Марка 6 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Ісуса не приймають у Назареті

1 Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним. 2 Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками? 3 Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього. 4 Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі». 5 І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.

Ісус надсилає дванадцятьох апостолів проповідувати

6 І дивувався через їхнє невір’я. Потім Ісус ходив по навколишніх селах і навчав. 7 Покликавши до Себе дванадцятьох, Ісус почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. 8 Ісус наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю. 9 Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок». 10 Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти. 11 Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!» 12 Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись, 13 і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.

Смерть Івана Хрестителя

14 Цар Ірод почув про Ісуса, оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього». 15 Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі стародавніх пророків». 16 Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих». 17 Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився. 18 Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!» 19 Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла. 20 Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою. 21 Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї. 22 Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі. 23 І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства. 24 Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя. 25 Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя. 26 Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй. 27 Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову, 28 приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері. 29 Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.

Ісус годує п’ять тисяч

30 Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили людей. 31 Ісус сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти. 32 Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті. 33 Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них. 34 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха.^[1] І почав їх багато навчати. 35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня. 36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти. 37 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв^[2] і дати їм їсти? 38 Ісус сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини. 39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві. 40 І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят осіб. 41 Ісус узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини. 42 Усі їли та наситилися, 43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби. 44 Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.

Ісус іде по воді

45 Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей. 46 Відпустивши народ, Ісус пішов на гору, щоб помолитися. 47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі. 48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі^[3] Ісус, ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.^[4] 49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали. 50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. Ісус відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!» 51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися, 52 адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.

Зцілення хворих у Генезареті

53 Перепливши море, вони прибули до Генезаретської землі й причалили. 54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса. 55 Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих. 56 І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.

New International Version

від Biblica

A prophet without Honour

1 Jesus left there and went to his home town, accompanied by his disciples. 2 When the Sabbath came, he began to teach in the synagogue, and many who heard him were amazed. ‘Where did this man get these things?’ they asked. ‘What’s this wisdom that has been given him? What are these remarkable miracles he is performing? 3 Isn’t this the carpenter? Isn’t this Mary’s son and the brother of James, Joseph,^[1] Judas and Simon? Aren’t his sisters here with us?’ And they took offence at him. 4 Jesus said to them, ‘A prophet is not without honour except in his own town, among his relatives and in his own home.’ 5 He could not do any miracles there, except lay his hands on a few people who were ill and heal them.

Jesus sends out the Twelve

6 He was amazed at their lack of faith. Then Jesus went around teaching from village to village. 7 Calling the Twelve to him, he began to send them out two by two and gave them authority over impure spirits. 8 These were his instructions: ‘Take nothing for the journey except a staff – no bread, no bag, no money in your belts. 9 Wear sandals but not an extra shirt. 10 Whenever you enter a house, stay there until you leave that town. 11 And if any place will not welcome you or listen to you, leave that place and shake the dust off your feet as a testimony against them.’ 12 They went out and preached that people should repent. 13 They drove out many demons and anointed with oil many people who were ill and healed them.

John the Baptist beheaded

14 King Herod heard about this, for Jesus’ name had become well known. Some were saying,^[2] ‘John the Baptist has been raised from the dead, and that is why miraculous powers are at work in him.’ 15 Others said, ‘He is Elijah.’ And still others claimed, ‘He is a prophet, like one of the prophets of long ago.’ 16 But when Herod heard this, he said, ‘John, whom I beheaded, has been raised from the dead!’ 17 For Herod himself had given orders to have John arrested, and he had him bound and put in prison. He did this because of Herodias, his brother Philip’s wife, whom he had married. 18 For John had been saying to Herod, ‘It is not lawful for you to have your brother’s wife.’ 19 So Herodias nursed a grudge against John and wanted to kill him. But she was not able to, 20 because Herod feared John and protected him, knowing him to be a righteous and holy man. When Herod heard John, he was greatly puzzled^[3]; yet he liked to listen to him. 21 Finally the opportune time came. On his birthday Herod gave a banquet for his high officials and military commanders and the leading men of Galilee. 22 When the daughter of^[4] Herodias came in and danced, she pleased Herod and his dinner guests. The king said to the girl, ‘Ask me for anything you want, and I’ll give it to you.’ 23 And he promised her with an oath, ‘Whatever you ask I will give you, up to half my kingdom.’ 24 She went out and said to her mother, ‘What shall I ask for?’ ‘The head of John the Baptist,’ she answered. 25 At once the girl hurried in to the king with the request: ‘I want you to give me right now the head of John the Baptist on a dish.’ 26 The king was greatly distressed, but because of his oaths and his dinner guests, he did not want to refuse her. 27 So he immediately sent an executioner with orders to bring John’s head. The man went, beheaded John in the prison, 28 and brought back his head on a dish. He presented it to the girl, and she gave it to her mother. 29 On hearing of this, John’s disciples came and took his body and laid it in a tomb.

Jesus feeds the five thousand

30 The apostles gathered round Jesus and reported to him all they had done and taught. 31 Then, because so many people were coming and going that they did not even have a chance to eat, he said to them, ‘Come with me by yourselves to a quiet place and get some rest.’ 32 So they went away by themselves in a boat to a solitary place. 33 But many who saw them leaving recognised them and ran on foot from all the towns and got there ahead of them. 34 When Jesus landed and saw a large crowd, he had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd. So he began teaching them many things. 35 By this time it was late in the day, so his disciples came to him. ‘This is a remote place,’ they said, ‘and it’s already very late. 36 Send the people away so that they can go to the surrounding countryside and villages and buy themselves something to eat.’ 37 But he answered, ‘You give them something to eat.’ They said to him, ‘That would take more than half a year’s wages^[5]! Are we to go and spend that much on bread and give it to them to eat?’ 38 ‘How many loaves do you have?’ he asked. ‘Go and see.’ When they found out, they said, ‘Five – and two fish.’ 39 Then Jesus told them to make all the people sit down in groups on the green grass. 40 So they sat down in groups of hundreds and fifties. 41 Taking the five loaves and the two fish and looking up to heaven, he gave thanks and broke the loaves. Then he gave them to his disciples to distribute to the people. He also divided the two fish among them all. 42 They all ate and were satisfied, 43 and the disciples picked up twelve basketfuls of broken pieces of bread and fish. 44 The number of the men who had eaten was five thousand.

Jesus walks on the water

45 Immediately Jesus made his disciples get into the boat and go on ahead of him to Bethsaida, while he dismissed the crowd. 46 After leaving them, he went up on a mountainside to pray. 47 Later that night, the boat was in the middle of the lake, and he was alone on land. 48 He saw the disciples straining at the oars, because the wind was against them. Shortly before dawn he went out to them, walking on the lake. He was about to pass by them, 49 but when they saw him walking on the lake, they thought he was a ghost. They cried out, 50 because they all saw him and were terrified. Immediately he spoke to them and said, ‘Take courage! It is I. Don’t be afraid.’ 51 Then he climbed into the boat with them, and the wind died down. They were completely amazed, 52 for they had not understood about the loaves; their hearts were hardened. 53 When they had crossed over, they landed at Gennesaret and anchored there. 54 As soon as they got out of the boat, people recognised Jesus. 55 They ran throughout that whole region and carried those who were ill on mats to wherever they heard he was. 56 And wherever he went – into villages, towns or countryside – they placed those who were ill in the market-places. They begged him to let them touch even the edge of his cloak, and all who touched it were healed.