1Тоді підходять до Ісуса фарисеї[1] і книжники[2] з Єрусалима й питають: (Мр 7:1; Ів 1:19)2Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб? (Лк 11:38; Гал 1:14; Кол 2:8)3А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?4Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.5А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога,6то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.7Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: (Мт 22:18)8Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; (Пс 77:36)9та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей. (Кол 2:22; Тит 1:14)
Що опоганює людину
10Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:11не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину. (Мт 12:34; Мт 15:18; Дії 10:15; Дії 11:8; Рим 14:14; Рим 14:20; Еф 4:29; Як 3:6)12Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?13А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.14Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму. (Мт 23:16; Мт 23:24; Лк 6:39; Рим 2:19)15У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.16[Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?17Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?18А те, що виходить з уст, виходить із серця — воно опоганює людину. (Мт 15:11)19Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага. (Мт 15:11; Рим 1:29)20Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.
Віра жінки-ханаанки
21І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона. (Мр 3:8; Мр 7:24)22Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс! (Мт 9:27; Мт 17:15)23Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід. (Дії 16:17)24У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля. (Мт 10:6; Рим 15:8)25Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!26А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам. (Мт 7:6)27Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів. (Лк 16:21)28Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті. (Мт 8:13)29Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там. (Мт 5:1; Мр 7:31)30І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх. (Мт 19:2; Мр 3:10)31Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Бога Ізраїлевого. (Пс 40:14; Мт 8:27; Мт 9:33; Мт 11:5; Лк 2:20)
Нагодування чотирьох тисяч
32А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі. (Мт 9:36; Мр 8:1; Ів 6:1)33Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?34А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.35Звелівши людям сісти на землі,36Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні — людям.37Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків. (Мт 16:10)38А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.39Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських. (Мт 14:23)