Псалом 37 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Псалом Давида. На спомин про суботу. 2 Господи, не докоряй мені Своїм гнівом, не картай мене обуренням Своїм; 3 бо Твої стріли позастрявали в мені, і Ти твердо поклав на мене Свою руку. 4 Нема здорового місця на моєму тілі від Твого гніву, нема спокою моїм костям від моїх гріхів. 5 Адже мої гріхи піднялися вище моєї голови, вони лягли на мене, наче важкий тягар. 6 Мої рани загноїлися і смердять через моє безумство. 7 Я став нещасний, зовсім згорблений, весь день я тинявся сумний, 8 бо мої стегна зазнали знущань — нема здорового місця на моєму тілі. 9 Дуже пригнічений і принижений, я волав від стогону мого серця. 10 Господи, усі мої бажання — перед Тобою, мій стогін від Тебе не прихований. 11 Моє серце стривожене, моя сила залишила мене, і світло моїх очей — і воно не зі мною. 12 Мої друзі й мої приятелі наблизилися до мене й зупинилися, — мої найближчі стали осторонь. 13 А ті, які шукали моєї душі, насіли на мене, ті, котрі накликали на мене лихо, говорили безумне і весь день обмовляли мене. 14 Я ж, мов глухий, не чув, і мов німий, не відкривав своїх уст. 15 Я став, як та людина, що не чує і не має у своїх устах докору, 16 бо на Тебе, Господи, я надію покладаю. Ти почуєш, Господи, Боже мій. 17 Тож я сказав: Хай мої вороги не зловтішаються з мене; як тільки мої ноги захиталися, то вони гордовито проти мене виступили. 18 Та я готовий до бичування, а мій біль постійно переді мною. 19 Тож я своє беззаконня виявлю і буду журитися про свій гріх. 20 А мої вороги живуть, вони стали сильнішими за мене, намножилися ті, хто безпідставно мене ненавидить. 21 Ті, які відплачують злом за добро, обмовляли мене за те, що я добивався справедливості, (і мене, колись любого, відкинули, наче щось гидке і мертве). 22 Не залиши мене, Господи, Боже мій! Не відступи від мене. 23 Поспіши мені на допомогу, Господи мого спасіння.

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Псалом Давидів. На спомин. 2 ГОСПОДИ, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй. 3 Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила. 4 Немає жодного цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій. 5 Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною. 6 Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє. 7 Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро. 8 Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене. 9 Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця. 10 Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані. 11 Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало. 12 Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль. 13 Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї;^[1] про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи. 14 А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст. 15 Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання. 16 Та на Тебе, ГОСПОДИ, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже! 17 Бо казав я Тобі: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною». 18 Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною. 19 Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх. 20 А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно. 21 Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра. 22 Не покинь мене, ГОСПОДИ, Боже мій, не віддаляйся від мене! 23 Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!