Івана 4

Українська Біблія LXX УБТ

1 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, — (Ів 3:22)2 хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, — (1Кор 1:17)3 то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. (Мт 4:12; Ів 1:43; Ів 2:1; Ів 3:22; Ів 4:43; Ів 4:54; Ів 7:1; Ів 7:9)4 Потрібно Йому було перейти через Самарію. (Лк 9:52)5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.6 Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години[1].7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. (Ів 4:31; Ів 6:5)9 Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. (Ів 7:37; Об 21:6)11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?12 Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? (Мт 12:41; Ів 8:53)13 У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. (Ів 6:27; Ів 6:35; Ів 6:53; Ів 7:37)15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! (Ів 6:34)16 Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.17 У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,18 бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк. (Лк 7:39; Ів 1:21)20 Наші предки поклонялися на цій горі[2], а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися. (Пс 121:1)21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.22 Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. (Дії 17:23)23 Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. (Ів 5:25; Рим 12:1; Рим 13:11; Еф 2:18)24 Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині. (2Кор 3:17)25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос[3]; коли Він прийде, то сповістить нам усе! (Ів 1:41)26 Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою! (Ів 9:37; Ів 10:25)27 І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?28 А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:29 Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос? (Ів 4:39)30 Вони вийшли з міста й пішли до Нього.31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж! (Ів 4:8)32 Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте. (Ів 6:27)33 Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти? (Мт 16:7)34 Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу. (Ів 5:30; Ів 5:36; Ів 6:38; Ів 17:4; Ів 19:28; Ів 19:30; Євр 10:9)35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив. (Мт 9:37)36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.37 Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.38 Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!39 Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила. (Ів 4:29; Ів 7:31)40 Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. (Лк 9:52; Дії 10:48; Дії 18:20)41 Значно більше повірило через Його слово.42 Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос]. (1Ів 4:14)43 А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї, (Ів 4:3)44 бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині. (Мт 13:57)45 Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято. (Ів 2:13)46 Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав. (Мт 8:5; Лк 7:1; Ів 2:1; Ів 2:9; Ів 2:12)47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.48 А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите! (Ів 2:18; Ів 2:23; Дії 5:12; 1Кор 1:22)49 Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!50 Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.51 Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий. (Мр 7:30)52 Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині[4] залишила його гарячка. (Мт 8:15)53 Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім. (Дії 11:14)54 Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею. (Ів 2:11; Ів 4:3)