Йова 20 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Підхопивши, Софар, мінеєць, сказав: 2 Я не думав, що ти саме так відповіси, і не розумієте більше, ніж я. 3 Я послухаю докір моєї образи, і відповість мені дух розуму. 4 Хіба цього ти не знав віддавна, відколи людина постала на землі? 5 Адже веселість безбожних — страшне падіння, і радість беззаконних — згуба, 6 хоч підіймуться до неба його дари, а його жертва доторкнеться до хмар. 7 Бо коли цьому здаватиметься, що вже міцно стоїть, тоді він загине до кінця. А ті, хто його бачить, скажуть: Де він є? 8 Його не знайдуть, наче сон, що минув, — відлетів, наче нічний привид. 9 Око бачило його, та більше не побачить, і більше його не впізнає його місце. 10 Хай його синів знищать менші, а його руки хай попалять болі. 11 Його кості наповнилися його молодістю, та з ним вона ляже в землю. 12 Якщо злоба буде солодкою в його устах, він її сховає під своїм язиком. 13 Не пощадить її, не покине її і збере її всередині своєї гортані. 14 І не зможе йому допомогти. Жовч аспіда в його шлунку! 15 Багатство, зібране без правди, буде виблюване, з його дому його витягне ангел. 16 Нехай же ссе гнів змій, нехай же уб’є його язик змії. 17 Хай не побачить надоїв з пасовиськ, ані пасовиськ меду і масла. 18 Він надаремно і безглуздо трудився задля багатства, з якого не скуштує, воно, наче тверде м’ясо, не до жування, — не проковтнути. 19 Бо він знищив доми численних сильних, і житла пограбував, а не поставив. 20 Немає йому спасіння з майна, він не врятується своїм бажанням. 21 Немає в нього залишеної їжі. Через це його добро не розквітне. 22 Коли ж йому здається, що він вже наповнився, то він буде в біді, і на нього найде всяка біда. 23 Якщо якось наповнить свій живіт, Він нашле на нього гнів люті, щоб його залити болями. 24 І він не врятується від руки залізного леза, щоб його вбив мідний лук. 25 Нехай же стріла пройде крізь його тіло, і зірки хай ходять у його житлі, на ньому хай будуть страхи. 26 Хай на ньому перебуває всяка темрява. І його пожере невгасимий вогонь, нехай же чужинець несе зло його домові. 27 Нехай небо відкриє його беззаконня, а земля повстане проти нього. 28 І знищення потягне дім його до кінця, і день гніву надійде на нього. 29 Така частка безбожної людини в Господа і придбання його маєтку в наглядача.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Zofars zweite Rede

1 Da antwortete Zofar von Naama und sprach: (Йов 15:1; Йов 18:1) 2 Darum muss ich antworten, und deswegen kann ich nicht schweigen; 3 denn ich muss hören, wie man mich schmäht und tadelt, aber der Geist aus meiner Einsicht lehrt mich antworten. 4 Weißt du nicht, dass es allezeit so gegangen ist, seitdem Menschen auf Erden gewesen sind, 5 dass das Frohlocken der Gottlosen nicht lange währt und die Freude des Ruchlosen nur einen Augenblick? 6 Wenn auch sein Hochmut in den Himmel reicht und sein Haupt an die Wolken rührt, (Пс 37:35) 7 so wird er doch für immer vergehen wie sein Kot, und die ihn gesehen haben, werden sagen: Wo ist er? (Мих 7:10) 8 Wie ein Traum wird er verfliegen und nicht mehr zu finden sein und wie ein Nachtgesicht verschwinden. 9 Das Auge, das ihn gesehen hat, wird ihn nicht mehr sehen, und seine Stätte wird ihn nicht mehr schauen. (Пс 37:10) 10 Seine Söhne werden bei den Armen betteln gehen, und seine Hände müssen seine Habe wieder hergeben. 11 Sind auch seine Gebeine voll Jugendkraft, so müssen sie sich doch mit ihm in den Staub legen. 12 Wenn ihm auch das Böse in seinem Munde wohlschmeckt, dass er es birgt unter seiner Zunge, 13 dass er es hegt und nicht loslässt und es zurückhält in seinem Gaumen, 14 so wird sich doch seine Speise verwandeln in seinem Leibe und wird Otterngift in seinem Bauch. 15 Die Güter, die er verschlungen hat, muss er wieder ausspeien, und Gott treibt sie aus seinem Bauch heraus. 16 Er wird Otterngift saugen, und die Zunge der Schlange wird ihn töten. 17 Er wird nicht sehen die Ströme noch die Bäche, die mit Honig und Milch fließen. 18 Er wird erwerben und doch nichts davon genießen und über seine eingetauschten Güter nicht froh werden. (Повт 28:30) 19 Denn er hat unterdrückt und verlassen den Armen; er hat Häuser an sich gerissen, die er nicht erbaut hat. 20 Denn sein Wanst konnte nicht voll genug werden; mit seinem köstlichen Gut wird er nicht entrinnen. 21 Nichts entging seiner Fressgier; darum wird sein gutes Leben keinen Bestand haben. 22 Wenn er auch die Fülle und genug hat, wird ihm doch angst werden; alle Gewalt der Mühsal wird über ihn kommen. 23 Es soll geschehen: Damit er genug bekommt, wird Gott den Grimm seines Zorns über ihn senden und wird über ihn regnen lassen seine Schrecknisse. 24 Flieht er vor dem eisernen Harnisch, so wird ihn der eherne Bogen durchbohren! 25 Es dringt das Geschoss aus seinem Rücken, der Blitz des Pfeiles aus seiner Galle; Schrecken fahren über ihn hin. (Повт 32:41) 26 Alle Finsternis ist für ihn aufgespart. Es wird ihn ein Feuer verzehren, das keiner angezündet hat, und wer übrig geblieben ist in seiner Hütte, dem wird’s schlimm ergehen. (Повт 32:22) 27 Der Himmel wird seine Schuld enthüllen, und die Erde wird sich gegen ihn erheben. 28 Die Flut wälzt sein Haus fort, Regengüsse am Tage seines Zorns. 29 Das ist der Lohn eines gottlosen Menschen bei Gott und das Erbe, das Gott ihm zugesprochen hat.