Івана 8 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

1 Ісус же пішов на Оливну гору.

Ісус прощає жінку, яка згрішила

2 Рано-вранці Він знову прийшов у Храм, і всі люди посходилися до Нього. Він сів і почав їх навчати. 3 Книжники та фарисеї привели жінку, яку спіймали під час перелюбу. Її поставили перед народом 4 і сказали Ісусові: ―Учителю, ця жінка була схоплена на перелюбі. 5 Мойсей у Законі звелів нам побивати таких камінням.^[1] А Ти що скажеш? 6 Вони запитали це, щоб спіймати Його й мати підставу звинуватити Його. Але Ісус, схилившись додолу, писав пальцем по землі. 7 Оскільки вони продовжували Його запитувати, Він піднявся й сказав: ―Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! 8 І знов, схилившись, писав по землі. 9 Почувши це, вони почали по одному відходити, починаючи від старших і до останніх. Залишилися тільки Ісус та жінка, яка стояла посередині. 10 Ісус, підвівшись і не побачивши нікого, лише саму жінку, сказав їй: ―Жінко, де ті, хто обвинувачував тебе? Ніхто тебе не осудив? 11 Вона відповіла: ―Ніхто, Господи! Ісус сказав їй: ―І Я не осуджую тебе. Іди й більше не гріши!^[2] (Ів 7:53)

Ісус – світло для світу

12 Ісус знову заговорив із ними: ―Я – світло світу. Хто слідує за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя. 13 Фарисеї сказали Йому: ―Ти свідчиш Сам про Себе, тому Твоє свідчення неправдиве. 14 Ісус відповів: ―Навіть якщо Я свідчу Сам про Себе, Моє свідчення правдиве, тому що Я знаю, звідки Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не знаєте, звідки Я прийшов і куди йду. 15 Ви судите за людськими мірками, Я ж нікого не суджу. 16 А якщо Я й суджу, Мій суд правдивий, тому що Я не Один, зі Мною Отець, Який послав Мене. 17 У вашому Законі написано, що свідчення двох людей – істинне.^[3] 18 Я Сам свідчу про Себе, і про Мене свідчить Отець, Який послав Мене. 19 Тоді вони запитали: ―Де ж Твій Отець? Ісус відповів: ―Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця. Якби ви знали Мене, ви знали б і Мого Отця. 20 Ці слова Він казав, коли навчав у Храмі, біля скарбниці. І ніхто не схопив Його, адже не настав ще Його час.

Суперечка щодо того, Хто такий Ісус

21 Ісус сказав їм ще раз: ―Я відхожу, і ви будете шукати Мене, і помрете у своєму гріху. Куди Я йду, ви не зможете прийти. 22 Тоді юдеї почали говорити: ―Чи не вб’є Він Себе, бо каже: «Туди, куди Я йду, ви не можете прийти»? 23 Він казав їм: ―Ви – знизу, а Я – згори. Ви з цього світу, а Я не з цього світу. 24 Тому Я сказав вам, що ви помрете у ваших гріхах. Якщо не повірите, що Я є,^[4] то помрете у ваших гріхах. 25 Вони запитали: ―Хто Ти? Ісус відповів їм: ―Той, про Кого від початку казав. 26 Я маю багато про вас сказати й судити, але Той, Хто послав Мене, правдивий, і те, що Я чув від Нього, Я говорю світові. 27 Вони не зрозуміли, що Він говорить їм про Отця. 28 Тоді Ісус сказав їм: ―Коли ви піднімете Сина Людського, то зрозумієте, що Я є і що Я нічого не роблю від Себе, а говорю, як Мене навчив Отець. 29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Він не залишає Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби. 30 Коли Він це казав, багато хто повірив у Нього.

Ісус говорить про істинних дітей Божих

31 Ісус сказав юдеям, які повірили в Нього: ―Якщо ви будете перебувати в Моєму Слові, ви дійсно Мої учні. 32 Ви пізнаєте істину, і істина визволить вас. 33 Вони відповіли Йому: ―Ми нащадки Авраама й ніколи не були нічиїми рабами! Як Ти кажеш: «Звільнить вас»? 34 Ісус сказав: ―Істинно кажу вам: кожен, хто грішить, є рабом гріха. 35 Раб не залишається в домі навіки, а Син залишається навіки. 36 Тому якщо Син звільнить вас, справді будете вільними. 37 Я знаю, що ви нащадки Авраама, але шукаєте, як вбити Мене, бо не приймаєте Мого Слова. 38 Я кажу вам те, що бачив у Мого Отця, а ви робите те, що чули у вашого батька. 39 Вони відповіли: ―Наш батько – Авраам. Ісус сказав: ―Якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраама. 40 А тепер ви хочете вбити Мене, Чоловіка, Котрий сказав вам істину, яку Я почув від Бога. Авраам так не робив. 41 Ви чините діла вашого батька. Вони сказали Йому: ―Ми не народилися від статевої розпусти, у нас один Отець – Бог. 42 Ісус сказав їм: ―Якби Бог був вашим Отцем, ви б любили Мене, бо Я вийшов від Бога й прийшов сюди. Я прийшов не Сам від Себе, а Він послав Мене. 43 Чому ж ви не розумієте того, що Я кажу вам? Бо ви не можете слухати Моїх слів. 44 Ваш батько – диявол, і ви прагнете виконувати його волю. Він від початку був убивцею і в істині не встояв, бо в ньому немає істини. Коли він каже неправду, то говорить від себе, бо він брехун і батько неправди. 45 Але Мені не вірите, тому що Я кажу вам істину. 46 Хто з вас може довести Мій гріх? А якщо Я кажу істину, чому ви не вірите Мені? 47 Хто від Бога, той слухає слова Бога. Ви ж не слухаєте Мене тому, що ви не від Бога.

Ісус каже про Себе

48 Юдеї відповіли Йому: ―Чи не правильно ми говоримо, що Ти самарянин і що Ти одержимий? 49 Ісус сказав: ―Я не одержимий, але Я шаную Мого Отця, а ви не шануєте Мене. 50 Я не шукаю Своєї слави. Є Той, Хто шукає її для Мене. Він і судить. 51 Істинно кажу вам: хто підкоряється Моєму Слову, не побачить смерті повік. 52 Тоді юдеї сказали: ―Тепер ми точно знаємо, що Ти одержимий. Авраам помер, і пророки теж, а Ти кажеш: «Хто підкоряється Моєму Слову, не побачить смерті повік». 53 Невже Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? І пророки померли. Ким Ти Себе вважаєш? 54 Ісус відповів: ―Якщо Я буду славити Самого Себе, Моя слава нічого не значить. Мене славить Мій Отець, Якого ви називаєте своїм Богом, 55 хоча ви Його не знаєте. Але Я Його знаю, і якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду таким же брехуном, як і ви. Але Я Його знаю та підкоряюся Його Слову. 56 Ваш батько Авраам радів, що побачить Мій день. Він побачив і зрадів. 57 Юдеї сказали Йому: ―Тобі немає й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? 58 Ісус відповів: ―Істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я є! 59 Тоді вони схопили каміння, щоб закидати Його. Але Ісус скрився й вийшов із Храму.

New International Version

від Biblica

1 but Jesus went to the Mount of Olives. 2 At dawn he appeared again in the temple courts, where all the people gathered round him, and he sat down to teach them. 3 The teachers of the law and the Pharisees brought in a woman caught in adultery. They made her stand before the group 4 and said to Jesus, ‘Teacher, this woman was caught in the act of adultery. 5 In the Law Moses commanded us to stone such women. Now what do you say?’ 6 They were using this question as a trap, in order to have a basis for accusing him. But Jesus bent down and started to write on the ground with his finger. 7 When they kept on questioning him, he straightened up and said to them, ‘Let any one of you who is without sin be the first to throw a stone at her.’ 8 Again he stooped down and wrote on the ground. 9 At this, those who heard began to go away one at a time, the older ones first, until only Jesus was left, with the woman still standing there. 10 Jesus straightened up and asked her, ‘Woman, where are they? Has no-one condemned you?’ 11 ‘No-one, sir,’ she said. ‘Then neither do I condemn you,’ Jesus declared. ‘Go now and leave your life of sin.’

Dispute over Jesus’ testimony

12 When Jesus spoke again to the people, he said, ‘I am the light of the world. Whoever follows me will never walk in darkness, but will have the light of life.’ 13 The Pharisees challenged him, ‘Here you are, appearing as your own witness; your testimony is not valid.’ 14 Jesus answered, ‘Even if I testify on my own behalf, my testimony is valid, for I know where I came from and where I am going. But you have no idea where I come from or where I am going. 15 You judge by human standards; I pass judgment on no-one. 16 But if I do judge, my decisions are true, because I am not alone. I stand with the Father, who sent me. 17 In your own Law it is written that the testimony of two witnesses is true. 18 I am one who testifies for myself; my other witness is the Father, who sent me.’ 19 Then they asked him, ‘Where is your father?’ ‘You do not know me or my Father,’ Jesus replied. ‘If you knew me, you would know my Father also.’ 20 He spoke these words while teaching in the temple courts near the place where the offerings were put. Yet no-one seized him, because his hour had not yet come.

Dispute over who Jesus is

21 Once more Jesus said to them, ‘I am going away, and you will look for me, and you will die in your sin. Where I go, you cannot come.’ 22 This made the Jews ask, ‘Will he kill himself? Is that why he says, “Where I go, you cannot come”?’ 23 But he continued, ‘You are from below; I am from above. You are of this world; I am not of this world. 24 I told you that you would die in your sins; if you do not believe that I am he, you will indeed die in your sins.’ 25 ‘Who are you?’ they asked. ‘Just what I have been telling you from the beginning,’ Jesus replied. 26 ‘I have much to say in judgment of you. But he who sent me is trustworthy, and what I have heard from him I tell the world.’ 27 They did not understand that he was telling them about his Father. 28 So Jesus said, ‘When you have lifted up^[1] the Son of Man, then you will know that I am he and that I do nothing on my own but speak just what the Father has taught me. 29 The one who sent me is with me; he has not left me alone, for I always do what pleases him.’ 30 Even as he spoke, many believed in him.

Dispute over whose children Jesus’ opponents are

31 To the Jews who had believed him, Jesus said, ‘If you hold to my teaching, you are really my disciples. 32 Then you will know the truth, and the truth will set you free.’ 33 They answered him, ‘We are Abraham’s descendants and have never been slaves of anyone. How can you say that we shall be set free?’ 34 Jesus replied, ‘Very truly I tell you, everyone who sins is a slave to sin. 35 Now a slave has no permanent place in the family, but a son belongs to it for ever. 36 So if the Son sets you free, you will be free indeed. 37 I know you are Abraham’s descendants. Yet you are looking for a way to kill me, because you have no room for my word. 38 I am telling you what I have seen in the Father’s presence, and you are doing what you have heard from your father.^[2]’ 39 ‘Abraham is our father,’ they answered. ‘If you were Abraham’s children,’ said Jesus, ‘then you would^[3] do what Abraham did. 40 As it is, you are looking for a way to kill me, a man who has told you the truth that I heard from God. Abraham did not do such things. 41 You are doing the works of your own father.’ ‘We are not illegitimate children,’ they protested. ‘The only Father we have is God himself.’ 42 Jesus said to them, ‘If God were your Father, you would love me, for I have come here from God. I have not come on my own; God sent me. 43 Why is my language not clear to you? Because you are unable to hear what I say. 44 You belong to your father, the devil, and you want to carry out your father’s desires. He was a murderer from the beginning, not holding to the truth, for there is no truth in him. When he lies, he speaks his native language, for he is a liar and the father of lies. 45 Yet because I tell the truth, you do not believe me! 46 Can any of you prove me guilty of sin? If I am telling the truth, why don’t you believe me? 47 Whoever belongs to God hears what God says. The reason you do not hear is that you do not belong to God.’

Jesus’ claims about himself

48 The Jews answered him, ‘Aren’t we right in saying that you are a Samaritan and demon-possessed?’ 49 ‘I am not possessed by a demon,’ said Jesus, ‘but I honour my Father and you dishonour me. 50 I am not seeking glory for myself; but there is one who seeks it, and he is the judge. 51 Very truly I tell you, whoever obeys my word will never see death.’ 52 At this they exclaimed, ‘Now we know that you are demon-possessed! Abraham died and so did the prophets, yet you say that whoever obeys your word will never taste death. 53 Are you greater than our father Abraham? He died, and so did the prophets. Who do you think you are?’ 54 Jesus replied, ‘If I glorify myself, my glory means nothing. My Father, whom you claim as your God, is the one who glorifies me. 55 Though you do not know him, I know him. If I said I did not, I would be a liar like you, but I do know him and obey his word. 56 Your father Abraham rejoiced at the thought of seeing my day; he saw it and was glad.’ 57 ‘You are not yet fifty years old,’ they said to him, ‘and you have seen Abraham!’ 58 ‘Very truly I tell you,’ Jesus answered, ‘before Abraham was born, I am!’ 59 At this, they picked up stones to stone him, but Jesus hid himself, slipping away from the temple grounds.