1На той час тетрарх[1] Ірод почув про Ісуса (Мр 6:14; Лк 9:7)2і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому! (Мт 13:54; Мт 16:14; Гал 3:5)3Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, (Мт 4:12; Мр 6:17; Лк 3:19)4бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати! (Мт 19:9)5За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком. (Мт 21:26)6Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;7він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.8Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!9Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,10тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.11Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.12І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса. (Дії 8:2)13Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст. (Мт 4:12; Мт 15:32; Мр 6:32; Лк 9:10; Ів 6:1)14Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих. (Мт 9:36; Мт 15:39)
Нагодування п’яти тисяч
15А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.16Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!17Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби. (Мт 16:9)18А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.19І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям. (Пс 122:1; Мр 7:34; Мр 14:22; Ів 11:41; Ів 17:1; Дії 27:35)20І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.21А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
Ісус іде по воді
22І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей. (Мт 8:23; Мр 6:45; Ів 6:16)23Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті. (Мт 5:1; Мт 15:39; Лк 9:28)24Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. (Мт 8:24)25У четверту сторожу ночі[2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю. (Пс 76:20)26А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. (Лк 24:37)27Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!28Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!29Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.30Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!31І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався? (Мт 6:30; Мт 28:17)32Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.33А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син! (Мт 16:16)
Великі зцілення у Генісаретському краї
34Перепливши, ступили на землю Генісаретську. (Мр 6:53; Ів 6:22)35Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих (Мт 4:24)36і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували. (Мр 6:56)
1У той час тетрарх Ірод[1] почув про Ісуса2та сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».3Бо Ірод, схопивши Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата,4тому що Іван казав йому: «Не годиться тобі одружуватися з нею!»5Ірод бажав би вбити його, але боявся народу, який вважав Івана пророком.6Коли святкували день народження Ірода, дочка Іродіади станцювала серед гостей і сподобалася Іродові.7За це він клятвою обіцяв дати їй усе, що вона тільки попросить.8Вона ж, навчена своєю матір’ю, сказала: «Дай мені на блюді голову Івана Хрестителя».9Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, наказав виконати її бажання.10Він надіслав людей до в’язниці відрубати Іванові голову.11Його голову принесли на блюді та віддали дівчині, а вона віднесла її своїй матері.12Після того учні Івана прийшли, забрали його тіло та поховали, а потім прийшли та сповістили про це Ісуса.
Ісус годує п’ять тисяч
13Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним.14Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих.15Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу.16Ісус же сказав їм: ―Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!17Вони відповіли Йому: ―Ми тут маємо лише п’ять хлібів та дві рибини.18Він сказав: ―Принесіть їх Мені!19Ісус наказав людям посідати на траву. Потім узяв п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні роздали людям.20Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків.21Тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
Ісус іде по воді
22Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей.23А відпустивши людей, Ісус зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один.24Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі.25О четвертій сторожі ночі[2] Ісус пішов до Своїх учнів, ідучи по воді.26Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!»27Але Ісус тієї ж миті заговорив до них: ―Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!28Тоді Петро сказав у відповідь: ―Господи, якщо це Ти, накажи, щоб я пішов до Тебе по воді!29Ісус сказав: ―Іди! І, вийшовши з човна, Петро почав іти по воді до Ісуса.30Але, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути й закричав: ―Господи, спаси мене!31Ісус, одразу простягнувши руку, схопив його та промовив: ―Маловіре, чому ти засумнівався?32Коли вони сіли в човен, вітер стих.33Ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»
Зцілення хворих у Генезареті
34Перепливши море, вони прибули до Генезаретської землі.35Люди з тієї місцевості впізнали Ісуса та надіслали звістку по всій околиці. До Нього принесли всіх хворих36і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу, і всі, хто торкнувся, були зцілені.