Псалом 68 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення. Про тих, які будуть змінені. Псалом Давида. 2 Спаси мене, Боже, бо води досягли вже моєї душі. 3 Я загруз у глибокому болоті — нема на чому стати. Я потрапив на морську глибочінь, і сильна буря налетіла на мене. 4 Я втомився від крику, мій голос охрип, у моїх очах потемніло, а я все надіявся на мого Бога. 5 Тих, які невідомо за що ненавидять мене, стало більше, ніж волосин на моїй голові. Набралися сили мої вороги, які безпідставно мене переслідують. Тоді я платив за те, чого не брав. 6 Боже, Ти знаєш мою безумність, мої провини не приховані від Тебе. 7 Хай через мене не будуть засоромлені ті, які з нетерпінням очікують Тебе, Господи, Господи сил! Хай через мене не вкриються ганьбою ті, котрі Тебе шукають, Боже Ізраїля! 8 Адже за Тебе я переніс зневагу, соромом покрилося моє обличчя. 9 Чужим я став для моїх братів, — чужинцем для синів моєї матері. 10 Адже ревність до Твого дому з’їдає мене, на мене впали зневаги тих, які Тебе зневажають. 11 Упокорив я свою душу постом, — та й це поставили мені в докір. 12 Вдягаю мішковину замість одягу, — я став притчею для них. 13 На мене наговорювали ті, які сидять при брамі, і ті, котрі п’ють вино, співали про мене. 14 Але я зі своєю молитвою — до Тебе, Господи. Це слушний час, Боже! У великому Твоєму милосерді, у правді Твого спасіння вислухай мене. 15 Спаси мене з трясовини, щоб я не загруз, аби визволитися мені від тих, які ненавидять мене, — від глибоких вод. 16 Хай не накриє мене буря водою, не поглине мене глибінь, і хай не стулить наді мною своєї пащі безодня. 17 Вислухай мене, Господи, бо Твоє милосердя добре. У багатстві Своїх щедрот зглянься наді мною. 18 Не відверни Свого обличчя від Свого слуги, бо я в журбі; невідкладно вислухай мене. 19 Зверни увагу на мою душу й визволи її; з огляду на моїх ворогів, врятуй мене. 20 Адже Ти знаєш мою зневагу, сором мій і мою ганьбу. Перед Тобою всі ті, які завдають мені болю. 21 Душа моя розраховувала на зневагу та страждання, тож я з нетерпінням чекав співчутливого, та не було, шукав утішителя — і не знайшов. 22 Дали мені в їжу жовч, і в моїй спразі мене напоїли оцтом. 23 Нехай їхня їжа, що перед ними, стане для них пасткою, відплатою і спокусою. 24 Хай їм в очах потемніє, щоб не бачили, а їхню спину назавжди зігни. 25 Вилий на них Свій гнів, нехай їх охопить обурення Твого гніву. 26 Нехай стане їхнє житло пусткою, і в їхніх оселях хай не буде мешканця, 27 бо вони переслідували того, кого Ти уразив, і біль моїх ран побільшили. 28 Додай беззаконня до їхнього беззаконня, — хай не ввійдуть у Твою праведність. 29 Хай будуть викреслені з книги живих, хай не будуть записані разом з праведними. 30 Я — нещасний і страждаю, та спасіння Твого обличчя, Боже, мені допомогло. 31 Прославлятиму Ім’я Боже піснею, звеличуватиму Його похвалою. 32 І це буде угодне Богові більше, ніж молоде теля, в якого підростають роги й копита. 33 Нехай убогі побачать і зрадіють. Шукайте Бога — і житиме ваша душа, 34 бо Господь почув нужденних і не погордив в’язнями Своїми. 35 Хай величають Його небеса, земля, море і все, що живе в них. 36 Адже Бог врятує Сіон, і міста Юди будуть відбудовані; там оселяться й отримають їх у спадок. 37 Нащадки Його рабів одержать це в спадщину, — ті, які люблять Його Ім’я, оселяться там.

Новий Переклад Українською

1 Керівнику хору. На мотив«Лілея». Псалом Давидів. 2 Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї! 3 Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене. 4 Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися від сліз, виглядаючи мого Бога. 5 Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути. 6 Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе. 7 Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, ГОСПОДИ воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля! 8 Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя. 9 Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері; 10 бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене. 11 Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося. 12 Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою глузливою. 13 Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій. 14 А я молюся до Тебе, ГОСПОДИ, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності обіцяному Тобою спасінню. 15 Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин! 16 Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі. 17 Дай мені відповідь, ГОСПОДИ, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого. 18 Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені! 19 Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх. 20 Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої. 21 Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути гніту, та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її. 22 Але дали мені замість втішної їжі^[1] жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.^[2] (Мт 27:34; Мт 27:48; Мр 15:36; Лк 23:36; Ів 19:29)

Мт 27:34Мт 27:48Мр 15:36Лк 23:36Ів 19:29

23 Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами. 24 Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять. 25 Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них. 26 Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця. 27 Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають. 28 Додай же і цей гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї. 29 Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками. 30 Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене! 31 Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою. 32 Це буде приємніше ГОСПОДЕВІ, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.^[3] 33 Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть! 34 Бо прислухається до бідних ГОСПОДЬ і в’язнів Своїх не цурається. 35 Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них, 36 бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх, 37 нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.