Луки 19 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

Ісус у домі Закхея

1 Увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон. 2 І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, — 3 прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. (Мт 21:31; Ів 12:21) 4 Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме. 5 Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі! 6 І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи. (Лк 5:29) 7 А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини! (Мт 9:11; Лк 5:30; Лк 15:2)

Мт 9:11Лк 5:30Лк 15:2

8 Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо! (Лк 3:14) 9 А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама; (Лк 3:8; Ів 4:53) 10 Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло! (Мт 9:13; Лк 15:4; Ів 3:17; 1Тим 1:15)

Мт 9:13Лк 15:4Ів 3:171Тим 1:15

Притча про десять мін

11 Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство. (Мт 25:14; Лк 9:27; Лк 17:20; Лк 21:31; Лк 24:21; Дії 1:6)

Мт 25:14Лк 9:27Лк 17:20Лк 21:31Лк 24:21Дії 1:6

12 Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися. (Мр 13:34) 13 Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін^[1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду! 14 Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами! (Лк 19:27) 15 І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували. 16 Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін. 17 І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами. (Лк 16:10) 18 Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін. 19 Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами. 20 І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці. (Ів 11:44) 21 Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв! 22 Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв. (Мт 12:37) 23 Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком? 24 А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін! 25 І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має! 26 Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього]. (Мт 13:12) 27 А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною! (Лк 19:14; 1Кор 15:25) 28 Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим. (Мт 21:1; Мр 11:1; Лк 9:51; Ів 12:12)

Мт 21:1Мр 11:1Лк 9:51Ів 12:12

Славний в’їзд у Єрусалим

29 І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів, 30 кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть. (Лк 23:53) 31 Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його. 32 Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав. (Лк 22:13) 33 Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля? 34 Вони ж відказали, що Господь потребує його. 35 Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса. 36 А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі. 37 Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили, (Лк 6:17; Лк 18:43) 38 вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах! (Пс 117:26; Мт 3:11; Лк 2:14)

Пс 117:26Мт 3:11Лк 2:14

39 Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням! (Мт 21:15; Ів 12:16) 40 У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.

Плач над Єрусалимом

41 А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним, (Ів 11:35) 42 кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. (Мт 11:25; Мт 13:13; Лк 14:32)

Мт 11:25Мт 13:13Лк 14:32

43 Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, (Лк 23:29) 44 поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин! (Пс 136:9; Мт 24:2; Лк 1:68; Лк 21:6; 1Пет 2:12)

Пс 136:9Мт 24:2Лк 1:68Лк 21:61Пет 2:12

Ісус звільняє храм від торговців

45 Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували], (Мт 21:12; Мр 11:15; Ів 2:13)

Мт 21:12Мр 11:15Ів 2:13

46 кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників! 47 І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити, (Мр 11:18; Лк 20:19; Лк 21:37; Лк 22:53; Ів 7:14; Ів 18:20; Дії 28:17)

Мр 11:18Лк 20:19Лк 21:37Лк 22:53Ів 7:14Ів 18:20Дії 28:17

48 але не знаходили, як це зробити, оскільки всі люди, слухаючи, не відходили від Нього. (Мр 12:37; Лк 21:38)

Новий Переклад Українською

Ісус та Закхей

1 Ісус зайшов у Єрихон та проходив через місто. 2 І ось один багатий чоловік, на ім’я Закхей, який був старший над митниками, 3 бажав бачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту. 4 Тоді побіг уперед та заліз на шовковицю, щоб побачити Ісуса, бо тією дорогою Він мав проходити. 5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору та промовив до нього: ―Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Я повинен залишитись у твоєму домі. 6 Той поспішно зліз і радо прийняв Його. 7 Побачивши це, усі почали нарікати говорячи: ―Він зайшов у гостину до грішного чоловіка. 8 Закхей же встав та сказав Господеві: ―Господи! Половину свого майна я віддаю бідним і, якщо когось чимось обманув, повертаю вчетверо. 9 Тоді Ісус сказав йому: ―Сьогодні спасіння прийшло в цей дім, адже й він син Авраама. 10 Бо Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.

Притча про десять мін

11 Тим, хто це слухав, Ісус розповів притчу, бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже має з’явитися негайно. 12 Отже, Він сказав: —Один знатний чоловік вирушив у далеку країну, щоб отримати царство та повернутися. 13 Покликавши десятьох рабів, він роздав їм десять мін^[1] і сказав їм: «Вкладіть ці гроші в діло, доки я не повернуся!» 14 Але жителі цієї країни ненавиділи його й надіслали посланців слідом за ним, щоб сказати: «Не бажаємо, щоб він царював над нами!» 15 Отримавши царську владу, він повернувся та покликав до себе рабів, котрим роздав гроші, аби дізнатися, який вони отримали прибуток. 16 Перший прийшов і сказав: «Господарю, твоя міна принесла десять мін!» 17 Господар сказав: «Добре, хороший та вірний рабе! За те, що ти був вірний у малому, отримай владу над десятьма містами!» 18 Прийшов другий та сказав: «Господарю, твоя міна принесла п’ять мін!» 19 Господар сказав: «І ти володій п’ятьма містами!» 20 Прийшов третій і сказав: «Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину. 21 Я боявся тебе, бо ти жорстока людина: ти береш те, чого не клав, і жнеш там, де не сіяв!» 22 Господар відповів: «Зі слів твоїх тебе судитиму, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру те, чого не поклав, і жну там, де не сіяв? 23 Чому ж ти не вклав мого срібла в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком?» 24 І сказав присутнім: «Заберіть від нього міну й віддайте тому, хто має десять мін». 25 Вони відповіли: «Господарю, він має десять мін!» 26 Кажу вам, – сказав Він, – тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться. 27 А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте переді мною.

Тріумфальний вхід в Єрусалим

28 Сказавши це, Ісус пішов далі в Єрусалим^[2]. 29 Коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що зветься Оливною, Він надіслав двох учнів 30 та сказав: «Ідіть у село, яке перед вами, і як зайдете, то знайдете прив’язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його й приведіть. 31 Якщо хтось спитає вас: „Чому ви відв’язуєте його?“, скажіть: „Господь потребує його“». 32 Посланці пішли й знайшли все так, як Ісус сказав їм. 33 Коли вони відв’язували осля, господарі спитали їх: ―Чому відв’язуєте осля? 34 Вони відповіли: ―Господь потребує його! 35 І привели осля до Ісуса та, накинувши на нього свій одяг, посадили Ісуса. 36 Коли Він їхав, люди стелили свій одяг по дорозі. 37 А коли Він наблизився до схилу Оливної гори, безліч учнів почали радісно та голосно прославляти Бога за всі чудеса, які вони бачили. 38 Вони викрикували: «Благословенний Цар, Який іде в ім’я Господа!»^[3] «Мир на небі й слава на висоті!» (Пс 117:26) 39 Деякі фарисеї з натовпу казали Ісусові: ―Учителю, заборони Своїм учням! 40 Але Він відповів: ―Кажу вам: якщо вони замовкнуть, кричатиме каміння! 41 Коли вони наблизились до Єрусалима й побачили місто, Ісус заплакав над ним. 42 Він сказав: «Коли б зрозуміло ти сьогодні, що могло принести тобі мир! Але тепер це приховано від очей твоїх! 43 Прийдуть дні, коли вороги твої оточать тебе валом, обляжуть та стиснуть тебе звідусюди! 44 Вони знищать тебе та вб’ють твоїх дітей, не залишать каменя на камені в тобі, бо ти не впізнало часу твоїх відвідин».

Очищення Храму

45 Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував там. 46 Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде Домом Молитви“,^[4] а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»^[5] 47 Ісус навчав у Храмі щодня. А первосвященники, книжники та старійшини народу шукали нагоди вбити Його. 48 Однак не знали, як це зробити, бо весь народ тримався біля Нього, слухаючи Його уважно.