2 Самуїла 22:29 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І виголосив Давид Господу слова цієї пісні в день, коли Господь спас його з руки всіх його ворогів та з руки Саула, 2 і сказав: О Господи, скеля моя, моя твердиня і мій спаситель! 3 Мій Бог буде мені вартовим, впевнено буду в Ньому, мій оборонець і ріг мого спасіння, мій помічник та охорона мого спасіння, — Ти мене спасеш від неправедного! 4 Співом прикличу Господа і врятуюся від моїх ворогів. 5 Бо охопили мене смертельні болі, мене засмутили потоки безбожності. 6 Мене оточили смертельні болі, мене випередили тягарі смерті. 7 Коли буду пригніченим, закличу до Господа і закличу до мого Бога. І Він вислухає мій голос зі Свого храму, і мій крик — у Його вухах. 8 Земля жахнулася і затряслася, основи неба жахнулися і розірвалися, бо Господь розгнівався на них. 9 Піднявся дим у Його гніві, і вогонь з Його уст пожирає, вугілля розгорілося від Нього. 10 Він схилив небо і зійшов, і темрява під Його ногами. 11 Він сів на херувимах — і полетів, і з’явився на крилах вітру. 12 І поклав темряву як Свій сховок довкола Себе, Його намет — темрява вод, згустив у хмарах повітря. 13 Від світіння перед Ним загорілося вогненне вугілля. 14 Загримів Господь з неба, і Свій голос Всевишній подав, 15 послав стріли і розсіяв їх, послав блискавку і перелякав їх. 16 І відкрилися джерела моря, і відкрилися основи Всесвіту від Господньої погрози, від подуву Духа Його гніву. 17 Він послав з гори і взяв мене, витягнув мене з великих вод. 18 Спас мене від моїх сильних ворогів, від тих, хто ненавидить мене, бо вони стали сильнішими за мене. 19 Випередили мене в дні мого пригноблення, — та Господь був моїм підкріпленням, 20 вивів мене на широчінь і спас мене, бо вподобав мене. 21 І віддав мені Господь за моєю справедливістю, віддав мені за чистотою моїх рук, 22 адже я беріг Господні дороги та не відступив безбожно від мого Бога, 23 тому що всі Його суди і заповіді Його — переді мною, я не відступив від них. 24 І буду невинним перед Ним, обережу себе від мого беззаконня. 25 І Господь мені віддасть за моєю справедливістю і за чистотою моїх рук перед Його очима. 26 З праведним будеш праведний і з досконалим мужем будеш досконалий, 27 з вибраним будеш вибраний і з розбещеним будеш розбещений. 28 І спасеш народ бідних, а очі гордих упокориш. 29 Адже Ти — моє світило, Господи, і Господь просвітить мені мою темряву. 30 Адже в Тобі сам побіжу легкоозброєний, та в Бозі моєму перескочу мур. 31 Сильна, непорочна Його дорога, Господнє слово сильне, розпечене, Він є охоронцем для всіх, хто на Нього надіється. 32 Хто сильний, як Господь, і хто творець, як Бог наш? 33 Сильний тримає мене силою, і простелив у невинності мою дорогу. 34 Він робить ноги мої, як у оленя, і ставить мене на висотах. 35 Навчає мої руки на війну і знищив мідний лук моєю рукою. 36 Ти дав мені оборону Свого спасіння, і Його послух поширив мене 37 широко для мого проходу піді мною, і не похитнулися мої ноги. 38 Прожену моїх ворогів, дожену їх і не повернуся, доки не вигублю їх. 39 І зітру їх, не встануть і впадуть під моїми ногами. 40 І підсилиш мене силою на війну, зігнеш під мене тих, які повстають проти мене. 41 І моїх ворогів прогнав Ти від мене, — тих, які мене ненавидять, — і Ти їх убив. 42 Закричать до Господа, та немає помічника, — Ти не вислухав їх. 43 І стер їх, наче порох землі, вирівняв їх, як землю доріг. 44 Він визволить мене від ворожнечі народів, стерегтимеш мене на голову народів. Народ, якого я не знав, служив мені, 45 чужі сини обманули мене, на слух вуха послухали мене. 46 Чужі сини будуть відкинені й будуть викинені зі сховків своїх. 47 Нехай живе Господь, мій благословенний вартовий, і піднесеться Бог мій, вартовий мого спасіння. 48 Сильний Господь, Який дає мені помсту, Який картає народи піді мною 49 і виводить мене від моїх ворогів! Ти піднесеш мене над тими, які підносяться проти мене! Він визволить мене від неправедного мужа. 50 Через це прославлятиму Тебе, Господи, між народами і співатиму Твоєму Імені. 51 Він звеличує спасіння Свого царя і чинить мир своєму помазаникові — Давидові, та його нащадкам навіки.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Davids Danklied

1 Und David redete vor dem HERRN die Worte dieses Liedes zur Zeit, als ihn der HERR errettet hatte aus der Hand aller seiner Feinde und aus der Hand Sauls, und sprach: (Пс 18:1) 2 Der HERR ist mein Fels und meine Burg und mein Erretter. 3 Gott ist mein Hort, auf den ich traue, mein Schild und Horn meines Heils, mein Schutz und meine Zuflucht, mein Heiland, der du mir hilfst vor Gewalt. 4 Ich rufe an den HERRN, den Hochgelobten, so werde ich vor meinen Feinden errettet. 5 Es hatten mich umfangen die Wogen des Todes, und die Fluten des Verderbens erschreckten mich. 6 Des Totenreichs Bande umfingen mich, und des Todes Stricke überwältigten mich. 7 Als mir angst war, rief ich den HERRN an und schrie zu meinem Gott. Da erhörte er meine Stimme von seinem Tempel, und mein Schreien kam vor ihn zu seinen Ohren. 8 Die Erde bebte und wankte, die Grundfesten des Himmels bewegten sich und bebten, da er zornig war. 9 Rauch stieg auf von seiner Nase und verzehrend Feuer aus seinem Munde, Flammen sprühten von ihm aus. 10 Er neigte den Himmel und fuhr herab, und Dunkel war unter seinen Füßen. 11 Und er fuhr auf dem Cherub und flog daher, und er schwebte auf den Fittichen des Windes. 12 Er machte Finsternis ringsum zu seinem Zelt und schwarze, dicke Wolken. 13 Aus dem Glanz vor ihm brach hervor flammendes Feuer. 14 Der HERR donnerte vom Himmel, und der Höchste ließ seine Stimme erschallen. 15 Er schoss seine Pfeile und zerstreute die Feinde, er sandte Blitze und erschreckte sie. 16 Da sah man das Bett des Meeres, und des Erdbodens Grund ward aufgedeckt bei dem Schelten des HERRN, vor dem Odem und Schnauben seines Zorns. 17 Er streckte seine Hand aus von der Höhe und fasste mich und zog mich aus großen Wassern. 18 Er errettete mich von meinen starken Feinden, von meinen Hassern, die mir zu mächtig waren; 19 sie überwältigten mich zur Zeit meines Unglücks, aber der HERR ward mein Halt. 20 Er führte mich hinaus ins Weite, er riss mich heraus; denn er hatte Lust zu mir. 21 Der HERR tut wohl an mir nach meiner Gerechtigkeit; er vergilt mir nach der Reinheit meiner Hände. 22 Denn ich halte die Wege des HERRN und bin nicht gottlos wider meinen Gott. 23 Denn alle seine Rechte hab ich vor Augen, und von seinen Geboten weiche ich nicht, 24 sondern ich bin ohne Tadel vor ihm und hüte mich vor Schuld. 25 Darum vergilt mir der HERR nach meiner Gerechtigkeit, nach meiner Reinheit vor seinen Augen. 26 Gegen die Heiligen bist du heilig, gegen die Treuen bist du treu, 27 gegen die Reinen bist du rein, und gegen die Verkehrten bist du verkehrt. 28 Denn du hilfst dem elenden Volk, und mit deinen Augen erniedrigst du die Hohen. 29 Ja, du, HERR, bist meine Leuchte; der HERR macht meine Finsternis licht. 30 Denn mit dir kann ich Wälle erstürmen und mit meinem Gott über Mauern springen. 31 Gottes Wege sind vollkommen, des HERRN Worte sind durchläutert. Er ist ein Schild allen, die ihm vertrauen. (Пс 12:7; Прип 30:5) 32 Denn wer ist Gott, wenn nicht der HERR? Und wer ist ein Fels, wenn nicht unser Gott? 33 Gott ist meine starke Burg und macht meinen Weg eben und frei. 34 Er macht meine Füße gleich den Hirschen und stellt mich auf meine Höhen. 35 Er lehrt meine Hände streiten und meinen Arm den ehernen Bogen spannen. 36 Du gibst mir den Schild deines Heils, und deine Antwort macht mich groß. 37 Du gibst meinen Schritten weiten Raum, und meine Knöchel wanken nicht. 38 Ich will meinen Feinden nachjagen und sie vertilgen und nicht umkehren, bis ich sie umgebracht habe. 39 Ich bringe sie um und zerschmettere sie, dass sie nicht mehr aufstehen können und unter meine Füße fallen. 40 Du gürtest mich mit Stärke zum Streit; du kannst mir unterwerfen, die sich gegen mich erheben. 41 Meiner Feinde Nacken gibst du mir preis, dass ich vernichte, die mich hassen. 42 Sie sehen sich um – aber da ist kein Helfer – nach dem HERRN, aber er antwortet ihnen nicht. 43 Ich will sie zerstoßen wie Staub der Erde, wie Kot auf der Gasse will ich sie zerstäuben und zertreten. 44 Du hilfst mir aus dem Aufruhr meines Volkes und machst mich zum Haupt über die Völker; ein Volk, das ich nicht kannte, dient mir. 45 Die Söhne der Fremde huldigen mir und gehorchen mir mit gehorsamen Ohren. 46 Die Söhne der Fremde verschmachten und kommen mit Zittern aus ihren Burgen. 47 Der HERR lebt, und gelobt sei mein Fels, und Gott, der Fels meines Heils, sei hoch erhoben, 48 der Gott, der mir Vergeltung schafft und mir die Völker unterwirft. 49 Er hilft mir aus von meinen Feinden. Du erhöhst mich über die, die sich gegen mich erheben, vor dem Mann der Gewalttat rettest du mich. 50 Darum will ich dir danken, HERR, unter den Völkern und deinem Namen lobsingen, 51 der seinem Könige großes Heil gibt und Gnade erweist seinem Gesalbten, David und seinem Hause ewiglich.