Псалом 76 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення. Для Ідітуна. Псалом Асафа. 2 Голосно я закличу до Господа, голосом своїм — до Бога, і Він мене почує. 3 У день моєї журби я шукаю Бога, шукаю Його руками вночі, — і я не був обманутий. Моя душа відмовилася від потіх. 4 Як згадав Бога, — втішився; як виговорився, — мій дух підупав. (Музична пауза). 5 Мої очі не заплющуються до ранньої сторожі; я в журбі та в мовчанні. 6 Я роздумую про давні дні, я згадую одвічні роки — і вчуся. 7 Вночі я розмовляю зі своїм серцем, і мій дух допитується: 8 Чи Господь відкине навіки і більш не прихилиться? 9 Невже назавжди припинилося Його милосердя від роду до роду? 10 Невже Бог забуде помилувати і стримає Своє милосердя у Своєму гніві? (Музична пауза) 11 І я сказав: Тепер я почав, — це зміна правиці Всевишнього! 12 Я пригадаю Господні діла, бо пам’ятатиму Твої давні дивовижні чудеса, 13 навчуся з усіх Твоїх справ і буду роздумувати над Твоїм промислом. 14 Боже, Твоя дорога свята. Хто ще такий великий бог, як наш Бог? 15 Ти — Бог, що твориш чудеса, Ти виявив Свою силу в народах. 16 Ти визволив Свій народ Своєю рукою — синів Якова і Йосифа. (Музична пауза). 17 Боже, Тебе бачили води, Тебе бачили води — і збурились. І безодні захиталися — могутній шум хвиль. 18 Хмари подали голос, їх пронизували Твої стріли. 19 На небозводі — гуркіт Твого грому, Твої блискавки спалахували у Всесвіті, земля здригалась і тремтіла. 20 Твоя дорога — в морі, Твої стежки — серед великих вод, Твої сліди — незбагненні. 21 Наче отару овець, Ти вів народ Свій рукою Мойсея та Аарона.

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. (Пс 61:1) 2 Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене. 3 У день скорботи моєї я шукав Володаря; цілу ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи. 4 Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. Села. 5 Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити. 6 Подумав я про дні давноминулі, про роки давні. 7 Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується: 8 Невже навіки покинув нас Володар і більше не буде прихильним? 9 Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на всі наступні покоління? 10 Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? Села 11 Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив дію правиці Своєї щодо нас».^[1] 12 Згадаю я про діяння ГОСПОДА; нагадаю-но собі про чудеса стародавні. 13 Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду. 14 Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як наш Бог? 15 Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів. 16 Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. Села 17 Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні. 18 Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися. 19 Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася. 20 Шлях Твій пролягав через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно. 21 Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.