1За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих. (Мт 26:6; Мр 14:3; Ів 2:13; Ів 11:1; Ів 11:43)2Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі. (Лк 10:40)3Марія, взявши літру[1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду[2], помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира. (Лк 7:38; Ів 11:2)4Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати: (Ів 6:64)5Чому б не продати це миро за триста динаріїв[3] і не роздати бідним?6Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. (Ів 10:13; Ів 13:29)7А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:8бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
Змова проти Лазаря
9Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. (Ів 11:43; Ів 11:56)10Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,11бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса. (Ів 7:31)
Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим
12Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. (Мт 21:1; Мр 11:1; Лк 19:28)13Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю! (Пс 117:26; Мт 23:39; Ів 1:49; Ів 6:15; Ів 18:33; Ів 18:37; Ів 18:39; Ів 19:3; Ів 19:12)14А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:15Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.16Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили. (Ів 2:22)17Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. (Ів 12:9)18Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо. (Ів 2:11)19А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним! (Лк 19:48; Ів 11:48; Дії 5:28)
Греки шукають Ісуса
20Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. (Ів 7:35)21Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса! (Лк 8:20; Лк 23:8; Ів 1:43)22Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса. (Ів 1:40)
Отець з неба прославляє Сина
23А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському. (Ів 7:39; Ів 13:1)24Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. (Ів 1:51; 1Кор 15:36)25Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. (Мт 16:25)26Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець. (Мт 16:24; Ів 14:3; Ів 17:24)
Ісус говорить про Свій відхід
27Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину. (Пс 6:4; Пс 30:10; Мт 26:38)28Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю! (Мт 3:17; Ів 5:37; Ів 8:54; Ів 17:4)29А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.30У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас. (Ів 11:42)31Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. (Лк 10:18; Ів 14:30; Ів 16:11; 1Кор 2:6; 2Кор 4:4; Еф 2:2)32Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! (Ів 3:14; Ів 14:3)33Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. (Ів 21:19)34А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський? (Пс 88:37; Ів 1:51; Ів 8:35; Ів 12:32)35Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. (Ів 7:33; Ів 8:12; Ів 11:10; 1Ів 2:11)36Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них. (Лк 16:8; Ів 8:59; Еф 5:8; 1Сол 5:5)
Зневіра народу
37Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, (Ів 2:11; Ів 2:23; Рим 10:16)38щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?39Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая: (Ів 5:44; Ів 8:43)40Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх! (Мт 13:14; Мр 3:5)41Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.42Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; (Ів 7:31; Ів 9:22)43вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу. (Ів 5:44)
Заповідь Божа — це вічне життя
44Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене! (Мт 10:40; Ів 7:28)45І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. (Ів 6:40; Ів 14:9)46Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві. (Ів 8:12; Ів 11:27)47Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ. (Ів 3:17)48Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня. (Лк 10:16; Ів 3:18; Ів 6:39; Євр 4:12)49Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. (Ів 3:34; Ів 8:28; Ів 15:10)50І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець! (Ів 6:40; Ів 17:2)
1За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.2Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.3Тоді Марія взяла літру[1] з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.4Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:5―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?6Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.7Ісус сказав: ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону.8Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.9Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.10Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря.11Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.
Ісус входить у Єрусалим
12Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,13взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»[2] «Цар Ізраїля!» (Пс 117:25)14Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:15«Не бійся, дочко Сіону: Ось Цар твій їде верхи на молодому ослі».[3]16Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.17Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили про це.18Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.19Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось увесь світ пішов за Ним!»
Ісус говорить про Свою смерть
20Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.21Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».22Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.23Ісус відповів їм: ―Прийшов час прославитись Синові Людському.24Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай.25Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя.26Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.27Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов.28Отче, прослав Своє ім’я! Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!»29Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.30Ісус відповів: ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас.31Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть.32Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.33Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.34Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно.[4] Як же Ти кажеш, що«Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський? (Пс 88:37)35Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.36Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.
Юдеї не вірять в Ісуса
37Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього.38Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»[5]39Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:40«Він зробив сліпими їхні очі і закам’янілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».[6]41Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.[7]42Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги.43Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.44Ісус голосно промовив: ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене.45Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене.46Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві.47Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його.48Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня.49Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати.50Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець.