1 Chválu vzdejte Hospodinu a vzývejte jeho jméno, uvádějte národům ve známost jeho skutky, 2 zpívejte mu, pějte žalmy, přemýšlejte o všech jeho divech, 3 honoste se jeho svatým jménem, ať se zaraduje srdce těch, kteří hledají Hospodina! 4 Dotazujte se na vůli Hospodinovu a jeho moc, jeho tvář hledejte ustavičně. 5 Připomínejte divy, jež vykonal, jeho zázraky a rozsudky jeho úst, 6 potomkové Abrahama, jeho služebníka, Jákobovi synové, jeho vyvolení! 7 Je to Hospodin, náš Bůh, kdo soudí celou zemi. 8 Věčně pamatuje na svou smlouvu, na slovo, jež přikázal tisícům pokolení. 9 Uzavřeli ji s Abrahamem, přísahou ji stvrdil Izákovi, 10 stanovil ji Jákobovi jako nařízení, Izraeli jako smlouvu věčnou: 11 „Dám ti kenaanskou zemi za dědičný úděl!“ 12 Na počet jich byla malá hrstka, byli tam jen hosty. 13 Putovali od jednoho pronároda ke druhému, z jednoho království dál k jinému lidu. 14 On však nedovolil nikomu, aby je utlačoval, káral kvůli nim i krále: 15 „Nesahejte na mé pomazané, ublížit mým prorokům se chraňte!“ 16 Než přivolal na zemi hlad, než každou hůl chleba zlomil, 17 vyslal už před nimi muže, Josefa, který byl prodán do otroctví. 18 Sevřeli mu nohy do okovů, do želez se dostal, 19 až do chvíle, kdy došlo na jeho slovo, když řeč Hospodinova ho protříbila. 20 Poslal pro něj král a pout ho zbavil, vládce národů ho osvobodil. 21 Učinil ho pánem svého domu, vládcem veškerého svého jmění, 22 aby jeho velmože k sobě připoutal a moudrosti učil jeho starce. 23 Pak přišel Izrael do Egypta, v zemi Chámově byl Jákob hostem. 24 Hospodin velice rozplodil svůj lid, dopřál mu, aby zdatností předčil protivníky, 25 jejichž srdce změnil, takže začali jeho lid nenávidět a záludně jednat s jeho služebníky. 26 Poslal k nim Mojžíše, svého služebníka, s Áronem, jehož si zvolil. 27 Jeho znamení jim předváděli, zázraky v Chámově zemi. 28 Seslal temnotu a zatmělo se, a nikdo se neodvážil vzepřít jeho slovu. 29 Jejich vody proměnil v krev, ryby nechal leknout. 30 V zemi se jim vyrojila žabí havěť, nalezla i do královských komnat. 31 Rozkázal a přiletěly mouchy a na celé jejich území komáři. 32 Přívaly dešťů jim změnil v krupobití, ohnivými plameny bil jejich zemi. 33 Potloukl jim vinice a fíkovníky, v jejich území polámal stromy. 34 Rozkázal a snesly se kobylky, nesčetné roje žravého hmyzu. 35 Sežraly jim vše, co v zemi rostlo, sežraly jim plody polí. 36 Všechno prvorozené jim v zemi pobil, každou prvotinu jejich plodné síly. 37 Ale své vyvedl se stříbrem a zlatem, nikdo z jejich kmenů neklopýtl. 38 Egypt se radoval, že už táhnou, neboť strach z nich na něj padl. 39 Jako závěs rozestíral oblak, ohněm svítíval jim v noci. 40 Žádali a přihnal jim křepelky, chlebem nebeským je sytil. 41 Otevřel skálu a vody tekly proudem, valily se jako řeka vyprahlými kraji. 42 Neboť pamatoval na své svaté slovo a na Abrahama, svého služebníka. 43 Vyvedl svůj lid – a veselili se, svoje vyvolené – a plesali. 44 Daroval jim země pronárodů, výsledek námahy národů obdrželi, 45 aby dbali na jeho nařízení a zachovávali jeho zákony. Haleluja.
Žalm 105
Новий Переклад Українською
od Biblica1Алілуя! Славте ГОСПОДА, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!2Хто може виразити словами могутність ГОСПОДА й сповістити всю хвалу Його?3Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!4Згадай мене, ГОСПОДИ, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,5щоб міг я побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.6Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.7Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.8Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.9Пригрозив Він морю Червоному,[1] і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.10І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.[2]11Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився живим.12Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.13Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.14Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.15Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.16Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому ГОСПОДА.17Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.[3]18Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.19Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,[4]20проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.21Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,22чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.23Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив їх.24І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,25і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу ГОСПОДА.26Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,27і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по чужих землях.28Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим богам.[5]29І гнівили Бога вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.30Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.31Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.32І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,[6]33бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.34Вони не знищили народів, про які сказав їм ГОСПОДЬ,35але змішалися з народами й навчилися діяти за їхніми вчинками;36служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.37Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам38і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.39Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.[7]40Тоді спалахнула лють ГОСПОДА на народ Його, гидким став Йому спадок Його.41І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.42Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.43Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.44Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,45і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.46І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.47Врятуй нас, ГОСПОДИ, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.48Благословенний ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!