І.Навина 22 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Тоді закликав Ісус синів Рувима, синів Ґада і половину племені Манасії, 2 і сказав їм: Ви послухалися всього, що повелів вам Мойсей, Господній слуга, і послухалися мого голосу згідно з усім, що я вам наказував. 3 Ви не залишали ваших братів упродовж цих багатьох днів, аж до сьогоднішнього дня, — ви дотрималися наказу Господа, вашого Бога. 4 Тепер же Господь, наш Бог, дав спочинок нашим братам, як і сказав їм: Отже, тепер, повернувшись, вирушайте до ваших сімей — в землю вашого спадку, яку вам дав Мойсей на другому боці Йордану. 5 Але пильно слідкуватимете за тим, щоб чинити заповіді й закон, як нам і заповів чинити Мойсей, Господній слуга: любити Господа, вашого Бога, ходити всіма Його дорогами, дотримуватися Його заповідей, пристати серцем до Нього, служити Йому всім вашим розумом і від усієї вашої душі. 6 І поблагословив їх Ісус, і відіслав їх, і вони пішли до своїх сімей. 7 Половині племені Манасії Мойсей дав наділ у Васанітіді, а половині дав Ісус зі своїми братами на другому боці Йордану — до Моря. І коли Ісус відіслав їх до своїх сімей і поблагословив їх, 8 то вони пішли до своїх сімей з великим майном, і вони мали дуже багато худоби, срібла, золота, заліза і багато одягу, і вони розділили захоплене у ворогів зі своїми братами. 9 І вирушили сини Рувима, сини Ґада і половина племені синів Манасії від ізраїльських синів із Силома в Ханаанській землі, щоб іти в ґалаадську землю, у землю їхнього спадку, який отримали за наказом Господа через посередництво Мойсея. 10 Тож сини Рувима, сини Ґада і половина племені Манасії прийшли в йорданський Ґалґал, що є в Ханаанській землі, і збудували там, над Йорданом, жертовник, — великий на вигляд жертовник. 11 І почули ізраїльські сини, кажучи: Дивіться, сини Рувима, сини Ґада і половина племені Манасії збудували жертовник на границях ханаанської землі в йорданському Ґалааді, на другому боці від ізраїльських синів. 12 Тож зібралися всі ізраїльські сини в Силомі, щоб, виступивши, воювати проти них. 13 Та спочатку ізраїльські сини послали до синів Рувима, до синів Ґада і до половини племені Манасії в ґалаадську землю Фінееса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика, 14 і з ним — десять старійшин, один старійшина з роду по батьківській лінії з усіх ізраїльських племен. Це — старійшини родів по батьківській лінії, ізраїльські тисячники. 15 Вони прийшли до синів Рувима, до синів Ґада і до половини племені Манасії в ґалаадську землю й звернулися до них, кажучи: 16 Так говорить уся Господня громада: Що це за злочин, який ви вчинили перед Богом Ізраїля, щоб сьогодні відвернутися від Господа, збудувавши собі самим жертовник, аби стати відступниками від Господа? 17 Хіба недостатньо нам гріха Фоґора, від якого ми не очистилися аж до цього дня? — і була кара на Господньому зборі! 18 А ви сьогодні відвернулися від Господа! І буде, коли ви відступите сьогодні від Господа, то завтра на всьому Ізраїлі буде Божий гнів! 19 А тепер, хіба мала для вас земля вашого спадку? То перейдіть в землю Господнього спадку, туди, де є Господній намет, і отримаєте спадок посеред нас! І ви не будете відступниками від Бога, і не відступите від Господа тим, що ви збудуєте ще один жертовник, крім жертовника Господа, нашого Бога. 20 Дивіться, чи не Ахар, син Зари, дійсно вчинив злочин, а через прокляття гнів був на всій громаді Ізраїля! А він був один-єдиний! Та і не один він помер через свій гріх! 21 На це сини Рувима, сини Ґада і половина племені Манасії у відповідь сказали тисячникам Ізраїля, стверджуючи: 22 Бог, Бог є Господом, і Бог, Бог — Господь, Він знає, і Ізраїля Він пізнає. Якщо ми дійсно вчинили злочин перед Господом, то нехай нас у цьому не врятує! 23 Якщо ми збудували собі жертовник, аби відступити від Господа, нашого Бога, щоб на ньому приносити жертву всепалення, чи щоби приносити на ньому жертву спасіння, — Господь нехай дослідить, — 24 але задля діла побожності ми це зробили! Ми собі сказали: Щоб завтра не говорили ваші діти нашим дітям: Що вам до Господа, Бога Ізраїля? 25 Господь і границю поставив між вами і нами — Йордан, тож немає у вас Господньої частки! І відчужаться ваші сини від наших синів, щоб не вшановувати Господа. 26 Ми вчинили так, аби збудувати цей жертовник не задля дарів чи задля жертв, — сказали вони, — 27 але щоб це було свідком між вами, нами і між нашими родами після нас, щоби звершувати служіння Господу перед Ним нашими дарами, нашими жертвами і нашими жертвами спасіння. І завтра ваші діти не скажуть нашим дітям: Немає у вас Господньої частки! 28 Ми собі сказали: Якщо буде тоді, і нам чи до наших родів завтра так скажуть, то ми відповімо: Гляньте, подоба Господнього жертовника, який зробили наші батьки не для дарів, і не для жертв, але воно є свідченням між нами, між вами і між нашими синами! 29 Отже, нехай не буде, що ми відступили від Господа, щоб відійти в ці дні від Господа, збудувати собі ще один жертовник для дарів, мирних жертв і жертв спасіння, за винятком Господнього жертовника, що є перед Його наметом. 30 Коли священик Фінеес, і всі старійшини ізраїльської громади, які були з ним, почули слова, які сказали сини Рувима, сини Ґада і половини племені Манасії, то вони були їм до вподоби. 31 Тоді священик Фінеес сказав синам Рувима, синам Ґада і половині племені Манасії: Сьогодні ми дізналися, що Господь з нами, оскільки ви не вчинили перед Господом провини, через що і врятували ізраїльських синів від Господньої руки. 32 Священик Фінеес і старійшини повернулися від синів Рувима, від синів Ґада і від половини племені Манасії, — з ґалаадської землі в ханаанську землю, — до ізраїльських синів, і переказали їм слова. 33 І це було до вподоби ізраїльським синам. І вони спілкувалися з ізраїльськими синами, і поблагословили Бога ізраїльських синів, і сказали, щоби більше не йти на них війною, аби вигубити землю синів Рувима, синів Ґада і половини племені Манасії. І ті проживали на ній. 34 А жертовникові племені Рувима, Ґада і половини племені Манасії Ісус дав назву і сказав: «Свідченням» він є між ними, бо Господь є їхнім Богом!

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Josua entlässt die ostjordanischen Stämme

1 Da rief Josua die Rubeniter und Gaditer und den halben Stamm Manasse 2 und sprach zu ihnen: Ihr habt alles gehalten, was euch Mose, der Knecht des HERRN, geboten hat, und habt gehorcht meiner Stimme in allem, was ich euch geboten habe. (Чис 32:20; Повт 3:18) 3 Ihr habt eure Brüder diese lange Zeit bis zum heutigen Tag nicht verlassen und habt festgehalten an dem Gebot des HERRN, eures Gottes. 4 Weil nun der HERR, euer Gott, eure Brüder zur Ruhe gebracht hat, wie er ihnen zugesagt hat, so wendet euch nun und zieht hin zu euren Zelten in das Land eures Erbes, das euch Mose, der Knecht des HERRN, gegeben hat jenseits des Jordans. (Євр 4:8) 5 Achtet aber nur genau darauf, dass ihr tut nach dem Gebot und Gesetz, das euch Mose, der Knecht des HERRN, geboten hat, dass ihr den HERRN, euren Gott, liebt und wandelt auf allen seinen Wegen und seine Gebote haltet und ihm anhangt und ihm dient von ganzem Herzen und von ganzer Seele. (Повт 6:5; Повт 10:12) 6 So segnete sie Josua und ließ sie gehen, und sie gingen zu ihren Zelten. 7 Dem einen halben Stamm Manasse hatte Mose Erbteil gegeben in Baschan, der andern Hälfte gab Josua ihr Erbteil unter ihren Brüdern diesseits des Jordans nach Westen zu. Und als er sie gehen ließ zu ihren Zelten und sie gesegnet hatte, 8 sprach er zu ihnen: Ihr kommt wieder heim mit großem Gut zu euren Zelten, mit sehr viel Vieh, Silber, Gold, Bronze, Eisen und Kleidern. So teilt nun die Beute eurer Feinde mit euren Brüdern. (Чис 31:27)

Der Altar am Jordan

9 Da kehrten zurück die Söhne Ruben, die Söhne Gad und der halbe Stamm Manasse und gingen von den Israeliten weg aus Silo, das im Lande Kanaan liegt, dass sie ins Land Gilead zögen zum Lande ihres Erbes, das sie nach dem Befehl des HERRN durch Mose geerbt hatten. 10 Und da sie zu den Steinkreisen am Jordan kamen, die noch im Lande Kanaan liegen, bauten die Söhne Ruben, die Söhne Gad und der halbe Stamm Manasse dort am Jordan einen Altar, groß und ansehnlich. 11 Als aber die Israeliten sagen hörten: Siehe, die Söhne Ruben, die Söhne Gad und der halbe Stamm Manasse haben einen Altar gebaut an den Grenzen des Landes Kanaan, bei den Steinkreisen am Jordan, an der Grenze des Gebiets der Israeliten, 12 da versammelte sich die ganze Gemeinde der Israeliten in Silo, um gegen sie zu Felde zu ziehen. 13 Und die Israeliten sandten zu den Söhnen Ruben, den Söhnen Gad und dem halben Stamm Manasse ins Land Gilead den Pinhas, den Sohn Eleasars, den Priester, (Чис 25:7) 14 und mit ihm zehn Fürsten, aus jeder Sippe der Stämme Israels einen, und jeder war Haupt seiner Sippe über Tausend in Israel. 15 Und als sie zu den Söhnen Ruben, den Söhnen Gad und dem halben Stamm Manasse ins Land Gilead kamen, redeten sie mit ihnen und sprachen: 16 So lässt euch sagen die ganze Gemeinde des HERRN: Wie versündigt ihr euch an dem Gott Israels, dass ihr euch heute abkehrt von dem HERRN und dass ihr euch einen Altar baut und von dem HERRN abfallt? (Повт 12:13) 17 Ist’s nicht genug mit der Schuld von Peor, von der wir bis zum heutigen Tag noch nicht gereinigt sind und um derentwillen eine Plage unter die Gemeinde des HERRN kam? (Чис 25:1) 18 Und ihr wendet euch heute von dem HERRN weg. Dann wird es geschehen: Heute lehnt ihr euch auf gegen den HERRN, und morgen wird er über die ganze Gemeinde Israel zürnen. 19 Haltet ihr das Land eures Erbes für unrein, so kommt herüber ins Land, das dem HERRN gehört, wo die Wohnung des HERRN steht, und empfangt Erbteil unter uns; aber lehnt euch nicht auf gegen den HERRN und gegen uns, dass ihr euch einen Altar baut außer dem Altar des HERRN, unseres Gottes. 20 Versündigte sich nicht Achan, der Sohn Serachs, am Gebannten, und kam nicht der Zorn über die ganze Gemeinde Israel, obgleich er nur ein einzelner Mann war? Ging er nicht zugrunde wegen seiner Missetat? (ІНав 7:1) 21 Da antworteten die Söhne Ruben und die Söhne Gad und der halbe Stamm Manasse und sagten zu den Obersten über Tausend in Israel: 22 Der starke Gott, der HERR, der starke Gott, der HERR, weiß es; so wisse es auch Israel: Fallen wir ab oder lehnen wir uns auf gegen den HERRN, so helfe er uns heute nicht! 23 Und wenn wir darum den Altar gebaut haben, dass wir uns von dem HERRN abwenden wollten, um Brandopfer oder Speisopfer darauf zu opfern oder Dankopfer darauf darzubringen, so möge es der HERR selbst untersuchen. 24 Haben wir es nicht vielmehr aus Sorge darum getan, dass wir dachten: Morgen könnten eure Söhne zu unsern Söhnen sagen: Was geht euch der HERR, der Gott Israels, an? 25 Der HERR hat den Jordan zur Grenze gesetzt zwischen uns und euch, ihr Söhne Ruben und Gad, ihr habt kein Teil am HERRN. Damit würden eure Nachkommen unsere Nachkommen von der Furcht des HERRN abwenden. 26 Darum sprachen wir: Lasst uns einen Altar bauen, nicht zum Brandopfer noch zum Schlachtopfer, 27 sondern damit er ein Zeuge sei zwischen uns und euch und unsern Nachkommen, dass wir dem HERRN Dienst tun wollen vor ihm mit unsern Brandopfern, Dankopfern und Schlachtopfern, und eure Söhne künftig nicht sagen dürfen zu unsern Söhnen: Ihr habt kein Teil an dem HERRN. (ІНав 24:27) 28 Und wir sagten uns: Wenn sie morgen zu uns oder zu unsern Nachkommen so reden würden, so könnten wir sagen: Seht, wie der Altar des HERRN gebaut ist, den unsere Väter gemacht haben, nicht zum Brandopfer noch zum Schlachtopfer, sondern zum Zeugen zwischen uns und euch. 29 Das sei ferne von uns, dass wir uns auflehnen gegen den HERRN und uns heute von ihm abwenden und einen Altar bauen zum Brandopfer und zum Speisopfer und zum Schlachtopfer außer dem Altar des HERRN, unseres Gottes, der vor seiner Wohnung steht. 30 Da aber Pinhas, der Priester, und die Fürsten der Gemeinde, die Obersten über Tausend in Israel, die bei ihm waren, diese Worte hörten, die die Söhne Ruben, Gad und Manasse sagten, gefielen sie ihnen gut. 31 Und Pinhas, der Sohn Eleasars, der Priester, sprach zu den Söhnen Ruben, Gad und Manasse: Heute erkennen wir, dass der HERR unter uns ist, weil ihr euch nicht an dem HERRN versündigt habt mit dieser Tat. Nun habt ihr die Israeliten errettet aus der Hand des HERRN. 32 Da kehrten Pinhas, der Sohn Eleasars, der Priester, und die Obersten aus dem Land Gilead von den Söhnen Ruben und Gad ins Land Kanaan zu den Israeliten zurück und sagten’s ihnen an. 33 Das gefiel den Israeliten gut, und sie lobten Gott und sagten, dass sie nicht mehr gegen sie zu Felde ziehen wollten, um das Land zu verderben, darin die Söhne Ruben und Gad wohnten. 34 Und die Söhne Ruben und Gad nannten den Altar: »Zeuge ist er zwischen uns, dass der HERR Gott ist«.