1 Коринтян 14 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Дар мови та пророцтва

1 Прагніть любові, ревно бажайте духовних дарів, а особливо пророкування. 2 Адже той, хто говорить іншою мовою, говорить не до людей, а до Бога, бо ніхто його не розуміє, і він духом^[1] говорить таємниці. 3 А той, хто пророкує, говорить до людей для збудування, підбадьорення та втіхи. 4 Той, хто говорить мовою, збудовує самого себе, а той, хто пророкує, збудовує церкву. 5 Я бажав би, щоб усі з вас говорили іншими мовами, але більше – щоб пророкували. Той, хто пророкує, більший за того, хто говорить іншими мовами, хіба що хтось перекладає, щоб церква отримала духовне збудування. 6 Тепер, брати, якщо я прийду до вас, говорячи іншими мовами, чим принесу вам користь, якщо не говоритиму через одкровення, або через пізнання, або через пророцтво, або через повчання? 7 Бо й неживі предмети, що мають звучання, – чи то сопілка, чи то арфа^[2], – якщо не видають різних звуків, то як хтось дізнається, що на них грається? 8 Адже якщо сурма видасть невиразний звук, то хто готуватиметься до бою? 9 Так само й ви: якщо язиком скажете незрозуміле слово, то як вас хтось зрозуміє? Будете говорити на вітер. 10 Звісно, у світі є багато всяких мов, і жодна з них не є беззмістовною. 11 Тож якщо я не розумію значення тієї мови, то буду чужинцем^[3] для того, хто говорить, а він буде чужинцем для мене. 12 Так само й ви: якщо вже сповнені ревності щодо духовних дарів, то намагайтеся мати їх вдосталь для збудування церкви. 13 Тому той, хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб умів її перекласти. 14 Адже якщо я молюся іншою мовою, то мій дух молиться, а розум безплідний. 15 Що ж мені робити? Я молитимуся духом, але молитимуся й розумом, також я співатиму духом, але співатиму й розумом. 16 Адже якщо ти дякуєш лише духом, то хіба може на твої слова подяки казати«амінь» той, хто не розуміє, що ти кажеш? 17 Ти добре дякуєш, але інший не збудується. 18 Я дякую Богові за те, що розмовляю мовами більше, ніж усі ви, 19 але в церкві краще скажу п’ять слів власним розумом, щоб навчити інших, аніж тисячу слів іншими мовами. 20 Брати, не будьте дітьми в думках! Навпаки, будьте немовлятами щодо зла, а в думках будьте дорослими. 21 У Законі написано: «Іншими мовами та через інші вуста буду промовляти до цього народу, але й тоді не послухають, – каже Господь».^[4] 22 Отже, мови – це знак не для віруючих, а для невіруючих. Пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих. 23 Тож коли вся церква збереться разом і всі говоритимуть іншими мовами, але зайдуть прості люди або невіруючі, хіба вони не назвуть вас божевільними? 24 Проте якщо ви всі пророкуватимете й зайде хтось невіруючий або недосвідчений, то всі його викриватимуть та осуджуватимуть. 25 Тоді виявляться таємниці його серця, а він впаде ниць та поклониться Богу, кажучи: «І справді, між вами Бог!»

Порядок у поклонінні

26 Як же тоді бути, брати? Коли збираєтесь разом і в кожного з вас є псалом, повчання, одкровення, мова, переклад, – нехай усе буде на збудування церкви. 27 Якщо хтось говорить іншою мовою, то нехай по черзі говорять двоє, щонайбільше троє, а один перекладає. 28 А якщо немає перекладача, то такі нехай мовчать у церкві та говорять до себе та до Бога. 29 Нехай двоє або троє пророків говорять, а всі інші розмірковують. 30 Якщо ж іншому, який сидить, прийшло одкровення, то перший нехай мовчить. 31 Адже всі ви можете пророкувати по черзі, щоб усі навчалися та втішалися. 32 І духи пророків підкорюються пророкам, 33 адже Бог – Бог не безладу, а миру. Як і в усіх церквах святих, 34 жінки повинні мовчати в церкві, адже їм не дозволено говорити, а лише підкорятися, як і говорить Закон. 35 Якщо ж вони бажають чогось навчитися, то нехай спитають вдома у своїх чоловіків, адже соромно для жінки говорити в церкві. 36 Хіба від вас походить Боже Слово? Чи лише вас досягнуло? 37 Якщо хтось думає, що він пророк або духовно наділений, то нехай зрозуміє, що те, про що я пишу вам, – це заповідь Господа. 38 А коли хтось цього не визнає, то і його не визнають.^[5] 39 Отже, брати мої, ревно бажайте пророкувати та не забороняйте інших мов. 40 Нехай усе буде пристойно й організовано.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Zungenrede und prophetische Rede

1 Strebt nach der Liebe! Bemüht euch um die Gaben des Geistes, am meisten aber darum, dass ihr prophetisch redet! (1Кор 12:1) 2 Denn wer in Zungen^[1] redet, der redet nicht zu Menschen, sondern zu Gott; denn niemand versteht ihn: im Geist redet er Geheimnisse. (Дії 2:4; Дії 10:46) 3 Wer aber prophetisch redet, der redet zu Menschen zur Erbauung und zur Ermahnung und zur Tröstung. 4 Wer in Zungen redet, der erbaut sich selbst; wer aber prophetisch redet, der erbaut die Gemeinde. 5 Ich möchte, dass ihr alle in Zungen reden könnt; aber noch viel mehr, dass ihr prophetisch redet. Denn wer prophetisch redet, ist größer als der, der in Zungen redet; es sei denn, er legt es auch aus, auf dass die Gemeinde erbaut werde. 6 Nun aber, Brüder und Schwestern, wenn ich zu euch käme und redete in Zungen, was würde ich euch nützen, wenn ich nicht mit euch redete in Worten der Offenbarung oder der Erkenntnis oder der Prophetie oder der Lehre? 7 So verhält es sich auch mit leblosen Instrumenten, es sei eine Flöte oder eine Harfe: Wenn sie nicht unterschiedliche Töne von sich geben, wie kann man erkennen, was auf der Flöte oder auf der Harfe gespielt wird? 8 Und wenn die Posaune einen undeutlichen Ton gibt, wer wird sich zur Schlacht rüsten? 9 So auch ihr: Wenn ihr in Zungen redet und nicht mit deutlichen Worten, wie kann man wissen, was gemeint ist? Ihr werdet in den Wind reden. 10 Es gibt vielerlei Sprachen in der Welt, und nichts ist ohne Sprache. 11 Wenn ich nun die Bedeutung der Sprache nicht kenne, werde ich ein Fremder sein für den, der redet, und der redet, wird für mich ein Fremder sein. 12 So auch ihr: Da ihr euch bemüht um die Gaben des Geistes, so trachtet danach, dass ihr sie im Überfluss habt und so die Gemeinde erbaut. 13 Wer also in Zungen redet, der bete, dass er’s auch auslegen könne. (1Кор 12:10) 14 Denn wenn ich in Zungen bete, so betet mein Geist; aber mein Verstand bleibt ohne Frucht. 15 Wie soll es aber sein? Ich will beten mit dem Geist und will auch beten mit dem Verstand; ich will Psalmen singen mit dem Geist und will auch Psalmen singen mit dem Verstand. (Еф 5:19; Кол 3:16) 16 Wenn du Gott lobst im Geist, wie soll der, der als Unkundiger dabeisteht, das Amen sagen auf dein Dankgebet, da er doch nicht weiß, was du sagst? 17 Dein Dankgebet mag schön sein; aber der andere wird nicht erbaut. 18 Ich danke Gott, dass ich mehr in Zungen rede als ihr alle. 19 Aber ich will in der Gemeinde lieber fünf Worte reden mit meinem Verstand, damit ich auch andere unterweise, als zehntausend Worte in Zungen. 20 Liebe Brüder und Schwestern, seid nicht Kinder, wenn es ums Verstehen geht; sondern seid Kinder, wenn es um Bosheit geht; im Verstehen aber seid erwachsen. (Еф 4:14) 21 Im Gesetz steht geschrieben: »Ich will in andern Zungen und mit andern Lippen reden zu diesem Volk, aber auch so werden sie nicht auf mich hören, spricht der Herr.« (Іс 28:11) 22 Darum ist die Zungenrede ein Zeichen nicht für die Gläubigen, sondern für die Ungläubigen; die prophetische Rede aber ein Zeichen nicht für die Ungläubigen, sondern für die Gläubigen. 23 Wenn nun die ganze Gemeinde an einem Ort zusammenkäme und alle redeten in Zungen, es kämen aber Unkundige oder Ungläubige hinein, würden sie nicht sagen, ihr seid von Sinnen? 24 Wenn aber alle prophetisch redeten und es käme ein Ungläubiger oder Unkundiger hinein, der würde von allen überführt und von allen gerichtet; 25 was in seinem Herzen verborgen ist, würde offenbar, und so würde er niederfallen auf sein Angesicht, Gott anbeten und bekennen, dass Gott wahrhaftig unter euch ist. (Ів 16:8) 26 Wie ist es nun, Brüder und Schwestern? Wenn ihr zusammenkommt, so hat ein jeder einen Psalm, er hat eine Lehre, er hat eine Offenbarung, er hat eine Zungenrede, er hat eine Auslegung. Lasst es alles geschehen zur Erbauung! (1Кор 12:8; Еф 4:12) 27 Wenn jemand in Zungen redet, so seien es zwei oder höchstens drei und einer nach dem andern; und einer lege es aus. 28 Ist aber kein Ausleger da, so schweige er in der Gemeinde und rede für sich selber und für Gott. 29 Auch von den Propheten lasst zwei oder drei reden, und die andern lasst darüber urteilen. (1Сол 5:20) 30 Wenn aber einem andern, der dabeisitzt, eine Offenbarung zuteilwird, so schweige der Erste. 31 Ihr könnt alle prophetisch reden, doch einer nach dem andern, damit alle lernen und alle ermahnt werden. 32 Die Geister der Propheten sind den Propheten untertan. 33 Denn Gott ist nicht ein Gott der Unordnung, sondern des Friedens. Wie in allen Gemeinden der Heiligen 34 sollen die Frauen schweigen in den Gemeindeversammlungen; denn es ist ihnen nicht gestattet zu reden, sondern sie sollen sich unterordnen, wie auch das Gesetz sagt. (Бут 3:16; 1Тим 2:11) 35 Wollen sie aber etwas lernen, so sollen sie daheim ihre Männer fragen. Es steht einer Frau schlecht an, in der Gemeindeversammlung zu reden. 36 Oder ist das Wort Gottes von euch ausgegangen? Oder ist’s allein zu euch gekommen? 37 Wenn einer meint, er sei ein Prophet oder vom Geist erfüllt, der erkenne, dass es des Herrn Gebot ist, was ich euch schreibe. (1Ів 4:6) 38 Wer aber das nicht erkennt, wird nicht erkannt. 39 Darum, liebe Brüder, bemüht euch um die prophetische Rede und wehrt nicht der Zungenrede. 40 Lasst aber alles ehrbar und ordentlich zugehen. (Кол 2:5)