2 Самуїла 21 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 У період царювання Давида було три роки голоду, рік за роком. І Давид шукав Господнього обличчя. І сказав Господь: Неправда на Саулі та на його домі через його криваві вбивства, якими вчинив розправу над ґаваонцями! 2 Тож цар Давид покликав ґаваонців і переговорив з ними. А ґаваонці не є синами Ізраїля, оскільки вони є з останку Аморея, та сини Ізраїля поклялися їм. Саул же шукав приводу побити їх, коли він ревнував за синами Ізраїля і Юди. 3 І промовив Давид до ґаваонців: Що вчиню вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину? 4 А ґаваонці йому сказали: Немає нам діла до срібла і золота із Саулом і з його домом, і немає нам чоловіка, щоб убити в Ізраїлі! Та він сказав: Що ви скажете, те вчиню вам! 5 І вони відповіли цареві: Чоловік, який вибив би нас і переслідував нас, який задумав вигубити нас, вигубимо його, щоб не було його в усій околиці Ізраїля. 6 Хай буде нам дано сім мужів з його синів, і повісимо їх на сонці перед Господом у Ґаваоні Саула, як вибраних Господу. І сказав цар: Я дам! 7 Та цар пощадив Мемфівостея, сина Йонатана, сина Саула, через Господню клятву, яка була між ними, між Давидом і між Йонатаном, сином Саула. 8 І взяв цар двох синів Ресфи, дочки Аї, яких вона народила Саулові, Ермонія та Мемфівостея, і п’ять синів Міхоли, дочки Саула, яких народила Есріїлові, синові Верзеллія, моулатійця. 9 І він видав їх у руку ґаваонців, і вони повісили їх на сонці на горі перед Господом, і цих сім полягли разом. І вони померли в дні жнив, у перші дні на початку жнив ячменю. 10 І взяла Ресфа, дочка Аї, мішок, і прикріпила його до скелі на початку жнив ячменю, аж доки не випала на них вода з неба, і не давала птахам неба вдень і звірам поля вночі спочити на них. 11 А Давидові сповістили, що вчинила Ресфа, дочка Аї, наложниця Саула. (І вони ослабли, і захопив їх Дан, син Йои, з нащадків велетнів). 12 А Давид пішов і взяв кості Саула та кості Йонатана, його сина, у мужів синів Явіса ґалаадського, які викрали їх зі стіни Ветсана, бо поклали їх там филистимці в день, коли филистимці розгромили Саула в Ґелвуї. 13 Він виніс кості Саула звідти і кості Йонатана, його сина, і зібрав кості повішаних. 14 І поховали кості Саула і кості Йонатана, його сина, і кості повішаних у землі Веніаміна на схилі гори в гробниці Кіса, його батька, і вчинили все, що цар заповів. Після цього Бог вислухав землю. 15 І була ще війна филистимців з Ізраїлем. І пішов Давид та його слуги з ним, і воювали з филистимцями, і Давид ослаб. 16 Тож Єсвій, який був із нащадків Рафи (вага його списа — триста сиклів ваги міді, а при поясі він мав булаву) мав намір розгромити Давида, 17 та Давидові допоміг Авеста, син Саруї. Він побив филистимця і вбив його. Тоді мужі Давида поклялися, кажучи: Не вийдеш більше з нами на війну, щоб не погас світильник Ізраїля! 18 Після цього була ще війна в Ґеті з филистимцями. Тоді Севоха, астатотця, побив Сефа, який з нащадків Рафа. 19 І була війна в Ґові з филистимцями. Елеанан, син Аріорґіма, вифлеємець, побив Голіафа, ґеттейця, а ратище його списа, як ткацький валок. 20 І була ще війна в Ґеті. І був чоловік Мадон, шість пальців на його руці та шість пальців на його нозі, кількість усіх — двадцять чотири; він народився від Рафи. 21 Він ганьбив Ізраїля, та його побив Йонатан, син Семея, брата Давида. 22 Їх четверо народилося нащадками велетнів у Ґеті в домі Рафа. І вони полягли від руки Давида та руки його рабів.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die Rache der Gibeoniter

1 Es war eine Hungersnot zu Davids Zeiten drei Jahre nacheinander. Und David suchte das Angesicht des HERRN, und der HERR sprach: Auf Saul und auf seinem Hause liegt eine Blutschuld, weil er die Gibeoniter getötet hat. 2 Da ließ der König die Gibeoniter rufen und sprach mit ihnen. Die Gibeoniter aber gehörten nicht zu den Israeliten, sondern waren übrig geblieben von den Amoritern. Und die Israeliten hatten ihnen einen Schwur geleistet; jedoch suchte Saul sie auszurotten in seinem Eifer für Israel und Juda. (ІНав 9:3; ІНав 9:15; ІНав 9:19) 3 Da sprach David zu den Gibeonitern: Was soll ich für euch tun? Und womit soll ich Sühne schaffen, dass ihr das Erbteil des HERRN segnet? (Повт 32:9) 4 Die Gibeoniter sprachen zu ihm: Es ist uns nicht um Gold noch Silber zu tun bei Saul und seinem Hause, auch steht es uns nicht zu, jemand zu töten in Israel. Er sprach: Was wollt ihr dann, dass ich für euch tun soll? 5 Sie sprachen zum König: Von dem Mann, der uns zunichtegemacht hat und der uns vertilgen wollte, dass uns nichts bleibe in allen Landen Israels – 6 von seinen Söhnen soll man uns sieben Männer geben, dass wir sie hinrichten vor dem HERRN im Gibea Sauls, des Erwählten des HERRN. Der König sprach: Ich will sie euch herausgeben. 7 Aber der König verschonte Mefi-Boschet^[1], den Sohn Jonatans, des Sohnes Sauls, um des Eides des HERRN willen, der zwischen ihnen war, zwischen David und Jonatan, dem Sohn Sauls. (1Сам 18:3; 1Сам 20:15; 1Сам 24:22) 8 Aber die beiden Söhne der Rizpa, der Tochter Ajas, die sie Saul geboren hatte, Armoni und Mefi-Boschet, dazu die fünf Söhne der Merab, der Tochter Sauls, die sie dem Adriël geboren hatte, dem Sohn Barsillais aus Mehola, nahm der König (1Сам 18:19; 2Сам 3:7) 9 und gab sie in die Hand der Gibeoniter. Die richteten sie hin auf dem Berge vor dem HERRN. So kamen diese sieben auf einmal um und starben in den ersten Tagen der Ernte, wenn die Gerstenernte anfängt. 10 Da nahm Rizpa, die Tochter Ajas, ein Sackgewand und breitete es für sich aus auf dem Fels am Anfang der Ernte, bis Regen vom Himmel auf die Toten troff, und ließ am Tage die Vögel des Himmels nicht an sie kommen noch des Nachts die Tiere des Feldes. 11 Und es wurde David angesagt, was Rizpa, die Tochter Ajas, Sauls Nebenfrau, getan hatte. 12 Und David ging hin und nahm die Gebeine Sauls und die Gebeine seines Sohnes Jonatan von den Bürgern von Jabesch in Gilead. Die hatten sie vom Platz in Bet-Schean heimlich weggenommen, wohin die Philister sie gehängt hatten zu der Zeit, da die Philister Saul schlugen auf dem Berge Gilboa. (1Сам 31:12) 13 Und David brachte die Gebeine Sauls und die Gebeine seines Sohnes Jonatan von dort herauf, und sie sammelten die Gebeine derer, die man hingerichtet hatte, 14 und begruben sie mit den Gebeinen Sauls und seines Sohnes Jonatan im Lande Benjamin in Zela im Grab seines Vaters Kisch und taten alles, wie der König geboten hatte. Danach wurde Gott dem Lande wieder gnädig. (2Сам 24:25)

Heldentaten der Krieger Davids

15 Es erhob sich aber wieder ein Krieg der Philister mit Israel. Und David zog hinab und seine Knechte mit ihm, um mit den Philistern zu kämpfen. Und David wurde müde. (ЛЄр 20:4) 16 In Nob aber war Jischbi, der einer der Riesensöhne^[2] war, und das Gewicht seines Speers war dreihundert Schekel Bronze, dazu war er mit einem neuen Schwert gegürtet. Der wollte David erschlagen. 17 Aber Abischai, der Sohn der Zeruja, half David und schlug den Philister tot. Da beschworen David seine Männer und sprachen: Du sollst nicht mehr mit uns ausziehen in den Kampf, damit nicht die Leuchte in Israel verlischt. (2Сам 22:29; 2Сам 23:18; 1Цар 11:36)

2Сам 22:292Сам 23:181Цар 11:36

18 Danach erhob sich bei Gob noch ein Krieg mit den Philistern. Da erschlug Sibbechai, der Huschatiter, den Saf, der auch einer vom Geschlecht der Riesen war. 19 Und es erhob sich noch ein Krieg bei Gob mit den Philistern. Da erschlug Elhanan, der Sohn Jaïrs aus Bethlehem, den Goliat, den Gatiter; der hatte einen Spieß, dessen Schaft war wie ein Weberbaum. (1Сам 17:7; 2Сам 23:24) 20 Und es erhob sich noch ein Krieg bei Gat. Da war ein langer Mann, der hatte sechs Finger an seinen Händen und sechs Zehen an seinen Füßen, das sind vierundzwanzig an der Zahl, und auch er war vom Geschlecht der Riesen. 21 Und als er Israel Hohn sprach, erschlug ihn Jonatan, der Sohn Schimas, der ein Bruder Davids war. (1Сам 17:10) 22 Diese vier stammten vom Geschlecht der Riesen in Gat und fielen durch die Hand Davids und seiner Knechte.