Йова 15 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Підхопивши, Еліфас, теманієць, сказав: 2 Чи дасть мудрий відповідь на повчання духа? Він наповнив біль лона, 3 звинувачуючи словами, якими не годиться, словами, від яких немає жодної користі. 4 Чи і ти не відкинув страх, довершив такі слова перед Господом? 5 Ти винний за слова твоїх уст, і ти не розсудив слова сильних. 6 Хай оскаржують тебе твої уста, а не я, і твої губи хай свідчать проти тебе. 7 Бо ж що? Хіба ти народився першою людиною? Чи ти постав раніше за пагорби? 8 Чи ти чув накази Господні, чи до тебе прийшла мудрість? 9 Адже що знаєш ти, чого ми не знаємо? Або що розумієш, чого й ми не розуміємо? 10 І старець, і древній між нами віком старший від твого батька! 11 Ти був трохи покараний за дещо з того, у чому ти згрішив, ти говорив високо, гордовито. 12 На що наважилося твоє серце, і на що піднялися твої очі, 13 що ти вибухнув гнівом перед Господом, і вивів з уст такі слова? 14 Бо хто, будучи смертною людиною, буде непорочним, чи як буде праведним той, хто народився від жінки, 15 якщо святим Він не вірить, і небо не є чистим перед Ним? 16 Тож наскільки мерзенний і нечистий чоловік, котрий п’є неправду, наче напій! 17 Сповіщу ж тобі, послухай мене. Тож я сповіщу тобі те, що я побачив, 18 те, що говорять мудрі й що не затаїли їхні батьки. 19 Їм самим дано землю, і на них не прийшов чужинець. 20 Усе життя безбожного в клопотах, і пораховані роки дані сильному, 21 страх же його — в його вухах. Коли йому здається, що вже є в мирі, тоді прийде його знищення. 22 Хай не вірить, що відвернеться від темряви, бо він вже переданий у руки залізного меча, 23 призначений на їжу грифам. А в собі знає, що на нього очікує доля трупа. Темний день його налякає, 24 а біда і смуток захоплять його, наче полководця, який упаде в перших рядах. 25 Адже він підняв руки перед Господом, і перед Господом Вседержителем став твердошиєм, 26 біг перед Ним гординею в товстих плечах свого щита, 27 бо він закрив своє обличчя у своїй товщі та зробив облямівку на стегнах. 28 Нехай же поселиться в пустинних містах, увійде до незаселених домів. Те, що вони приготували, інші заберуть. 29 Він не розбагатіє, і його майно не залишиться. Він не кидатиме на землю тінь, 30 і не втече від темряви. Нехай вітер висушить те, що в нього сходить, нехай же впаде його цвіт. 31 Хай не вірить, що залишиться, бо марне поставиться йому. 32 Ним зрізане зітліє передчасно, і його галузка не покриється листям. 33 Нехай буде зібраний, як неспілий плід передчасно, нехай упаде, як цвіт оливки. 34 Бо свідчення безбожного — смерть, і вогонь спалить доми тих, хто бере хабарі. 35 Він у лоні прийме болі, на нього найде марнота, а його черево понесе оману.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Des Elifas zweite Rede

1 Da antwortete Elifas von Teman und sprach: 2 Soll ein Weiser antworten mit windiger Einsicht und seinen Bauch so blähen mit leeren Reden? 3 Du verantwortest dich mit Worten, die nichts taugen, und dein Reden ist nichts nütze. 4 Du selbst zerstörst die Gottesfurcht und raubst dir die Andacht vor Gott. 5 Denn deine Schuld lehrt deinen Mund, und du hast erwählt eine listige Zunge. 6 Dein Mund verurteilt dich und nicht ich, deine Lippen zeugen gegen dich. 7 Bist du als der erste Mensch geboren? Kamst du vor den Hügeln zur Welt? 8 Hast du zugehört im Rat Gottes und die Weisheit an dich gerissen? (Йов 11:7; Рим 11:33) 9 Was weißt du, das wir nicht wissen? Was verstehst du, das uns nicht bekannt ist? (Йов 13:2) 10 Es sind Ergraute und Alte unter uns, die länger gelebt haben als dein Vater. 11 Gelten Gottes Tröstungen so gering bei dir und ein Wort, das sanft mit dir verfuhr? 12 Was reißt dein Herz dich fort? Was funkeln deine Augen, 13 dass sich dein Mut wider Gott richtet und du solche Reden aus deinem Munde lässt? 14 Was ist der Mensch, dass er rein sein sollte, und dass der gerecht sein sollte, der vom Weibe geboren ist? (Йов 14:4) 15 Siehe, seinen Heiligen traut Gott nicht, und selbst die Himmel sind nicht rein vor ihm. (Йов 4:18; Йов 25:5) 16 Wie viel weniger ein Mensch, der ein Gräuel ist und verderbt, der Unrecht säuft wie Wasser! 17 Ich will dir’s zeigen, höre mir zu, und ich will dir erzählen, was ich gesehen habe, 18 was die Weisen gesagt und ihre Väter ihnen nicht verborgen haben, 19 denen allein das Land gegeben war, sodass kein Fremder unter ihnen umherzog: 20 Der Frevler bebt sein Leben lang, und dem Tyrannen ist die Zahl seiner Jahre verborgen. (Бут 4:14) 21 Stimmen des Schreckens hört sein Ohr, und mitten im Frieden kommt der Verderber über ihn. 22 Er glaubt nicht, dass er dem Dunkel entrinnen könne, und fürchtet immer das Schwert. 23 Er zieht hin und her nach Brot und weiß, dass ihm der Tag der Finsternis bereitet ist. 24 Angst und Not schrecken ihn, sie überwältigen ihn wie ein König, bereit zum Kampf. 25 Denn er hat seine Hand gegen Gott ausgereckt und dem Allmächtigen getrotzt. 26 Er läuft mit dem Kopf gegen ihn an und ficht halsstarrig wider ihn. 27 Er brüstet sich wie ein fetter Wanst und macht sich feist und dick. 28 Er wohnt in zerstörten Städten, in Häusern, darin niemand bleibt, die zu Steinhaufen bestimmt sind. 29 Doch wird er nicht reich bleiben, und sein Gut wird nicht bestehen, und sein Besitz wird sich nicht ausbreiten im Lande. 30 Er wird der Finsternis nicht entrinnen. Die Flamme wird seine Zweige verdorren, und Gott wird ihn durch den Hauch seines Mundes wegraffen. 31 Er traue nicht auf Trug, sonst wird er betrogen sein, und Trug wird sein Lohn werden. 32 Er verwelkt noch vor der Zeit, und sein Zweig wird nicht mehr grünen. 33 Er gleicht dem Weinstock, der die Trauben unreif abstößt, und dem Ölbaum, der seine Blüte abwirft. 34 Denn die Rotte der Ruchlosen wird unfruchtbar bleiben, und das Feuer wird die Hütten der Bestechlichen fressen. 35 Sie gehen schwanger mit Mühsal und gebären Unglück, und ihr Schoß bringt Trug zur Welt. (Іс 59:4)