Йова 19 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Доки завдаватимете болю моїй душі й нищитимете мене словами? 3 Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не соромлячись мене, налягаєте на мене. 4 Так, я насправді заблукав, у мені ж перебуває омана — говорити слово, яке не належиться, а мої слова є оманливі та не на часі. 5 Ой, ви, які наді мною величаєтеся, нападаєте на мене з докором. 6 Отже, знайте, що Господь є Тим, Хто непокоїть, Він підняв проти мене Свої укріплення. 7 Ось я сміюся з пониження, та не говоритиму. Закричу я, і ніде не знайду суду. 8 Я обгороджений довкола і не вийду, на моє обличчя Він поклав темряву. 9 Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови. 10 Він обдер мене довкруги, і я відходжу. Він, наче дерево, зрубав мою надію. 11 Страшно зі мною вчинив у гніві, сприйняв мене, наче ворога. 12 Разом прийшли на мене Його напасники, на моїх дорогах оточили мене ті, які засілися. 13 Від мене ж відступили мої брати, чужих пізнавали краще, аніж мене. А мої друзі стали немилосердними. 14 Мої близькі мене не прийняли, і ті, хто знає моє ім’я, забули про мене. 15 Сусіди дому та мої служниці, — я був для них чужинцем. 16 Я покликав мого слугу, а він не послухав, — уста ж мої благали. 17 І я просив мою дружину, я ж ніжно прикликав синів моїх наложниць. 18 Вони ж мене відкинули навіки. Коли я встаю, вони говорять проти мене. 19 Відчувають огиду до мене ті, хто мене бачить. А ті, кого я полюбив, повстали проти мене. 20 У моїй шкірі зігнило моє тіло, мої ж кості в зубах тримаються. 21 Змилосердьтеся наді мною, змилосердьтеся наді мною, о друзі! Бо Господня рука — це та, що доторкнулася до мене. 22 Чому ж ви мене переслідуєте, як і Господь, і не насичуєтеся моїм тілом? 23 Бо хто дасть записати мої слова, покласти їх у книзі навіки, — 24 залізним і свинцевим писальцем, чи викарбувати на каменях? 25 Адже я знаю, що вічним є Той, Хто бажає мене визволити на землі, 26 підняти мою шкіру, щоб це терпіти. Бо це сталося мені від Господа, 27 чого я в собі свідомий, що моє око побачило, а не хто інший. Усе мені сповнилося в лоні. 28 Якщо ж і скажете: Що скажемо перед ним? І в ньому знайдемо корінь справи. 29 Остерігайтеся ж і ви від обману. Бо гнів надходить на беззаконних, і тоді пізнають, де їхня сутність.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Hiobs zweite Antwort an Bildad

1 Hiob antwortete und sprach: 2 Wie lange plagt ihr meine Seele und peinigt mich mit Worten? 3 Ihr habt mich nun zehnmal verhöhnt und schämt euch nicht, mir so zuzusetzen. 4 Habe ich wirklich geirrt, so trage ich meinen Irrtum selbst. 5 Wollt ihr euch wirklich über mich erheben und wollt mir meine Schande beweisen? 6 So merkt doch endlich, dass Gott mir unrecht getan hat und mich mit seinem Jagdnetz umgeben hat. 7 Siehe, ich schreie »Gewalt!« und werde doch nicht gehört; ich rufe, aber kein Recht ist da. (Йов 30:20; Єр 20:8; Авак 1:2) 8 Er hat meinen Weg vermauert, dass ich nicht hinüberkann, und hat Finsternis auf meine Steige gelegt. (Йов 3:23; ПлЄр 3:7; ПлЄр 3:9) 9 Er hat mir mein Ehrenkleid ausgezogen und die Krone von meinem Haupt genommen. 10 Er hat mich zerbrochen um und um, dass ich dahinfuhr, und hat meine Hoffnung ausgerissen wie einen Baum. 11 Sein Zorn ist über mich entbrannt, und er achtet mich seinen Feinden gleich. (Йов 13:24; Йов 33:10) 12 Vereint kommen seine Kriegsscharen und haben ihren Weg gegen mich gebaut und sich um meine Hütte her gelagert. 13 Er hat meine Brüder von mir entfernt, und meine Verwandten sind mir fremd geworden. (Пс 31:12) 14 Meine Nächsten haben sich zurückgezogen, und meine Freunde haben mich vergessen. (Пс 38:12) 15 Meinen Hausgenossen und meinen Mägden gelte ich als Fremder; ich bin ein Unbekannter in ihren Augen. 16 Ich rief meinen Knecht und er antwortete mir nicht; ich musste ihn anflehen mit eigenem Munde. 17 Mein Atem ist zuwider meiner Frau, und die Söhne meiner Mutter ekelt’s vor mir. 18 Selbst die Kinder geben nichts auf mich; stelle ich mich gegen sie, so geben sie mir böse Worte. 19 Alle meine Getreuen verabscheuen mich, und die ich lieb hatte, haben sich gegen mich gewandt. 20 Mein Gebein hängt nur noch an Haut und Fleisch, und nur das nackte Leben brachte ich davon. 21 Erbarmt euch über mich, erbarmt euch, ihr meine Freunde; denn die Hand Gottes hat mich getroffen! 22 Warum verfolgt ihr mich wie Gott und könnt nicht satt werden von meinem Fleisch? 23 Ach dass meine Reden aufgeschrieben würden! Ach dass sie aufgezeichnet würden als Inschrift, 24 mit einem eisernen Griffel und mit Blei für immer in einen Felsen gehauen! 25 Aber ich weiß, dass mein Erlöser^[1] lebt, und als der Letzte wird er über dem Staub sich erheben. (Йов 26:6; Іс 41:14; Ос 13:14) 26 Nachdem meine Haut so zerschlagen ist, werde ich ohne mein Fleisch Gott sehen. (Пс 17:15; Пс 73:24) 27 Ich selbst werde ihn sehen, meine Augen werden ihn schauen und kein Fremder. Danach sehnt sich mein Herz in meiner Brust. 28 Wenn ihr sprecht: Wie wollen wir ihn verfolgen und eine Sache gegen ihn finden!, 29 so fürchtet euch selbst vor dem Schwert; denn das sind Missetaten, die das Schwert straft, damit ihr wisst, dass es ein Gericht gibt.