1Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. (Мт 13:53; Лк 4:16)2А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками? (Мр 1:22; Лк 10:13; Ів 7:15; Дії 19:11)3Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього. (Мт 12:46; Мр 3:31; Ів 6:42; Ів 7:5; Дії 12:17; Юда 1:1)4А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі. (Лк 13:33; Ів 4:44)5І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки. (Мт 9:18)6І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи. (Мт 9:35; Мт 10:1; Мт 10:7; Мт 10:14; Лк 9:1)
Ісус посилає апостолів на проповідь
7Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами. (Мр 6:30; Лк 10:1)8І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,9але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.10І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.11І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому]. (Мт 8:4; Дії 13:51)12І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,13і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли. (Мр 16:17; Лк 10:34; Як 5:14)
Смерть Івана Хрестителя
14І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним. (Мт 14:1; Лк 3:1; Лк 9:7)15Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків. (Мт 21:11; Мр 8:28)16А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!17Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею. (Мт 14:3; Мр 1:14; Лк 3:1; Лк 3:19)18А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!19Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.20Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.21Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин, (Об 6:15; Об 18:23)22увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!23І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.24І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!25І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!26І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.27Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці28та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.29А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Необхідний відпочинок
30І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили. (Мр 6:7; Лк 9:10; Лк 10:17)31А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти. (Мр 2:2)32Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця. (Мт 14:13; Лк 9:10; Ів 6:1)33Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них. (Мр 6:54)
Чудо нагодування п’яти тисяч людей
34Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати. (Мт 9:36)35І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня, (Мр 8:1)36тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.37Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв[1] хліба і дати їм їсти? (Ів 4:8)38Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.39І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.40Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.41Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив. (Мт 14:19; Мр 8:19; Мр 14:22)42І всі вони поїли й наситилися,43а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.44А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
Ісус іде по воді
45І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. (Мт 14:22; Мр 8:22; Лк 9:10; Ів 6:16)46І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.47А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.48Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі[2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.49Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,50бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!51Він увійшов до них у човен — і вітер ущух. (Мр 4:39)52А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим. (Мр 3:5)
Зцілення хворих у Генісаретському краї
53І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили. (Мт 14:34; Ів 6:22)54Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його, (Мр 6:33)55оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.56І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися. (Мт 9:20; Мр 1:41; Дії 5:15; Дії 19:11)
1Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.2Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?3Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.4Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».5І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
6І дивувався через їхнє невір’я. Потім Ісус ходив по навколишніх селах і навчав.7Покликавши до Себе дванадцятьох, Ісус почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.8Ісус наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.9Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».10Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.11Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»12Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,13і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
Смерть Івана Хрестителя
14Цар Ірод почув про Ісуса, оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».15Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі стародавніх пророків».16Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».17Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.18Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»19Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.20Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.21Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.22Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.23І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.24Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.25Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.26Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.27Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,28приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.29Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
Ісус годує п’ять тисяч
30Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили людей.31Ісус сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.32Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.33Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.34Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха.[1] І почав їх багато навчати.35Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.36Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.37Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв[2] і дати їм їсти?38Ісус сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.39Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.40І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят осіб.41Ісус узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.42Усі їли та наситилися,43і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.44Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
Ісус іде по воді
45Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.46Відпустивши народ, Ісус пішов на гору, щоб помолитися.47Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.48Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[3] Ісус, ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.[4]49Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.50Адже всі, хто Його бачив, були налякані. Ісус відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»51Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,52адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
Зцілення хворих у Генезареті
53Перепливши море, вони прибули до Генезаретської землі й причалили.54Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса.55Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.56І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.