Псалом 105 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки. 2 Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу? 3 Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас! 4 Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм, 5 щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною. 6 Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду. 7 Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря. 8 Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу. 9 Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю; 10 спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога. 11 Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося. 12 Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу. 13 Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов. 14 І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі. 15 І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам. 16 У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого. 17 І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона. 18 В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників. 19 І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові. 20 Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву. 21 Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті, 22 дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі. 23 І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив. 24 Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову. 25 Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу. 26 І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, — 27 повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах. 28 І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих. 29 І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть. 30 Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть. 31 Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки. 32 Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав, 33 бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами. 34 Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь, 35 а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки. 36 І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою. 37 Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, — 38 проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю, 39 опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях. 40 Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку 41 і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів. 42 Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку. 43 Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня. 44 Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними, коли почув їхні благання. 45 І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, — 46 розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні. 47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою. 48 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так, хай так буде!

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Алілуя! Славте ГОСПОДА, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя! 2 Хто може виразити словами могутність ГОСПОДА й сповістити всю хвалу Його? 3 Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно! 4 Згадай мене, ГОСПОДИ, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму, 5 щоб міг я побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм. 6 Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво. 7 Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного. 8 Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність. 9 Пригрозив Він морю Червоному,^[1] і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі. 10 І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.^[2] 11 Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився живим. 12 Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу. 13 Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього. 14 Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі. 15 Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам. 16 Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому ГОСПОДА. 17 Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.^[3] 18 Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих. 19 Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,^[4] 20 проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву. 21 Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті, 22 чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному. 23 Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив їх. 24 І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову, 25 і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу ГОСПОДА. 26 Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі, 27 і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по чужих землях. 28 Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим богам.^[5] 29 І гнівили Бога вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця. 30 Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася. 31 Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки. 32 І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,^[6] 33 бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами. 34 Вони не знищили народів, про які сказав їм ГОСПОДЬ, 35 але змішалися з народами й навчилися діяти за їхніми вчинками; 36 служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою. 37 Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам 38 і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю. 39 Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.^[7] 40 Тоді спалахнула лють ГОСПОДА на народ Його, гидким став Йому спадок Його. 41 І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними. 42 Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку. 43 Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої. 44 Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання, 45 і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя. 46 І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні. 47 Врятуй нас, ГОСПОДИ, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу. 48 Благословенний ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!