1Керівнику хору. На мотив«Лілея». Повчання синів Корея. Пісня кохання.[1] (Пс 44:11; Євр 1:8)2Зворушилося моє серце від слова прекрасного, я виконаю свій твір для царя. Язик мій – тростина вправного писця.3Ти став найгарнішим серед усіх синів людських, благодать вилилась на вуста твої, тому Бог благословив тебе навіки.4Підпережи, о могутній, свої стегна мечем, славою твоєю й величчю!5І в такому величному вбранні своєму переможно мчися верхи заради істини, смирення й правди. Нехай правиця твоя звершить грізні вчинки.6Твої стріли нагострені – нехай впадуть під твої ноги народи, нехай вразять вони серця ворогів царя.7Престол Твій, Боже, – повік-віків, жезл справедливості – жезл Твого Царства.8Ти полюбив правду й зненавидів беззаконня; тому помазав Тебе Бог, Твій Бог, олією радощів більше, ніж Твоїх друзів.9Миром, алое й корицею пашіють усі твої шати; із палаців, прикрашених слоновою кісткою, струни арф тебе радують.10Серед придворних шляхетних жінок твоїх – доньки царів. Стоїть цариця по твоїй правиці – уся в щирому золоті з Офіру.11Послухай-но, донько, обміркуй і ось до чого прихили твоє вухо:[2] забудь народ твій і дім твого батька,12і тоді цар зажадає твоєї краси, адже він – твій володар, тож вклонися йому.13Тоді донька Тиру[3] прийде з дарами й багатії з народу твого шукатимуть прихильності твоєї.14Уся слава доньки царя – усередині покоїв, її одяг гаптований золотом.15У вишиваних шатах ведуть її до царя; весільних подруг підводять до тебе услід за нею, о царю.16Ведуть їх із радістю й веселощами, вони входять до палацу царя.17Замість предків твоїх, о царю, будуть сини твої; Ти поставив їх князями по всій землі.18Я зроблю так, що ім’я твоє пам’ятатимуть із роду в рід, тому народи прославлятимуть тебе повік-віків.