1 Dobrořeč, má duše, Hospodinu! Hospodine, Bože můj, jsi neskonale velký, oděl ses velebnou důstojností. 2 Halíš se světlem jak pláštěm, rozpínáš nebesa jako stanovou plachtu. 3 Mezi vodami si kleneš síně, z mračen si vůz činíš a vznášíš se na perutích větru. 4 Z vichrů si činíš své posly, z ohnivých plamenů sluhy. 5 Zemi jsi založil na pilířích, aby se nehnula navěky a navždy. 6 Propastnou tůň jsi přikryl jako šatem. Nad horami stály vody; 7 pohrozils a na útěk se daly, rozutekly se před tvým hromovým hlasem. 8 Když vystoupila horstva, klesly do údolí, do míst, která jsi jim určil. 9 Mez, kterou jsi stanovil, už nepřekročí, nepřikryjí znovu zemi. 10 Prameny vysíláš do potoků, které mezi horami se vinou. 11 Napájejí veškerou zvěř polí, divocí osli tu hasí žízeň. 12 Při nich přebývá nebeské ptactvo, ozývá se v ratolestech. 13 Ze svých síní zavlažuješ hory, země se sytí ovocem tvého díla. 14 Dáváš růst trávě pro dobytek i rostlinám, aby je pěstoval člověk, a tak si ze země dobýval chléb. 15 Dáváš víno pro radost lidskému srdci, až se tvář leskne víc než olej; chléb dodá lidskému srdci síly. 16 Hospodinovy stromy se sytí vláhou, libanónské cedry, které on zasadil. 17 A tam hnízdí ptactvo, na cypřiších má domov čáp. 18 Horské štíty patří kozorožcům, skaliska jsou útočištěm pro damany. 19 Učinil jsi měsíc k určování času, slunce ví, kdy k západu se schýlit. 20 Přivádíš tmu, noc se snese, celý les se hemží zvěří; 21 lvíčata řvou po kořisti, na Bohu se dožadují stravy. 22 Slunce vychází a stahují se, v doupatech se ukládají k odpočinku. 23 Člověk vyjde za svou prací a koná službu až do večera. 24 Jak nesčetná jsou tvá díla, Hospodine! Všechno jsi učinil moudře; země je plná tvých tvorů. 25 Tu je veliké a širé moře: hemží se v něm nespočetných živočichů maličkých i velkých, 26 plují po něm lodě. Vytvořil jsi livjátana, aby v něm dováděl. 27 A to vše s nadějí vzhlíží k tobě, že jim dáš v pravý čas pokrm; 28 rozdáváš jim a oni si berou, otevřeš ruku a nasytí se dobrým. 29 Skryješ-li tvář, propadají děsu, odejmeš-li jejich ducha, hynou, v prach se navracejí. 30 Sesíláš-li svého ducha, jsou stvořeni znovu, a tak obnovuješ tvářnost země. 31 Hospodinova sláva potrvá věčně! Hospodin se bude radovat ze svého díla. 32 Shlédne na zemi a ta se třese, dotkne se hor a kouří se z nich. 33 Budu zpívat Hospodinu po celý svůj život, svému Bohu zpívat žalmy, dokud budu. 34 Kéž mu je příjemné moje přemítání! Hospodin je moje radost. 35 Kéž hříšníci vymizí ze země, kéž svévolníci nejsou! Dobrořeč, má duše, Hospodinu! Haleluja.
Žalm 104
Новий Переклад Українською
od Biblica1Славте ГОСПОДА, кличте ім’я Його; серед народів звіщайте діяння Його!2Співайте Йому, грайте для Нього, звіщайте всі чудеса Його,3хваліться іменем Його святим! Нехай веселиться серце тих, хто шукає ГОСПОДА!4Прагніть ГОСПОДА й сили Його, шукайте обличчя Його завжди.5Пам’ятайте про чудеса Його, які Він здійснив, про знамення та суди Його.6О нащадки Авраама, слуги Його, сини Якова, Його обранці!7Він – ГОСПОДЬ, Бог наш; суди Його справедливі по всій землі.8Він вічно пам’ятає Завіт Свій, слово, яке Він заповів для тисяч поколінь, –9Завіт, який Він уклав з Авраамом, і присягу Його Ісааку.10Він встановив його статутом для Якова, як Завіт вічний для Ізраїля,11кажучи: «Тобі віддам Я землю Ханаану як долю вашого спадку».[1]12Коли вони були людом нечисленним, незначним, і мешкали як приходьки на ній,13то мандрували вони від народу до народу, від одного царства до іншого племені.14Він не дозволяв нікому їх гнобити й докоряв за них царям:15«Не чіпайте помазанців Моїх і пророкам Моїм не робіть зла».[2]16Він накликав голод на землю, зламав стебло хлібне.17Послав перед ними чоловіка – у рабство був проданий Йосиф.18Його ноги стисли кайданами, на шию йому наклали залізо,19до того часу, поки не здійснилося сказане ГОСПОДОМ, поки слово ГОСПОДА не очистило його.20Послав цар слуг своїх і розв’язав його; правитель народів звільнив його.21Він поставив його володарем над домом своїм і правителем над усім своїм майном,22щоб він князів його міг стримувати[3] на свій розсуд і старійшин його повчав.23Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, оселився Яків у землі Хамовій.24І дуже розмножив Бог народ Свій і зробив його сильнішим від супротивників його,25чиї серця Він налаштував, щоб ненавиділи Його народ, щоб лукавили вони з Його рабами.[4]26Він послав Мойсея, слугу Свого, і Аарона, якого обрав Собі.27Вони з’явили знамення Його серед них і чудеса – у землі Хамовій.28Він послав морок, і стало темно, і вони не посміли суперечити Його слову.29Він перетворив води їхні на кров і умертвив рибу в них.30Закишіла земля їхня жабами, навіть у покоях царів їхніх були вони.31Він сказав, і прийшли рої мух, комарі були на всіх теренах їхніх.32Він дав їм замість дощу град, палючий вогонь – на землю їхню;33він побив у них виноград та смоковницю, зламав дерева в їхньому краї.34Сказав Він, і прийшла сарана і гусінь – немає їм ліку!35І з’їли вони всю траву в землі їхній, пожерли плоди їхніх ґрунтів.36Тоді вразив Він усіх первістків у землі їхній – першоплоди сили чоловічої.37І вивів Він ізраїльтян зі сріблом і золотом, не було серед племен їхніх того, хто спотикався.38Зрадів Єгипет, коли вони вийшли, бо страх напав на нього через них.[5]39Розгорнув Бог хмару, як покривало, вдень, і вогонь, щоб світити вночі.40Просив народ, і послав їм Господь перепілок і хлібом небесним наситив їх.[6]41Відкрив Він скелю – і полилися води, потекли рікою в сухій землі.[7]42Бо згадав Він слово Своє святе, що дав Авраамові, слузі Своєму.[8]43І вивів Він народ Свій у радості, обраних Своїх – із вигуком переможним.44Він дав їм землі народів, і вспадкували здобутки праці їхньої,45щоб вони дотримувалися Його постанов і берегли закони Його. Алілуя!