1У ті дні, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Він покликав учнів і каже їм: (Мт 15:32; Мр 6:32)2Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти; (Мт 9:36)3якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.4Та Його учні відповіли Йому: Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом?5А Він запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж відповіли: Сім.6І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, віддав подяку, переломив і дав Своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям. (Мр 8:20)7Мали вони також трохи риби. Він її поблагословив і сказав також роздати. (Мр 14:22)8І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишених кусків.9А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх.10І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі.
Фарисеї вимагають ознаки з неба
11Вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ним, вимагаючи ознаки з неба, щоб випробувати Його. (Мт 12:38; Мт 16:1; Мр 10:2; Мр 12:15; Лк 11:16; Лк 11:29; Ів 6:30)12Зітхнувши Своїм духом, Він каже: Чому оцей рід ознаки шукає? Запевняю вас, що не буде дано цьому родові ознаки! (Мр 7:34; Рим 8:23; Рим 8:26; 2Кор 5:2; 2Кор 5:4)13Залишивши їх, Він сів знову [в човен] і вирушив на другий бік.
Застереження від фарисейської закваски
14Та забули вони взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. (Мт 16:5)15І Він застерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової. (Мт 16:6)16А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. (Ів 4:33)17Знаючи це, Він каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле? (Мр 3:5)18Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, (Мт 13:13)19коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять. (Мр 6:41)20А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали? І вони кажуть: Сім. (Мр 8:6)21Тоді Він каже їм: Ви ще не розумієте?
Чудо зцілення сліпого
22І приходять вони до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього. (Мр 1:41; Мр 6:45)23І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: Щось бачиш? (Мт 9:18; Мр 7:33; Ів 9:6)24Поглянувши, той каже: Бачу людей… бачу, мов дерева ходять.25Потім Він знову поклав руки на його очі — і тоді той прозрів, одужав і побачив усе виразно.26І Він відіслав його додому, кажучи: До села не заходь, [не розповідай нікому в селі].
Учні визнають Ісуса Месією
27І пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Филипової і дорогою розпитував Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають? (Мт 16:13; Лк 3:1; Лк 9:18; Ів 6:67)28А вони у відповідь сказали, що одні — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків. (Мр 6:14)29І ще запитав їх: А ви ж за кого Мене вважаєте? Обізвався Петро, та й каже Йому: Ти — Христос. (Мр 14:61)30Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього. (Мт 8:4)
Ісус говорить про Свої страждання, смерть і воскресіння
31І Він почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне. (Пс 117:22; Мт 16:21; Мр 9:31; Мр 10:32; Мр 12:10; Лк 9:22)32І слово говорив Він відверто. А Петро відкликав Його вбік і почав перечити Йому. (Мт 4:10; Мр 1:45; Мр 8:30; Ів 10:24)33А Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докірливо сказав Петрові: Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!
Узявши хреста, іди за Христом
34І, покликавши людей та Своїх учнів, сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною. (Мт 16:24; Лк 9:23)35Адже коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її. (Мт 10:39; Мр 1:15)36Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?37Або що дасть людина взамін за душу свою? (Пс 48:8)38Бо коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця з ангелами святими! (Мт 10:33; Мт 12:39; Мр 13:27)
1У ті дні, коли знову зібралося багато людей і не мали, що їсти, Ісус покликав учнів та сказав їм:2―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти.3І якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі прийшли здалека.4Учні відповіли Йому: ―Звідки в цій пустелі хтось зможе взяти стільки хліба, щоб нагодувати цих людей?5Ісус запитав: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім.6Ісус звелів людям сісти на землю. Потім узяв ті сім хлібів, подякував, розламав та дав Своїм учням, щоб вони роздали людям.7Ще мали й кілька малих рибин, Він благословив їх і звелів роздати й рибу.8Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.9Тих, що їли, було приблизно чотири тисячі. Потім відпустив їх.10Після цього Ісус відразу сів у човен разом зі своїми учнями та відплив до землі Далманутської.
Фарисеї вимагають знамення
11До Ісуса підійшли фарисеї та почали сперечатися з Ним. Вони, випробовуючи Його, вимагали знамення з неба.12Ісус, глибоко зітхнувши у Своєму дусі, сказав: «Чому цей рід шукає знамення? Істинно кажу вам: цьому роду не дасться ніякого знамення».13І, залишивши їх, знову сів у човен та вирушив на другий бік моря.
Застереження від фарисейської закваски
14Учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали в човні більше нічого15А Ісус застерігав їх: ―Дивіться та стережіться закваски фарисейської та закваски Ірода.16Вони міркували між собою: ―Він говорить так, тому що ми не маємо хлібів.17Знаючи про це, Ісус сказав: ―Чому ви міркуєте між собою, що не взяли хліба? Невже ви не збагнули й не розумієте? Невже ваше серце все ще закам’яніле?18Маєте очі, але не бачите? Маєте вуха, але не чуєте? Невже не пам’ятаєте?19Коли п’ять хлібів Я розділив для п’яти тисяч, то скільки повних кошиків залишків ви зібрали? Вони відповіли: ―Дванадцять.20― А сім хлібів для чотирьох тисяч? І скільки повних кошиків із залишками ви зібрали? Вони відповіли: ―Сім.21Тоді Ісус сказав їм: ―Усе ще не розумієте?
Зцілення сліпого
22Коли прийшли до Віфсаїди, привели до Ісуса сліпого й просили доторкнутись до нього.23Він узяв сліпого за руку, вивів за межі села й, послинивши йому очі, поклав на нього руки та запитав: ―Бачиш щось?24Подивившись, він сказав: ―Бачу людей, але вони мов дерева, що ходять.25Тоді Ісус знов поклав руки на його очі. Чоловік подивився уважно, його зір повернувся, і він бачив усе чітко26Ісус вислав його додому та сказав: ―Не заходь у село й не розповідай нікому.
Петро визнає Ісуса Христом
27Ісус зі Своїми учнями прийшов до сіл довкола Кесарії Филипової. Дорогою Ісус запитав Своїх учнів: ―За кого вважають Мене люди?28Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків.29Тоді Ісус спитав їх: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: ―Ти – Христос!30Тоді Він наказав їм нікому не казати про Нього.
Ісус звіщає Свою смерть та воскресіння
31Потім почав навчати їх, що Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але через три дні Він воскресне.32Він говорив їм прямо про це. Тоді Петро, відкликавши Ісуса вбік, почав докоряти Йому.33Ісус же повернувся, подивився на Своїх учнів та докорив Петрові, кажучи: ―Відійди від Мене, сатано! Бо ти думаєш не про Боже, а про людське.
Ціна учнівства
34І, покликавши до Себе народ разом зі Своїми учнями, сказав їм: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та слідує за Мною.35Бо хто хоче спасти своє життя, той втратить його, а хто втратить його заради Мене та Доброї Звістки, той спасе його.36Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою втратить?37Або що дасть людина в обмін за свою душу?38Бо якщо хтось посоромиться Мене та Моїх слів перед цим грішним та невірним поколінням, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця разом зі святими ангелами».