Псалом 105 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки. 2 Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу? 3 Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас! 4 Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм, 5 щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною. 6 Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду. 7 Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря. 8 Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу. 9 Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю; 10 спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога. 11 Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося. 12 Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу. 13 Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов. 14 І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі. 15 І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам. 16 У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого. 17 І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона. 18 В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників. 19 І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові. 20 Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву. 21 Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті, 22 дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі. 23 І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив. 24 Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову. 25 Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу. 26 І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, — 27 повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах. 28 І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих. 29 І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть. 30 Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть. 31 Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки. 32 Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав, 33 бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами. 34 Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь, 35 а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки. 36 І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою. 37 Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, — 38 проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю, 39 опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях. 40 Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку 41 і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів. 42 Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку. 43 Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня. 44 Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними, коли почув їхні благання. 45 І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, — 46 розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні. 47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою. 48 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так, хай так буде!

Hoffnung für alle

від Biblica

Israels Geschichte zeigt: Gott hat Wort gehalten!

1 Preist den HERRN und rühmt seinen Namen, verkündet allen Völkern seine großen Taten! (ЛЄр 16:8) 2 Singt und musiziert zu seiner Ehre, macht alle seine Wunder bekannt! 3 Seid stolz auf ihn, den heiligen Gott! Ja, alle, die seine Nähe suchen, sollen sich freuen! 4 Fragt nach dem HERRN und rechnet mit seiner Macht, wendet euch immer wieder an ihn! 5-6 Ihr Nachkommen seines Dieners Abraham, erinnert euch an die Wunder, die er vollbracht hat! Ihr Kinder und Enkel von Jakob, die er auserwählt hat, denkt an all seine mächtigen Taten und Urteile! 7 Er ist der HERR, unser Gott! Auf der ganzen Welt hat er das letzte Wort. 8 Niemals vergisst er seinen Bund, sein Versprechen, das er uns gab. Es gilt für alle Generationen nach uns, selbst wenn es tausende sind. 9 Schon mit Abraham schloss er diesen Bund; er schwor auch Isaak, sich daran zu halten. 10 Gegenüber Jakob bestätigte er ihn als gültige Ordnung, ja, als ewiges Bündnis für das Volk Israel. 11 Er sprach: »Euch gebe ich das Land Kanaan, ihr sollt es für immer besitzen.« 12 Als sie noch eine kleine Schar waren, nur wenige, dazu noch fremd im Land, 13 als sie von Volk zu Volk wanderten, von einem Ort zum anderen zogen, 14 da erlaubte Gott keinem, sie zu unterdrücken. Die Könige der fremden Völker warnte er: 15 »Rührt mein Volk nicht an, denn ich habe es erwählt! Sie sind meine Propheten – darum tut ihnen nichts Böses!«^[1] 16 Der HERR ließ eine Hungersnot ins Land kommen, und die Vorräte an Brot gingen schnell zu Ende. 17 Aber Gott hatte ihnen schon einen Mann vorausgeschickt: Josef, der als Sklave nach Ägypten verkauft worden war. 18 Man band seine Füße mit schweren Ketten und zwängte seinen Hals in einen eisernen Ring. 19 Doch dann traf ein, was Josef vorausgesagt hatte; was der HERR ihm eingab, bewies seine Unschuld. 20 Da befahl der König, ihm seine Fesseln zu lösen; der Mann, der über viele Völker herrschte, gab ihn frei! 21 Er machte ihn zum obersten Verwalter seines Palastes und vertraute ihm seinen ganzen Besitz an. 22 Die hohen Beamten wurden ihm unterstellt, und die Ratgeber des Königs sollten von seiner Weisheit lernen. 23 Dann kamen Jakob und seine Familie nach Ägypten und ließen sich nieder im Land der Nachkommen Hams. 24 Der HERR ließ sein Volk rasch wachsen und schließlich mächtiger werden als seine Unterdrücker. 25 Er sorgte dafür, dass die Ägypter sein Volk zu hassen begannen. Am Ende behandelten sie es heimtückisch und gemein. 26 Doch dann sandte er zwei Männer zu ihrer Hilfe, es waren Mose und Aaron, seine auserwählten Diener. 27 Sie vollbrachten vor ihren Augen die Zeichen und Wunder, die Gott den Ägyptern angedroht hatte, 28 und widersetzten sich nicht seinem Befehl^[2]. Der HERR sandte pechschwarze Finsternis, 29 die Gewässer verwandelte er in Blut und ließ die Fische darin umkommen. 30 Im ganzen Land wimmelte es von Fröschen, auch vor dem Palast des Königs machten sie nicht Halt. 31 Auf Gottes Weisung kam Ungeziefer, ganze Schwärme von Stechmücken bedeckten das Land. 32 Statt Regen prasselte Hagel vom Himmel, feurige Blitze schlugen überall ein. 33 Gott vernichtete die Weinstöcke und Feigenbäume und zerbrach auch die anderen Bäume im Land. 34 Auf seinen Befehl rückten Heuschrecken heran, riesige Schwärme, die nicht zu zählen waren. 35 Sie machten sich über alle Pflanzen im Land her, alles, was grünte und blühte, fraßen sie kahl. 36 Schließlich tötete der HERR alle Erstgeborenen der Ägypter, jede Familie verlor den ältesten Sohn, der doch ihr ganzer Stolz war. 37 Dann führte er sein Volk gesund und stark heraus, reich beladen mit Silber und Gold. 38 Die Ägypter waren froh, sie endlich los zu sein, so sehr hatte sie die Furcht vor ihnen gepackt. 39 Gott gab seinem Volk Schutz hinter einer Wolke, und in der Nacht erleuchtete ein Feuer ihnen den Weg. 40 Als sie erbittert nach Speise verlangten, da ließ er Wachteln in ihr Lager kommen, und mit Brot vom Himmel^[3] machte er sie satt. 41 Er ließ Wasser aus dem Felsen fließen, mitten in der Wüste strömte es heraus. 42 Ja, Gott hat Wort gehalten! Er löste sein heiliges Versprechen ein, das er Abraham, seinem Diener, gegeben hatte. 43 So führte er sein auserwähltes Volk heraus, und sie sangen und jubelten vor Freude. 44 Dann gab er ihnen das Land anderer Völker; was diese erarbeitet hatten, wurde nun ihr Besitz. 45 Diese Wunder ließ er sein Volk erleben, damit sie seinen Weisungen gehorchten und seine Gebote hielten. Halleluja – lobt den HERRN!