Марка 5 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Ісус звільняє одержимого

1 Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську. 2 Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому вийшов із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом. 3 Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами. 4 Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати. 5 Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння. 6 Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому 7 й голосно промовив: ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 8 Бо Ісус казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!» 9 Ісус запитав його: ―Як тебе звати? Той відповів: ―Моє ім’я Легіон^[1], бо нас багато. 10 І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із тієї місцевості. 11 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. 12 Демони просили Ісуса: ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них. 13 Ісус дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі голів, кинулося з кручі в море та втопилося. 14 Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді люди вийшли подивитися, що сталося. 15 Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися. 16 Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней. 17 Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці. 18 Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою. 19 Але Ісус не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою». 20 Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.

Зцілення жінки з кровотечею та воскресіння дочки Яіра

21 Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря. 22 І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг, 23 благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила». 24 Ісус пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього. 25 І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу. 26 Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше. 27 Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі. 28 Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!» 29 І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги. 30 А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав: ―Хто доторкнувся до Мого одягу? 31 Учні сказали Йому: ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?» 32 Але Ісус озирався, щоб побачити, хто це зробив. 33 Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду. 34 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби». 35 Коли Він ще говорив, прийшли з дому керівника синагоги та сказали: ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя? 36 Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги: ―Не бійся, тільки віруй. 37 І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового. 38 Коли прийшли в дім керівника синагоги, то Ісус побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили. 39 Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить». 40 Але вони почали глузувати з Нього. Ісус же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина. 41 Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»). 42 Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива. 43 Ісус суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.

New International Version

від Biblica

Jesus restores a demon-possessed man

1 They went across the lake to the region of the Gerasenes.^[1] 2 When Jesus got out of the boat, a man with an impure spirit came from the tombs to meet him. 3 This man lived in the tombs, and no-one could bind him anymore, not even with a chain. 4 For he had often been chained hand and foot, but he tore the chains apart and broke the irons on his feet. No-one was strong enough to subdue him. 5 Night and day among the tombs and in the hills he would cry out and cut himself with stones. 6 When he saw Jesus from a distance, he ran and fell on his knees in front of him. 7 He shouted at the top of his voice, ‘What do you want with me, Jesus, Son of the Most High God? In God’s name don’t torture me!’ 8 For Jesus had said to him, ‘Come out of this man, you impure spirit!’ 9 Then Jesus asked him, ‘What is your name?’ ‘My name is Legion,’ he replied, ‘for we are many.’ 10 And he begged Jesus again and again not to send them out of the area. 11 A large herd of pigs was feeding on the nearby hillside. 12 The demons begged Jesus, ‘Send us among the pigs; allow us to go into them.’ 13 He gave them permission, and the impure spirits came out and went into the pigs. The herd, about two thousand in number, rushed down the steep bank into the lake and were drowned. 14 Those tending the pigs ran off and reported this in the town and countryside, and the people went out to see what had happened. 15 When they came to Jesus, they saw the man who had been possessed by the legion of demons, sitting there, dressed and in his right mind; and they were afraid. 16 Those who had seen it told the people what had happened to the demon-possessed man – and told about the pigs as well. 17 Then the people began to plead with Jesus to leave their region. 18 As Jesus was getting into the boat, the man who had been demon-possessed begged to go with him. 19 Jesus did not let him, but said, ‘Go home to your own people and tell them how much the Lord has done for you, and how he has had mercy on you.’ 20 So the man went away and began to tell in the Decapolis^[2] how much Jesus had done for him. And all the people were amazed.

Jesus raises a dead girl and heals a sick woman

21 When Jesus had again crossed over by boat to the other side of the lake, a large crowd gathered round him while he was by the lake. 22 Then one of the synagogue leaders, named Jairus, came, and when he saw Jesus, he fell at his feet. 23 He pleaded earnestly with him, ‘My little daughter is dying. Please come and put your hands on her so that she will be healed and live.’ 24 So Jesus went with him. A large crowd followed and pressed round him. 25 And a woman was there who had been subject to bleeding for twelve years. 26 She had suffered a great deal under the care of many doctors and had spent all she had, yet instead of getting better she grew worse. 27 When she heard about Jesus, she came up behind him in the crowd and touched his cloak, 28 because she thought, ‘If I just touch his clothes, I will be healed.’ 29 Immediately her bleeding stopped and she felt in her body that she was freed from her suffering. 30 At once Jesus realised that power had gone out from him. He turned round in the crowd and asked, ‘Who touched my clothes?’ 31 ‘You see the people crowding against you,’ his disciples answered, ‘and yet you can ask, “Who touched me?” ’ 32 But Jesus kept looking around to see who had done it. 33 Then the woman, knowing what had happened to her, came and fell at his feet and, trembling with fear, told him the whole truth. 34 He said to her, ‘Daughter, your faith has healed you. Go in peace and be freed from your suffering.’ 35 While Jesus was still speaking, some people came from the house of Jairus, the synagogue leader. ‘Your daughter is dead,’ they said. ‘Why bother the teacher anymore?’ 36 Overhearing^[3] what they said, Jesus told him, ‘Don’t be afraid; just believe.’ 37 He did not let anyone follow him except Peter, James and John the brother of James. 38 When they came to the home of the synagogue leader, Jesus saw a commotion, with people crying and wailing loudly. 39 He went in and said to them, ‘Why all this commotion and wailing? The child is not dead but asleep.’ 40 But they laughed at him. After he put them all out, he took the child’s father and mother and the disciples who were with him, and went in where the child was. 41 He took her by the hand and said to her, ‘Talitha koum!’ (which means ‘Little girl, I say to you, get up!’). 42 Immediately the girl stood up and began to walk around (she was twelve years old). At this they were completely astonished. 43 He gave strict orders not to let anyone know about this, and told them to give her something to eat.