Йова 14 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Адже смертна людина, яка народжена від жінки, має коротке життя і повна гніву, 2 або вона відпала, наче цвіт, що відцвів, зникла, наче тінь, і не затрималася. 3 Чи не слово цього звершив Ти, і цього Ти зробив, щоби прийшов із судом перед Тебе? 4 Бо хто на суді буде чистим від нечисті? Але ж ніхто! 5 Хоч і один день його життя на землі, а його місяці пораховані в нього, Ти поклав на час, і він не переступить. 6 Відійди від нього, щоб замовчав і мав задоволення від життя, наче найманець. 7 Адже є надія для дерева. Бо якщо буде зрубаним, ще зацвіте, і галузки в нього не бракуватиме. 8 Бо якщо постаріє в землі його корінь, і його пень на камені помре, 9 то зацвіте від запаху води, і зробить жнива більше, ніж молодий саджанець. 10 Чоловік же, померши, відійшов, — смертна людина, упавши, більше не існує. 11 Адже в часі помирає море, і ріка, опустівши, висохла. 12 А людина, заснувши, не встане, доки лишень небо буде зшите разом. І вони не збудяться зі свого сну. 13 Хіба ж не краще Ти зберіг би мене в аді, сховав би мене, доки не спинився б Твій гнів, і признач мені час, в який мене згадаєш. 14 Адже якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя? Чи терпітиму, аж доки знову буду? 15 Тоді покличеш, а я Тебе послухаюся, діло ж Твоїх рук не відкинь. 16 Ти ж почислив мої задуми, і Тебе не омине жоден із моїх гріхів. 17 Ти ж запечатав мої беззаконня в торбі, позначив, якщо я в чомусь несвідомо вчинив переступ. 18 І лише гора, падаючи, розсиплеться, і камінь постаріє на своєму місці. 19 Вода злизала каміння, і води затопили низини пороху землі. І Ти знищив очікування людини. 20 Ти його скинув до кінця, і він відійшов. Ти йому наставив обличчя і відіслав. 21 І якщо його сини стали численними, він не знає, і якщо стають нечисленними, він не свідомий того. 22 Але тільки його тіло відчувало біль, і його душа плакала.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Der Mensch, vom Weibe geboren, lebt kurze Zeit und ist voll Unruhe, 2 geht auf wie eine Blume und welkt, flieht wie ein Schatten und bleibt nicht. (Пс 90:5) 3 Doch du tust deine Augen über einen solchen auf, dass du mich vor dir ins Gericht ziehst. 4 Kann wohl ein Reiner kommen von Unreinen? Auch nicht einer! (Пс 14:3) 5 Sind seine Tage bestimmt, steht die Zahl seiner Monde bei dir und hast du ein Ziel gesetzt, das er nicht überschreiten kann: (Пс 31:16; Пс 39:5) 6 so blicke doch weg von ihm, damit er Ruhe hat, bis sein Tag kommt, auf den er sich wie ein Tagelöhner freut. (Йов 7:1) 7 Denn ein Baum hat Hoffnung, auch wenn er abgehauen ist; er kann wieder ausschlagen, und seine Schösslinge bleiben nicht aus. 8 Ob seine Wurzel in der Erde alt wird und sein Stumpf im Staub erstirbt, 9 so grünt er doch wieder vom Geruch des Wassers und treibt Zweige wie eine junge Pflanze. 10 Stirbt aber ein Mann, so ist er dahin; kommt ein Mensch um – wo ist er? 11 Wie Wasser ausläuft aus dem See, und wie ein Strom versiegt und vertrocknet, 12 so ist ein Mensch, wenn er sich niederlegt, er wird nicht wieder aufstehen; er wird nicht aufwachen, solange der Himmel bleibt, noch von seinem Schlaf erweckt werden. (Йов 7:10) 13 Ach dass du mich im Totenreich verwahren und verbergen wolltest, bis dein Zorn sich legt, und mir eine Frist setzen und dann an mich denken wolltest! (Іс 26:20) 14 Meinst du, einer stirbt und kann wieder leben? Alle Tage meines Dienstes wollte ich harren, bis meine Ablösung kommt. 15 Du würdest rufen und ich dir antworten; es würde dich verlangen nach dem Werk deiner Hände. 16 Dann würdest du meine Schritte zählen und nicht achtgeben auf meine Sünde. 17 Du würdest meine Übertretung in ein Bündlein versiegeln und meine Schuld übertünchen. (Ос 13:12) 18 Doch ein Berg kann zerfallen und vergehen und ein Fels von seiner Stätte weichen, 19 Wasser wäscht Steine weg, und seine Fluten schwemmen die Erde weg: so machst du die Hoffnung des Menschen zunichte. (Рим 5:5) 20 Du überwältigst ihn für immer, dass er davon muss, entstellst sein Antlitz und lässt ihn dahinfahren. 21 Sind seine Kinder in Ehren, das weiß er nicht, oder ob sie verachtet sind, das wird er nicht gewahr. 22 Nur sein eigenes Fleisch macht ihm Schmerzen, und nur um ihn selbst trauert seine Seele.