1Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?2Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.3Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність! (Гал 3:6; Як 2:23)4Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне. (Рим 11:6)5А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність. (Рим 5:6; Гал 2:16)6Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:7Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи. (Пс 31:1)8Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!9Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність. (Рим 4:3)10Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!11А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність; (Еф 1:13)12щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам. (Мт 3:9; 2Кор 12:18; 1Пет 2:21)
Спадкоємці за обітницею
13Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри. (Євр 11:7)14Бо якщо ті, хто від Закону, — спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.15Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу. (Рим 1:18; Рим 3:20; Рим 5:13; Рим 5:20; Рим 7:8; Рим 7:10; Рим 7:13; Гал 3:19)16Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком; (Гал 3:29; 2Пет 1:19)17як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче. (1Кор 1:28; 2Кор 1:9; Євр 11:19)18Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.19Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри; (Євр 11:11)20він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові, (Мт 21:21; Лк 17:18; Євр 6:13; Євр 6:15; Євр 11:34)21і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв. (Рим 14:5; Кол 4:12)22Тому й зараховано йому це за праведність. (Рим 4:3)23Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому, (1Кор 9:10)24але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих, (Рим 8:11; Рим 10:9; Еф 1:20; 1Пет 1:21)25Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання. (Ів 16:10; Рим 5:18; Рим 8:10; Рим 8:32)
1Що ж, скажемо, здобув Авраам, наш праотець за тілом?2Якщо Авраам був виправданий через діла, він має похвалу, але не перед Богом.3Бо що каже Писання? «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність».[1]4Тепер тому, хто працює, плата зараховується не як благодать, а як належне.5Однак тому, хто не працює, але вірить у Того, Хто виправдовує нечестивого, його віра зараховується як праведність.6Так само говорить і Давид, коли називає блаженною людину, яку Бог вважає виправданою без діл:7«Блаженний той, чиї беззаконня прощені, чиї гріхи покриті!8Блаженна та людина, якій Господь не залічить її гріха».[2] (Пс 31:1)9Це благословення лише для обрізаних чи також і для необрізаних? Ми говоримо: «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність».10Коли було зараховано? Після обрізання чи до обрізання? Це було до обрізання, а не після обрізання!11Він прийняв обрізання як знак, як печатку праведності через віру, яку мав ще необрізаним. Так він міг стати батьком усіх, хто вірить, але не був обрізаний, щоб і їм також була зарахована праведність.12Він також є і батьком обрізаних, що не лише обрізані, але й наслідують віру, яку мав наш батько Авраам до його обрізання.13Адже не через Закон Авраам та його нащадки отримали обітницю, що він буде спадкоємцем світу, а через праведність віри.14Бо якщо нащадками є ті, хто дотримується Закону, то віра стає даремною й обітниця скасована.15Закон викликає гнів, адже там, де немає Закону, немає і його порушення.16Тому обітниця є від віри, щоб вона була з благодаті й була гарантована всім нащадкам – не лише тим, хто дотримується Закону, а й тим, хто вірить, як Авраам, який є батьком усіх нас.17Як написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів».[3] Він є нашим батьком перед Богом, в Якого він повірив, Який повертає життя мертвим і кличе те, чого немає, як те, що вже існує.18Всупереч надії, він повірив з надією, що стане батьком багатьох народів, як йому було сказано: «Такими чисельними будуть твої нащадки».[4]19Його віра не ослабла, хоча він і розумів, що його тіло змертвіле (йому було близько ста років) і що утроба Сари змертвіла.20Він не похитнувся через невірство у Божу обітницю, але зміцнився вірою й віддав славу Богові,21будучи цілком упевненим, що Той, Хто пообіцяв, спроможний це виконати.22Ось чому«це було зараховано йому як праведність».23Слова«йому було зараховано» були написані не тільки щодо нього,24але й для нас, бо віра має бути зарахована й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих.25Він був виданий на смерть за наші гріхи й воскрес для нашого виправдання.