1Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, (Lu 8:15; 1Ti 6:12; 2Ti 4:7)2дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. (Mt 25:21; Ac 3:15; Php 1:6; Php 2:8; Heb 1:3)3Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами. (Lu 2:34; Ga 6:9)4Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом. (Heb 10:32)
Кого Бог любить, того й карає
5І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє. (1Co 11:32)6Адже кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає. (Re 3:19)7Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?8Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини.9До того ж ми мали наших тілесних батьків, які карали, і ми соромилися, то чи не значно більше повинні коритися Отцеві духів, аби жити? (Heb 1:14; Re 22:6)10Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості.11Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності. (2Co 4:17; Php 1:11; Jas 3:18)
Жити у Божій присутності
12Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна,13і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося.14Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа. (Ps 33:15; Mt 5:8; Mt 5:9; Mr 9:50; Ro 12:18; Ro 14:19; 2Co 13:11; 1Th 5:13; 2Ti 2:22; 1Pe 3:11; 1Jo 3:2)15Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився; (Ac 8:23; Heb 4:1)16аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство.17Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися. (1Pe 3:9)18Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі, (Heb 12:25)19і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово,20тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням!21І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу.22Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, (Ps 73:2; Ga 4:26; Php 3:20; Heb 11:10; Heb 13:14; Re 5:11; Re 14:1; Re 21:2)23до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, (Lu 10:20; 2Ti 4:8; Heb 11:40; Jas 4:12; Jas 5:9)24до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля. (Heb 7:22; Heb 9:13; Heb 9:15; Heb 11:4; 1Pe 1:2)25Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба, (Heb 2:3; Heb 8:5; Heb 11:7; Heb 12:19)26і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом. (Ps 67:9; Ps 76:19; Ps 113:7; Mt 24:29)27Оце«ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним.28Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом. (Ro 1:9; Heb 13:21)29Адже наш Бог — це нищівний вогонь. (Heb 10:31)