1Ісус почав промовляти до них у притчах. Один чоловік насадив виноградник, зробив огорожу, зладнав виноградну давильню[1], збудував башту і, передавши все винарям, від’їхав. (Пс 79:8; Мт 21:33; Мр 4:2; Мр 13:34; Лк 14:28; Лк 20:9)2У певний час він послав раба до винарів узяти від винарів частину з врожаю виноградника. (Мт 21:34)3А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим.4І він знову послав до них іншого раба, — і цьому побили голову та зневажили.5І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і інших: деяких били, інших убивали.6Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, вважаючи: Мого сина вони пошанують! (Євр 1:1)7Але ті винарі вирішили між собою: Це ж спадкоємець! Давайте його вб’ємо — і спадщина буде наша!8І, схопивши, вони вбили його й викинули з виноградника. (Євр 13:12)9Отже, що зробить господар виноградника? Він прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.10Хіба не читали ви цього Писання: Камінь, що його відкинули будівничі, наріжним каменем став! (Пс 117:22; Дії 4:11; Рим 9:33; 1Пет 2:6)11Від Господа сталося це, і воно є дивним в очах наших!12І вони шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але боялися юрби. Тож, залишивши Його, відійшли. (Мт 21:26; Мр 11:18)
Кесареве — кесареві, а Боже — Богові
13І вони послали до Нього деяких з фарисеїв та іродіян, щоб ті впіймали Його на слові. (Мт 22:15; Мр 3:6; Лк 20:20)14Ті підійшли, та й кажуть Йому: Учителю, знаємо, що Ти справедливий, ні на кого не зважаєш, на людське обличчя не дивишся, а правдиво навчаєш доріг Божих. Чи годиться давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? (Дії 18:25; Як 2:9)15Він же, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Чому ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені динарій, щоб Я його побачив. (Мр 8:11)16І вони принесли. А Він каже їм: Чий це образ і напис? І вони відповіли Йому: Кесаря.17Тоді Ісус сказав їм: Кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! І вони дивувалися з Нього. (Рим 13:7)
Питання про воскресіння з мертвих
18І прийшли до Нього садукеї[2], — ті, які кажуть, нібито немає воскресіння, — і запитують Його, кажучи: (Мт 22:23; Лк 20:27; Дії 23:8)19Учителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і залишить дружину, а дітей не залишить, то нехай візьме брат дружину померлого, та й відновить потомство своєму братові.20Було сім братів. Перший узяв дружину, але помер, не залишивши дітей.21Другий узяв її, і він помер, не залишивши дітей; і третій також.22І [взяли її] так семеро, — і не залишили по собі потомства. Після всіх померла й жінка.23У воскресінні, коли вони воскреснуть, кому з них буде вона дружиною? Адже семеро її мали за дружину!24Ісус сказав їм: Хіба не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили?25Адже коли воскреснуть із мертвих, то не одружуються і не виходять заміж, але є такими, як ангели на небі.26А про мертвих, які воскресають, хіба ви не читали в книгах Мойсея про те, що сказав йому Бог біля куща: Я — Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?27Він — Бог не мертвих, а живих! [Отже], ви дуже помиляєтеся!
Дві найбільші заповіді
28А один із книжників, почувши їхню суперечку і побачивши, як добре Він їм відповів, підійшов і запитав Його: Яка заповідь є першою з усіх? (Мт 22:35; Лк 10:25)29Ісус відповів: Перша є: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — єдиний Господь. (1Кор 8:6)30І ще: Любитимеш Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь].31[І друга, подібна до неї]: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! Іншої, більшої заповіді від цих немає. (Ів 15:12)32І сказав Йому книжник: Добре, Учителю, по правді відповів Ти, що Бог є один і немає іншого, крім Нього, (Лк 20:39)33і що любити Його всім серцем, усім розумом, [усією душею], усією силою, і що любити ближнього, як себе самого, — це більше за всякі всепалення[3] та жертви.34А Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не наважувався Його більше запитувати. (Мт 22:46; Лк 20:40)
Чий Син Христос?
35І у відповідь Ісус, навчаючи в храмі, сказав: Як можуть книжники говорити, що Христос є Син Давидів? (Мт 22:41; Мр 10:47; Лк 20:41; Ів 7:42)36Сам Давид промовив під впливом Святого Духа: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги. (Пс 109:1)37Сам Давид називає Його Господом, то як же Він може бути його сином? І багато людей слухали Його з насолодою. (Мт 23:1; Лк 19:48; Лк 20:45; Лк 21:38)
Стережіться книжників
38І Він казав у навчанні Своєму: Стережіться книжників, які люблять проходжуватися в довгих шатах, приймати вітання на майданах,39перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах; (Лк 11:43; Лк 14:7; Ів 5:44)40які поглинають доми вдовиць, але довго напоказ моляться, — вони дістануть найсуворіший присуд! (Як 3:1)
Дар вдови — найбільший
41Сівши напроти скарбниці, Він дивився, як люди кидають мідяки до скарбниці. Численні багатії вкидали чимало. (Мт 27:6; Лк 21:1; Ів 8:20)42І підійшла одна бідна вдова, і вкинула дві лепти, тобто кодрант[4].43І, покликавши Своїх учнів, Він сказав їм: Запевняю вас, що ця бідна вдова вкинула більше за всіх тих, які кидали тут до скарбниці,44бо всі кидали з надлишку, а вона дала зі своєї убогості все, що мала, весь свій прожиток. (2Кор 8:12)
1Ісус почав говорити їм у притчах: ―Один чоловік посадив виноградник, обвів його огорожею, вкопав давильню, збудував башту, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож.2Коли настав час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб отримати свою частину врожаю.3Однак виноградарі схопили, побили його й відіслали назад ні з чим.4Тоді господар надіслав до них іншого раба. Але вони й тому розбили голову та відіслали з ганьбою.5Він надіслав ще одного, але вони його вбили. Також і багатьох інших: одних побили, а інших убили.6Нарешті надіслав до них свого єдиного улюбленого сина, кажучи: «Мого сина поважатимуть!»7Але ті виноградарі сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, і спадщина буде нашою!»8Вони схопили його, вбили та вивели з виноградника.9Що ж зробить господар виноградника? Він прийде та вб’є виноградарів, а виноградник віддасть іншим виноградарям.10Хіба ви не читали в Писанні: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем.11Господь зробив це, і воно є дивним у наших очах». (Пс 117:22; Пс 117:23)12Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу, і шукали нагоди схопити Ісуса, але боялися народу. Тому залишили Його й відійшли.
Питання про податок
13Потім вони надіслали до Нього деяких фарисеїв та іродіан, щоб впіймати Його на слові.14Ті прийшли та запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху. Чи годиться платити податок Кесареві, чи ні? Платити чи не платити?15Ісус, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: ―Чому ви випробовуєте Мене? Дайте Мені динарій, щоб побачити.16Вони принесли: Він сказав: ―Чиє це зображення та напис? ―Кесаря!17Тоді Ісус сказав їм: ―Віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже! І вони дивувалися з Нього.
Питання про воскресіння
18Прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння з мертвих, і запитали Його:19―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину, не залишивши жодної дитини, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».20Було семеро братів. Перший одружився та помер, не залишивши дітей.21Другий одружився з вдовою, але він помер, не залишивши дітей, також і третій.22І ніхто із сімох не залишив дітей. Після всіх померла й жінка.23При воскресінні, коли воскреснуть, дружиною котрого з них вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.24Ісус сказав їм: ―Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ані Писання, ані сили Божої?25Бо коли воскресають з мертвих, не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.26А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали в книзі Мойсея про те, що сказав йому Бог при полум’ї вогню тернового куща: «Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»?27Він є Богом не мертвих, а живих! Дуже помиляєтесь!
Найбільша заповідь
28Один із книжників, підійшовши, послухав, як вони говорили й, побачивши, що Ісус добре відповів садукеям, запитав Його: ―Яка заповідь перша з усіх?29Ісус відповів: ―Перша є: «Слухай Ізраїлю, Господь Бог твій – це єдиний Господь.30Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею, усім своїм розумом і всією силою своєю».31А друга: «Люби ближнього свого, як самого себе». Немає заповіді важливішої від цих двох.32Книжник сказав Йому: ―Добре, Учителю! Ти правильно сказав: Бог єдиний, і немає іншого, крім Нього.33І любити Його всім серцем, усім розумінням та всією силою, і любити ближнього, як самого себе, – це більше за всі цілопалення та жертви.34Побачивши, що він мудро відповів, Ісус сказав йому: ―Ти недалеко від Царства Божого! І більше ніхто не наважувався запитувати Його.
Чи є Христос Сином Давидовим?
35У відповідь Ісус, навчаючи в Храмі, сказав: ―Чому книжники кажуть, що Христос є сином Давида?36Адже сам Давид через Духа Святого сказав: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“». (Пс 109:1)37Якщо сам Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином? Багато людей слухало Його із задоволенням.
Ісус говорить про книжників
38У Своєму навчанні Він сказав: «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках,39перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.40Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
Пожертва вдови
41Ісус сів навпроти скрині для пожертв і дивився, як люди клали гроші в скриню. Чимало багатіїв клали багато.42Але підійшла одна бідна вдова, яка поклала дві лепти[1], що разом складають один кодрант.43Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам: ця бідна вдова поклала в скриню більше, ніж поклали всі інші.44Адже всі клали зі свого достатку, а вона зі своєї бідності поклала все, що мала на прожиток».