 so will ich säen, aber ein anderer soll es essen, und meine Nachkommen sollen entwurzelt werden. (Лев 26:16) 9 Hat sich mein Herz betören lassen um einer Frau willen und hab ich an meines Nächsten Tür gelauert, 10 so soll meine Frau einem andern mahlen, und andere sollen bei ihr liegen. (2Сам 12:11) 11 Denn das ist eine Schandtat und eine Schuld, die vor die Richter gehört. (Повт 22:22) 12 Ja, das ist ein Feuer, das bis in den Abgrund frisst und all meine Habe bis auf die Wurzel vernichtet. 13 Hab ich missachtet das Recht meines Knechts oder meiner Magd, wenn sie eine Sache wider mich hatten, 14 was wollte ich tun, wenn Gott sich erhebt, und was würde ich antworten, wenn er heimsucht? 15 Hat nicht auch ihn erschaffen, der mich im Mutterleibe schuf, hat nicht der Eine uns im Mutterschoß bereitet? (Прип 14:31; Мт 25:40) 16 Hab ich den Bedürftigen ihr Begehren versagt und die Augen der Witwe verschmachten lassen? (Йов 29:12) 17 Hab ich meinen Bissen allein gegessen, und hat nicht die Waise auch davon gegessen? (Іс 58:7) 18 Nein, ich habe sie von Jugend auf gehalten wie ein Vater, und ich habe sie von Mutterleib an geleitet. (Йов 29:16) 19 Hab ich zugesehen, wie jemand ohne Kleid verkommen ist, und den Armen ohne Decke gehen lassen? 20 Hat er mich nicht gesegnet, wenn er von der Wolle meiner Lämmer erwärmt wurde? 21 Hab ich meine Hand gegen eine Waise erhoben, weil ich sah, dass ich im Tor Helfer hatte? (Рут 4:1) 22 Dann falle meine Schulter vom Nacken und mein Arm breche aus dem Gelenk! 23 Denn der Schrecken Gottes käme über mich und ich könnte seine Hoheit nicht ertragen. 24 Hab ich das Gold zu meiner Zuversicht gemacht und zum Feingold gesagt: »Mein Trost«? (Пс 52:9) 25 Hab ich mich gefreut, dass ich großes Gut besaß und meine Hand so viel erworben hatte? 26 Hab ich das Licht angesehen, wenn es hell leuchtete, und den Mond, wenn er herrlich dahinzog, (Повт 4:19) 27 dass sich mein Herz heimlich betören ließ, ihnen Küsse zuzuwerfen mit meiner Hand? 28 Das wäre auch eine Missetat, die vor die Richter gehört; denn damit hätte ich verleugnet Gott in der Höhe. 29 Hab ich mich gefreut, wenn’s meinem Feinde übel ging, und mich erhoben, weil ihn Unglück getroffen hatte? (Пс 7:5; Пс 35:13; Прип 24:17) 30 Nein, ich ließ meinen Mund nicht sündigen, dass ich verwünschte mit einem Fluch seine Seele. (1Пет 3:9) 31 Haben nicht die Männer in meinem Zelt sagen müssen: »Wo ist einer, der nicht satt geworden wäre von seinem Fleisch?« 32 Kein Fremder durfte draußen zur Nacht bleiben, sondern meine Tür tat ich dem Wanderer auf. (Суд 19:20; Євр 13:2; 1Пет 4:9) 33 Hab ich meine Übertretungen, wie Menschen tun, zugedeckt, um heimlich meine Schuld zu verbergen, 34 weil ich mir grauen ließ vor der großen Menge und die Verachtung der Sippen mich abgeschreckt hat, sodass ich still blieb und nicht zur Tür hinausging? 35 O hätte ich einen, der mich anhört – hier meine Unterschrift! Der Allmächtige antworte mir! –, oder die Schrift, die mein Verkläger geschrieben! (Йов 23:3) 36 Wahrlich, dann wollte ich sie auf meine Schulter nehmen und wie eine Krone tragen. 37 Ich wollte alle meine Schritte ihm ansagen und wie ein Fürst ihm nahen. (40b) Zu Ende sind die Worte Hiobs. 38 ^[1] Hat mein Acker wider mich geschrien und haben miteinander seine Furchen geweint, 39 hab ich seine Früchte unbezahlt gegessen und seine Besitzer seufzen lassen? 40 Dann sollen mir Disteln wachsen statt Weizen und Unkraut statt Gerste.