Псалом 104 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Алилуя. Прославляйте Господа, кличте Його Ім’я, сповістіть між народами про Його діла. 2 Співайте Йому, виспівуйте Йому, розповідайте про всі Його дивовижні діла. 3 Хваліться Його святим Ім’ям; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа. 4 Шукайте Господа і наберіться сили, постійно шукайте Його обличчя. 5 Пам’ятайте про Його дивовижні діла, які Він учинив, Його чудеса і вироки Його вуст. 6 Нащадки Авраама — Його раби, сини Якова — Його обранці! 7 Він — Господь, наш Бог, на всій землі Його присуди. 8 Він навіки заховав у пам’яті Свій завіт, слово, яке заповів для тисячі родів: 9 те, що заповів Авраамові, і Свою клятву Ісаакові. 10 І поставив його для Якова як закон, — як вічний завіт для Ізраїля, 11 кажучи: Тобі дам Ханаанську землю, як мірило вашої спадщини, 12 коли їх було невелике число, — нечисленними були вони в ній і чужинцями. 13 Вони проходили від народу до народу, від царства до іншого народу. 14 Він же не дозволив жодній людині їх скривдити і докоряв за них царям. 15 Не чіпайте Моїх помазанців і не робіть зла Моїм пророкам! 16 Він навів голод на землю, знищив усі їхні запаси хліба. 17 А перед ними послав людину: Йосиф був проданий у рабство. 18 Кайданами скували його ноги, залізо оповило його душу, 19 доки не збулося Його слово, доки не запалав він Господнім словом. 20 Цар послав визволити його, — володар народів звільнив його. 21 Він настановив його господарем над своїм домом і управителем над усім своїм маєтком, 22 щоб наглядав за його правителями за власним бажанням, щоб навчав його вельмож мудрості. 23 Тож прибув Ізраїль у Єгипет, — Яків переселився в землю Хама. 24 І Він дуже розмножив Свій народ і зробив його сильнішим за його ворогів. 25 А серце тих Він перемінив, щоби зненавиділи Його народ, щоби поводилися підступно з Його рабами. 26 Він послав Мойсея, Свого раба, і Аарона, якого вибрав, 27 і зробив між ними Свої великі ознаки й чудеса в землі Хама. 28 Наслав темряву — і стемніло, та не зважили на Його слова. 29 Він перетворив їхні води в кров і вигубив їхню рибу. 30 Їхня земля закишіла жабами — навіть у покоях їхніх царів. 31 Він сказав — і налетіли псячі мухи, і мошкара з’явилася в усіх їхніх землях. 32 Він, наче дощ, наслав на них град, нищівний вогонь на їхню землю, 33 побив їхні виноградники і їхні смоківниці, знищив усі дерева в їхньому краї. 34 Він сказав — і найшла сарана, сарана без числа; 35 вона поз’їдала всю зелень у їхній землі, пожерла врожай їхнього краю. 36 Він повбивав усіх первістків у їхній країні, початки всякої їхньої праці. 37 А їх вивів із золотом та сріблом, і серед їхніх племен не було хворих. 38 Єгипет був радий їхньому відходові, тому що страх перед ними охопив їх. 39 Він простягнув хмару як покриття для них, і вогонь, щоби світив їм уночі. 40 Вони попросили — і прилетіли перепелиці; Він наситив їх небесним хлібом. 41 Він розколов скелю — і потекли води, ринули потоки на безводні землі. 42 Адже Він згадав Своє святе слово до Авраама, Свого раба. 43 І вивів Свій народ в радості, Своїх обранців — із веселощами. 44 І дав їм землі народів, і вони успадкували плоди праці народів, 45 аби лише дотримувалися Його заповідей і досліджували Його закон.

Hoffnung für alle

від Biblica

Freude an Gottes Schöpfung

1 Ich will den HERRN preisen von ganzem Herzen. HERR, mein Gott, wie groß bist du! Majestätische Pracht ist dein Festgewand, 2 helles Licht umhüllt dich wie ein Mantel. Du spanntest den Himmel aus wie ein Zeltdach, 3 über den Wolken^[1] hast du deine Wohnung errichtet. Ja, die Wolken sind dein Wagen, du fährst auf den Flügeln des Windes dahin. (Бут 1:6) 4 Wind und Wetter sind deine Boten, und feurige Flammen sind deine Diener. 5 Die Erde stelltest du auf ein festes Fundament, niemals gerät sie ins Wanken. 6 Wie ein Kleid bedeckte die Urflut ihre Kontinente, die Wassermassen standen noch über den Bergen. 7 Doch vor deinem lauten Ruf wichen sie zurück, vor deinem Donnergrollen flohen sie. 8 Die Berge erhoben sich, und die Täler senkten sich an den Ort, den du für sie bestimmt hattest. 9 Du hast dem Wasser eine Grenze gesetzt, die es nicht überschreiten darf, nie wieder soll es die ganze Erde überschwemmen. 10 Du lässt Quellen sprudeln und als Bäche in die Täler fließen, zwischen den Bergen finden sie ihren Weg. 11 Die Tiere der Steppe trinken davon, Wildesel stillen ihren Durst. 12 An ihren Ufern nisten die Vögel, in dichtem Laub singen sie ihre Lieder. 13 Vom Himmel lässt du Regen auf die Berge niedergehen, die Erde versorgst du und schenkst reiche Frucht. 14 Du lässt Gras wachsen für das Vieh und Pflanzen, die der Mensch anbauen und ernten kann. 15 So hat er Wein, der ihn erfreut, Öl, das seinen Körper pflegt, und Brot, das ihn stärkt. 16 Du, HERR, hast die riesigen Zedern auf dem Libanongebirge gepflanzt und gibst ihnen genügend Regen. 17 In ihren Zweigen bauen die Vögel ihre Nester, und Störche haben in den Zypressen ihren Brutplatz. 18 In den hohen Bergen hat der Steinbock sein Revier, und das Murmeltier^[2] findet in den Felsen Zuflucht. (Повт 14:7) 19 Du hast den Mond gemacht, um die Monate zu bestimmen, und die Sonne weiß, wann sie untergehen soll. 20 Du lässt die Dunkelheit hereinbrechen, und es wird Nacht – dann regen sich die Tiere im Dickicht des Waldes. 21 Die jungen Löwen brüllen nach Beute; von dir, o Gott, erwarten sie ihre Nahrung. 22 Sobald aber die Sonne aufgeht, schleichen sie zurück in ihre Schlupfwinkel und legen sich dort nieder. 23 Dann steht der Mensch auf und geht an seine Arbeit, er hat zu tun, bis es wieder Abend wird. 24 O HERR, welch unermessliche Vielfalt zeigen deine Werke! Sie alle sind Zeugen deiner Weisheit, die ganze Erde ist voll von deinen Geschöpfen. 25 Da ist das Meer – so unendlich groß und weit, unzählbar sind die Tiere darin, große wie kleine. 26 Schiffe ziehen dort vorüber und auch die Seeungeheuer, die du geschaffen hast, um mit ihnen zu spielen. 27 Alle deine Geschöpfe warten auf dich, dass du ihnen zur rechten Zeit zu essen gibst. 28 Sie holen sich die Nahrung, die du ihnen zuteilst. Du öffnest deine Hand, und sie werden reichlich satt. 29 Doch wenn du dich von ihnen abwendest, müssen sie zu Tode erschrecken. Ja, sie sterben und werden zu Staub, wenn du ihnen den Lebensatem nimmst. 30 Doch wenn du deinen Geist schickst, wird neues Leben geschaffen, und die Erde kann sich wieder entfalten. 31 Die Herrlichkeit des HERRN möge ewig bestehen! Er freue sich an dem, was er geschaffen hat! 32 Er braucht die Erde nur anzusehen – schon fängt sie an zu beben; und wenn er die Berge berührt, dann stoßen sie Rauch aus. 33 Singen will ich für den HERRN, solange ich bin, für meinen Gott will ich musizieren mein Leben lang. 34 Wie freue ich mich über den HERRN – möge ihm mein Lied gefallen! 35 Doch wer sich ihm widersetzt, soll nicht mehr weiterleben, ja, die Gottlosen sollen vom Erdboden verschwinden. Ich will den HERRN preisen von ganzem Herzen. Halleluja – lobt den HERRN!