1Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. (Пс 150:5; 2Кор 12:4)2І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, — то я ніщо. (Мт 7:22; Мт 17:20; 1Кор 12:8; 1Кор 12:9; 1Кор 14:2; Кол 2:3)3І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму. (Мт 6:2)4Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, (1Кор 4:6; 1Кор 8:1; Еф 4:2; 1Сол 5:15)5не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, (1Кор 10:24; 1Кор 10:33; флп 2:4; флп 2:21)6не радіє з несправедливості, а радіє з істини; (2Кор 13:8)7усе переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. (1Кор 9:12)8Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне.
Попереду — досконале
9Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково.10Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.11Коли я був дитиною, то й говорив, як дитина, думав, як дитина, розумів, як дитина. Коли став дорослим чоловіком, то відкинув дитяче.12Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям до обличчя. Тепер знаю частково, а тоді пізнаю так, як і сам був пізнаний. (Ів 10:14; 1Кор 8:2; 2Кор 5:7; Гал 4:9; 2Тим 2:19; Як 1:23)13Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них — любов. (Рим 8:35; Кол 1:4; 1Сол 1:3; 1Сол 5:8; Євр 10:22)