Псалом 101 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Молитва вбогого, коли він ослаб і виливає перед Господом своє благання. 2 Господи, вислухай мою молитву, — нехай дійде до Тебе моє благання. 3 Не відверни від мене Свого обличчя. У день, коли приходить скрута, прихили до мене Своє вухо. Того дня, коли я закличу до Тебе, вислухай мене негайно. 4 Адже мої дні зникли, як дим; мої кості висохли, як сухі поліна. 5 Я потолочений, як трава, і моє серце засохло, — я навіть забував їсти свій хліб. 6 Від зойків і мого стогону тіло моє присохло до моїх кісток. 7 Я уподібнився до пелікана, що в пустелі, — я став, як та сова в розваленому домі. 8 Я не спав — став, як той самотній горобець на даху. 9 Упродовж цілого дня наді мною глумилися мої вороги, і ті, які мене хвалили, стали проклинати мене. 10 Адже, наче хліб, я їв попіл, а свій напій я розводив сльозами — 11 через Твій гнів і обурення, оскільки, звеличивши мене, Ти скинув додолу. 12 Мої дні промайнули, наче тінь, я висох, як трава. 13 А Ти, Господи, перебуваєш навіки, і пам’ять Твоя — з роду в рід. 14 Тож, піднявшись, змилуйся над Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки прийшов час. 15 Адже Твої раби вподобали його каміння й будуть жаліти його пил. 16 І народи боятимуться Господнього Імені, — усі царі землі — Твоєї слави. 17 Адже Господь збудує Сіон, Він з’явиться у Своїй славі. 18 Він зглянувся на молитву покірних і не погордував їхнім благанням. 19 Нехай це буде записано для наступного покоління, і відроджений народ хвалитиме Господа. 20 Бо Він поглянув зі Своєї святої висоти, — Господь поглянув із неба на землю, 21 аби почути стогін скованих, визволити синів, виданих на смерть, 22 сповіщати в Сіоні Господнє Ім’я і хвалу Його в Єрусалимі, 23 коли народи й царства зберуться разом, щоби служити Господу. 24 Він відповів йому на дорозі його сили: Сповісти мені короткочасність моїх днів. 25 Не забери мене в половині моїх днів, — Твої роки з роду в рід. 26 Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло Твоїх рук. 27 Вони загинуть, а Ти — стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. Ти їх заміниш, наче одяг, — будуть замінені вони. 28 А Ти — Той Самий, і рокам Твоїм не буде кінця. 29 Сини Твоїх рабів житимуть, і їхнє потомство йтиме вперед навіки.

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед ГОСПОДОМ свій жаль. 2 ГОСПОДИ, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк. 3 Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно. 4 Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи. 5 Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб. 6 Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла. 7 Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах. 8 Не сплю, став наче птах, що самотньо сидить на даху. 9 Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття. 10 Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую 11 через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу. 12 Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава. 13 А Ти, ГОСПОДИ, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід. 14 Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора. 15 Адже слуги Твої уподобали навіть каміння його, і милим став для них його пил. 16 Тоді будуть боятися народи імені ГОСПОДА, і всі царі землі – слави Твоєї. 17 Бо відбудує ГОСПОДЬ Сіон, з’явиться Він у славі Своїй. 18 Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми. 19 Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього^[1] прославлятиме ГОСПОДА. 20 Бо Він поглянув із висот святині Своєї, ГОСПОДЬ із небес подивився на землю, 21 щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,^[2] 22 щоб сповістити на Сіоні ім’я ГОСПОДА й хвалу Його – в Єрусалимі, 23 коли зберуться народи й царства разом, щоб служити ГОСПОДЕВІ. 24 Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні. 25 Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід. 26 На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх. 27 Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов старі шати, і вони зміняться. 28 Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні. 29 Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».