3Коли я йшов до Македонії, то просив тебе залишитися в Ефесі, щоби декому ти заборонив навчати чогось іншого, (Дії 20:1; 1Тим 6:3)4не зважати на байки та на безкінечні родоводи, які викликають більше суперечок, ніж Божого утвердження у вірі. (1Тим 4:7; 2Тим 2:23; 2Тим 4:4; Тит 1:14; Тит 3:9; 2Пет 1:16)5Метою ж повеління є любов від чистого серця, від доброго сумління та нелицемірної віри. (Мт 5:8; Рим 13:10; 2Кор 6:6; 1Тим 3:9; 2Тим 1:5)6Деякі, відступивши від цього, вдалися до пустих балачок, (1Тим 6:20; 2Тим 2:18; Тит 1:10)7бажаючи бути вчителями Закону і не розуміючи ні того, що говорять, ні того, на чому наполягають.
Призначення Закону
8Знаємо, що Закон добрий, коли хто його законно застосовує; (Рим 7:12; Рим 7:16)9знаємо й те, що Закон не даний для праведного, але для беззаконних і нестриманих, безбожних і грішників, несправедливих і нечестивих, для тих, хто зневажає батька й матір, для вбивць, (Рим 1:29; Гал 5:23; Тит 1:10)10розпусників, мужоложників, викрадачів людей, неправдомовців, клятвопорушників і для всього іншого, що противиться здоровому вченню, (1Тим 6:3; 2Тим 1:13; 2Тим 4:3; Тит 1:9; Тит 2:1)11за Євангелієм слави блаженного Бога, яка мені була довірена. (Гал 2:7; 1Сол 2:4; 1Тим 6:15; Тит 1:3)
Сила благодаті
12Дякую Тому, Хто зміцнює мене, — Ісусові Христові, Господу нашому, оскільки, настановивши на служіння, Він відніс мене до числа вірних, — (Дії 9:15; 1Кор 7:25; флп 4:13)13мене, який колись зневажав, переслідував і нападав на Господа! Але я був помилуваний, бо це я робив через незнання, у невірстві. (Дії 3:17; Дії 8:3; 1Кор 7:25; Гал 1:13)14Тож благодать нашого Господа надмірно збільшилася в мені — з вірою та любов’ю, що в Ісусі Христі. (Рим 5:20; 2Тим 1:13)15Вірним є слово і гідне повного прийняття, що Ісус Христос прийшов у світ, аби спасти грішників, серед яких я — перший. (Лк 15:2; Лк 19:10; 1Кор 15:9; 1Тим 3:1; 1Тим 4:9; 2Тим 2:11; Тит 3:8)16Але я тому був помилуваний, щоб у мені першому Ісус Христос показав усе довготерпіння, як приклад для тих, хто має повірити в Нього для вічного життя. (Рим 9:22; 2Тим 1:13)17А Цареві віків — нетлінному, невидимому, єдиному, [премудрому] Богові — честь і слава навіки-віків, амінь[1]! (Ів 1:18; Ів 5:44; Рим 1:20; Рим 1:23; Рим 16:27; Кол 1:15; 1Тим 6:15; Євр 11:27)18Це веління передаю тобі, сину Тимофію, згідно з пророцтвами, які раніше були дані про тебе, аби ти, згідно з ними, боровся доброю боротьбою, (1Тим 4:14; 2Тим 4:7)19маючи віру та добру совість, яку декотрі відкинули і відпали від віри. (1Тим 3:9)20Серед них — Гіменей та Олександр, котрих я передав сатані, щоб навчилися не хулити Бога. (Дії 19:33; 1Кор 5:5; 2Тим 2:17; 2Тим 4:14)