Йова 16 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Я чув багато такого. Усі потішники зла. 3 Бо що ж? Хіба є чин словам духа? Чи щось тобі перешкодить, щоб відповісти? 4 І я скажу так, як ви: Хіба ваша душа лежить замість моєї? Тоді я наскочив би на вас словами, покивав би головою на вас. 5 Тож нехай буде сила в моїх устах, не спиню рух губ. 6 Бо якщо говоритиму, не роз’ятрю рани. Коли ж помовчу, хіба менше буду зранений? 7 Тепер Він мене зробив втомленим, нерозумним, зігнилим; 8 і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в обличчя відповіла. 9 Охоплений гнівом, Він скинув мене, заскреготав на мене зубами, списи Його розбійників попали в мене. 10 Він прибив стрілами очей, гострим поглядом уразив мене в обличчя, разом набігли на мене. 11 Бо Господь віддав мене в руки неправедного, і на безбожних покинув мене. 12 Розбив мене, коли я був у мирі, схопивши мене за чуб, вирвав волосся, поставив мене, неначе сторожа. 13 Оточили мене списами, кидаючи на мої нирки без пощади, пролили на землю мою жовч. 14 Повалили мене — падіння за падінням, накинулися на мене сильні. 15 Я пришив мішковину до моєї шкіри, а моя сила погасла в землі. 16 Моє нутро згоріло від плачу, а на моїх повіках — тінь. 17 У моїх руках не було ж нічого неправедного, а молитва моя була чистою. 18 Земле, не покрий крові мого тіла, і хай не буде місця моєму крикові. 19 І ось тепер на небі мій свідок, і мій заступник — на висотах. 20 Нехай долине моє благання до Господа, нехай же перед Ним сльозить моє око. 21 Нехай буде оборона людині перед Господом, а синові людському — перед своїм ближнім. 22 Пройшли лічені роки, і я піду дорогою, якою не повернуся.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Hiobs zweite Antwort an Elifas

1 Hiob antwortete und sprach: 2 Ich habe solches oft gehört. Ihr seid allzumal leidige Tröster! 3 Wollen die leeren Worte kein Ende haben? Oder was reizt dich, so zu reden? 4 Auch ich könnte wohl reden wie ihr, wärt ihr an meiner Stelle. Auch ich könnte Worte gegen euch zusammenbringen und mein Haupt über euch schütteln. (Пс 22:8) 5 Ich würde euch stärken mit dem Munde und mit meinen Lippen trösten. 6 Aber wenn ich schon redete, so würde mich mein Schmerz nicht verschonen; hörte ich auf zu reden, so bliebe er dennoch bei mir. 7 Nun aber hat er mich müde gemacht. Du hast alles verstört, was um mich ist. 8 Du hast mich runzlig gemacht, das zeugt wider mich, und mein Siechtum steht wider mich auf und verklagt mich ins Angesicht. 9 Sein Grimm hat mich zerrissen, und er war mir feind; er knirschte mit den Zähnen gegen mich; mein Widersacher funkelt mich mit seinen Augen an. 10 Sie haben ihren Mund aufgesperrt wider mich und haben mich schmählich auf meine Backen geschlagen. Sie rotten sich zusammen gegen mich. 11 Gott hat mich den Übeltätern übergeben und hat mich in die Hände der Frevler kommen lassen. 12 Ich war in Frieden, aber er hat mich zunichtegemacht; er hat mich beim Genick genommen und zerschmettert. Er hat mich als seine Zielscheibe aufgerichtet; (ПлЄр 3:12) 13 seine Pfeile schwirren um mich her. Er hat meine Nieren durchbohrt und nicht verschont; er hat meine Galle auf die Erde geschüttet. 14 Er schlägt in mich eine Bresche nach der andern; er läuft gegen mich an wie ein Kriegsmann. 15 Ich habe einen Sack um meinen Leib gelegt und mein Haupt in den Staub gebeugt. (Бут 37:34) 16 Mein Antlitz ist gerötet vom Weinen, auf meinen Wimpern liegt Dunkelheit, 17 obwohl kein Frevel in meiner Hand und mein Gebet rein ist. 18 Ach, Erde, bedecke mein Blut nicht, und mein Schreien finde keine Ruhestatt! (Бут 4:10; Єз 24:7) 19 Siehe, auch jetzt noch ist mein Zeuge im Himmel, und mein Fürsprecher ist in der Höhe. (Йов 17:3) 20 Meine Freunde verspotten mich; unter Tränen blickt mein Auge zu Gott auf, (1Сам 2:25) 21 dass er Recht verschaffe dem Mann bei Gott, dem Menschen vor seinem Freund. 22 Denn meine Tage sind gezählt und ich gehe den Weg, den ich nicht wiederkommen werde. (Йов 10:21)