1Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому: (Ro 2:15; 2Co 11:31; 1Ti 2:7)2я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!3Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом, (Ro 16:7; Ro 16:11; Ro 16:21; 1Co 16:22; 1Jo 3:16)4тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці. (Ro 9:8; 2Co 3:7; 2Co 11:22)5Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь. (Ps 40:14; Mt 1:1; Lu 3:23; Joh 3:31; Ro 1:3; Ro 1:25; 2Co 11:31; Eph 4:6)6Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем. (Ro 2:28; Ro 3:2)7І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка! (Heb 11:18)8Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство. (Ro 4:13; Ro 9:4; Ro 15:8; Ga 4:23)9Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!10І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
Боже передбачення у виборі
11Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі, (Ro 11:5; Ro 11:28; Eph 1:11)12не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому, (Ro 4:17; Ro 11:6)13згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.14Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні! (Mt 20:13)15Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!16Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує. (Tit 3:5)17Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!18Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.19А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?20О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?21І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть? (2Ti 2:20)22Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення, (Ro 2:4)23щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, — (Ac 9:15; Ro 10:12; Ro 11:33; Eph 1:18; Eph 3:16; Php 4:19; Col 1:27)24нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників. (Ro 1:6)25Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою. (1Pe 2:10)26І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!27Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок! (Ro 11:5)28Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].29Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри! (Mt 10:15)
Праведність, що з віри
30Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри, (Ro 10:20)31а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності]. (Ro 10:2; Ro 11:7)32Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання, (1Pe 2:8)33як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений! (Mt 21:42; Ro 10:11; 1Pe 2:6)