Матвія 27

Українська Біблія LXX УБТ

1 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його; (Мт 21:23; Мр 15:1; Лк 22:66; Лк 23:1; Ів 18:28)2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим, (Мт 26:15; Дії 1:18)4 кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися. (Мт 27:24)5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.6 А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові. (Мр 7:11)7 Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.8 Тому те поле досі зветься Полем крові.9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля, (Мт 26:15)10 і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш! (Мт 26:64; Мр 15:2; Лк 23:2; Ів 18:29; 1Тим 6:13)12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав. (Лк 23:9; Лк 23:10; Дії 24:2)13 Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався. (Мт 26:63; Ів 19:9)15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали. (Мр 15:6; Лк 23:17; Ів 18:39)16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос? (Мт 1:16; Мт 27:22)18 Адже знав, що через заздрощі видали Його.19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього! (Лк 23:47; Дії 3:14; Дії 25:17)20 А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.21 Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.22 Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий! (Мт 27:17; Дії 3:13; Дії 13:27)23 Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі! (Пс 25:6; Пс 72:13; Мт 27:4; Мр 15:15; Лк 23:24; Ів 19:16; Дії 20:26)25 У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях! (Мт 23:35; Дії 5:28; Дії 18:6)26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію[1], зібрали через Нього весь підрозділ. (Мр 15:16; Ів 19:2)28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський! (Пс 21:8; Мт 20:19; Мт 26:49)30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові. (Мт 26:67)31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест. (Мр 15:21; Лк 23:26; Ів 19:17; Дії 6:9)33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити. (Пс 68:22)35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг (Пс 21:19)36 і, посідавши, стерегли Його там.37 Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч. (Мр 15:27; Лк 23:35)39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами (Пс 21:8; Пс 108:25)40 і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста! (Мт 4:3; Мт 26:61)41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:42 Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього. (Лк 4:23)43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син! (Пс 21:9; Мт 16:16)44 Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього. (Мр 15:32; Лк 23:39)45 Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години. (Мр 15:33; Лк 23:44; Ів 19:28)46 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув? (Пс 21:2)47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю[2].48 І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити. (Пс 68:22)49 Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.50 Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.51 І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися, (Євр 6:19; Євр 12:26)52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом. (Мт 4:5; 1Кор 15:20)54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син! (Мт 16:16)55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому. (Мр 15:40; Лк 23:49; Ів 19:25)56 Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів. (Мт 4:21; Мт 27:61; Мт 28:1; Мр 15:40)57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса; (Мр 15:42; Лк 23:50; Ів 19:38)58 він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.59 Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном60 і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов. (Мр 16:4)61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу. (Мт 27:56)62 Наступного дня, що після п’ятниці[3], зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата (Мт 21:45)63 і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну! (Мт 12:40; Мт 27:40; Лк 23:5; Лк 23:14; Ів 7:12; Ів 7:47)64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого. (Мт 12:45; Мт 28:13)65 Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте. (Мт 28:11)66 Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.