від Biblica1Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом.2Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,3сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.4Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – глибоке розуміння.5Схилю своє вухо до притчі, відкрию під звуки арфи мою загадку:6Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –7тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?8Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові належного викупу[1] за нього.9Бо занадто дорогим був би викуп за його душу, тому повік не досягти того,10щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті[2].11Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.12Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!13Але ж людина не завжди перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.14Так, життєві дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.[3]15Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло[4] для них.16Але Бог викупить душу мою з-під влади царства мертвих, коли прийме мене до Себе. Села17Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.18Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним до царства мертвих.19Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –20однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.21Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
1Great is the Lord, and most worthy of praise, in the city of our God, his holy mountain.2Beautiful in its loftiness, the joy of the whole earth, like the heights of Zaphon[1] is Mount Zion, the city of the Great King.3God is in her citadels; he has shown himself to be her fortress.4When the kings joined forces, when they advanced together,5they saw her and were astounded; they fled in terror.6Trembling seized them there, pain like that of a woman in labour.7You destroyed them like ships of Tarshish shattered by an east wind.8As we have heard, so we have seen in the city of the Lord Almighty, in the city of our God: God makes her secure for ever.[2]9Within your temple, O God, we meditate on your unfailing love.10Like your name, O God, your praise reaches to the ends of the earth; your right hand is filled with righteousness.11Mount Zion rejoices, the villages of Judah are glad because of your judgments.12Walk about Zion, go round her, count her towers,13consider well her ramparts, view her citadels, that you may tell of them to the next generation.14For this God is our God for ever and ever; he will be our guide even to the end.