Числа 32 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 У синів Рувима та в синів Ґада було дуже багато худоби. Вони побачили околиці Язера та околиці Ґалаада, а було те місце місцем для худоби. 2 Тож сини Рувима й сини Ґада прийшли і сказали Мойсеєві, священикові Елеазарові й князям громади, говорячи: 3 Атарот, Девон, Язер, Намвра, Есевон, Елеалі, Севама, Навав і Веан — 4 це землі, які Господь передав ізраїльським синам; це землі — для пасовиськ, а у твоїх рабів є худоба. 5 Якщо ми знайшли ласку в тебе, — говорили вони, — то нехай буде дана ця земля твоїм слугам у спадок, і не переводь нас через Йордан. 6 А Мойсей запитав синів Ґада та синів Рувима: Ваші брати підуть у бій, а ви тут осядете? 7 Навіщо відвертаєте розум ізраїльських синів не переходити в землю, яку їм дає Господь? 8 Хіба не так учинили ваші батьки, коли я послав їх з Кадиса-Варни обстежити землю? 9 Вони пішли в Долину виноградного грона і обстежили землю, і відвернули серце ізраїльських синів, щоб ті не йшли в землю, яку Господь їм дав. 10 І в той день Господь запалав гнівом, і поклявся, кажучи: 11 Люди, які вийшли з Єгипту, від двадцятилітніх і старші, які вміли розпізнати зло і добро, не побачать землі, яку Я пообіцяв Авраамові, Ісаакові та Якову, бо вони не пішли за Мною! 12 За винятком Халева, сина Єфонії, який відділився, та Ісуса, сина Навина, бо і він пішов слідом за Господом! 13 І запалав Господь гнівом на Ізраїля, і Він водив їх по пустелі сорок років, доки повністю не загинув увесь рід тих, хто чинив зло перед Господом. 14 Замість ваших батьків ось постали ви, натовп грішних людей, щоб ще продовжити гнів Господнього обурення на Ізраїля. 15 Адже ви відвернетеся від нього, щоб він і надалі залишив його в пустелі, — ви вчините беззаконно проти всієї цієї громади. 16 Та вони прийшли до нього і сказали: Ми тут збудуємо загони для овець, для нашої худоби і міста для наших господарств. 17 А самі, озброївшись, будемо першою лавою серед ізраїльських синів, доки не заведемо їх до їхнього місця. Наші ж господарства оселяться в містах, обнесених мурами від тих, хто живе на цій землі. 18 Ми ж не повернемось до наших осель, доки ізраїльські сини не поділять своєї спадщини. 19 І ми не отримаємо спадку з ними по той бік Йордану і далі, адже ми одержали спадщину за Йорданом, на сході! 20 Тоді Мойсей сказав їм: Якщо зробите за цим словом, якщо озброїтеся перед Господом на війну, 21 і кожний озброєний з вас перейде Йордан перед Господом, доки ваш ворог не буде вигублений з-перед Його обличчя, 22 і доки земля не буде повністю опанована перед Господом і лише після цього повернетесь, то будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і ця земля буде вам у володіння перед Господом. 23 Якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і пізнаєте свій гріх, коли захопить вас зло. 24 Тож збудуєте самі собі міста для ваших господарств, і загони для вашої худоби — зробите те, що вийшло з ваших уст. 25 І сини Рувима та сини Ґада сказали Мойсеєві, запевняючи: Твої раби вчинять так, як Господь наш наказує! 26 Наші господарства, наші жінки і вся наша худоба будуть у містах Ґалааду, 27 а твої раби, усі озброєні й у бойовій готовності, виступлять перед Господом на війну — так, як каже Господь. 28 Тоді Мойсей поставив перед ними священика Елеазара та Ісуса, сина Навина, а також голів родів по батьківській лінії з ізраїльських племен. 29 І Мойсей сказав їм: Якщо сини Рувима та сини Ґада перейдуть з вами Йордан, кожний озброєний на війну перед Господом, і ви заволодієте землею, яка перед вами, то дасте їм Ґалаадську землю у володіння. 30 Якщо ж вони не перейдуть озброєні з вами на війну перед Господом, то переправите їхні господарства, їхніх жінок і їхню худобу попереду вас у Ханаанську землю, і вони одержать спадщину між вами в Ханаанській землі. 31 А сини Рувима та сини Ґада у відповідь сказали: Що тільки Господь говорить своїм слугам, так ми і чинитимемо. 32 Ми, озброєні перед Господом, перейдемо через ріку в Ханаанську землю, а спадщину дасте нам за Йорданом. 33 І Мойсей дав їм (синам Ґада, синам Рувима і половині племені Манасії, із синів Йосифа) царство Сеона, царя аморейців, і царство Оґа, царя Васана, — землю і міста з їхніми околицями, з містами довколишньої землі. 34 І сини Ґада збудували Девон, Атарот, Ароір, 35 Софар і Язир, і укріпили їх; 36 і Намвру та Ветаран — укріплені міста із загонами для овець. 37 А сини Рувима збудували Есевон, Елеалі, Каріятем 38 і Веелмеон, оточивши їх мурами, і Севаму; міста, які збудували, вони назвали власними іменами. 39 Якось син Махіра, сина Манасії, пішов на Ґалаад — і захопив його, а аморейців, які жили в ньому, він вигубив. 40 Тож Мойсей віддав Ґалаад Махірові, синові Манасії, і він оселився там. 41 А Яір, син Манасії, пішов та захопив їхні села, і назвав їх селами Яіра. 42 І Навав пішов та захопив Канат і його села; і назвав їх Навот — своїм ім’ям.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Verteilung des Ostjordanlandes

1 Die Rubeniter und die Gaditer hatten sehr viel Vieh und sahen das Land Jaser und Gilead an als gute Weide für ihr Vieh (Повт 3:12) 2 und kamen und sprachen zu Mose und zu dem Priester Eleasar und zu den Fürsten der Gemeinde: 3 Das Land Atarot, Dibon, Jaser, Nimra, Heschbon, Elale, Sibma, Nebo und Beon, 4 das der HERR geschlagen hat vor der Gemeinde Israel, ist Weideland, und deine Knechte haben Vieh. 5 Und sie sprachen weiter: Haben wir Gnade vor dir gefunden, so gebe man dieses Land deinen Knechten zu eigen, und lass uns nicht über den Jordan ziehen. 6 Mose sprach zu ihnen: Eure Brüder sollen in den Kampf ziehen und ihr wollt hierbleiben? 7 Warum wollt ihr den Israeliten den Mut nehmen, dass sie nicht hinüberziehen in das Land, das ihnen der HERR gegeben hat? 8 So machten es auch eure Väter, als ich sie aussandte von Kadesch-Barnea, um das Land zu erkunden; (Чис 13:1) 9 und als sie hinaufgekommen waren bis an den Bach Eschkol und das Land sahen, machten sie das Herz der Israeliten abwendig, dass sie nicht in das Land wollten, das ihnen der HERR geben wollte. 10 Und des HERRN Zorn entbrannte zur selben Zeit, und er schwor: 11 Wahrlich, diese Leute, die aus Ägypten gezogen sind, von zwanzig Jahren an und darüber, sollen das Land nicht sehen, das ich Abraham, Isaak und Jakob zugeschworen habe, weil sie mir nicht treu nachgefolgt sind, (Чис 14:22; Чис 26:65) 12 ausgenommen Kaleb, der Sohn Jefunnes, des Kenasiters, und Josua, der Sohn Nuns; denn sie sind dem HERRN treu nachgefolgt. (Чис 14:7; ІНав 14:6) 13 So entbrannte des HERRN Zorn über Israel, und er ließ sie hin und her in der Wüste ziehen vierzig Jahre, bis es zu Ende war mit dem ganzen Geschlecht, das übel getan hatte vor dem HERRN. 14 Und siehe, ihr seid aufgetreten an eurer Väter statt als Brut von Sündern, damit sich der grimmige Zorn des HERRN gegen Israel noch vermehrt. 15 Denn wenn ihr euch von ihm wendet, so wird er das Volk noch länger in der Wüste lassen, und ihr werdet es ganz zugrunde richten. 16 Da traten sie heran und sprachen: Wir wollen nur Schafhürden hier bauen für unser Vieh und Städte für unsere Kinder; 17 wir aber wollen eilends gerüstet vor den Israeliten einherziehen, bis wir sie an ihren Ort gebracht haben. Unsere Kinder aber sollen in den festen Städten bleiben um der Bewohner des Landes willen. 18 Wir wollen nicht heimkehren, bis von den Israeliten ein jeder sein Erbe eingenommen hat. 19 Denn wir wollen nicht mit ihnen jenseits des Jordans Erbbesitz erhalten, sondern unser Erbteil soll uns diesseits des Jordans nach Osten hin zufallen. (ІНав 13:8) 20 Mose sprach zu ihnen: Wenn ihr das tun wollt, so rüstet euch zum Kampf vor dem HERRN. (ІНав 1:12) 21 Wer unter euch gerüstet ist, der ziehe über den Jordan vor dem HERRN, bis er seine Feinde vertrieben hat vor sich her 22 und das Land unterworfen ist vor dem HERRN. Danach sollt ihr zurückkehren und ohne Schuld sein vor dem HERRN und vor Israel und sollt dies Land zu eigen haben vor dem HERRN. 23 Wenn ihr das aber nicht tut, siehe, so werdet ihr euch an dem HERRN versündigen. Ihr sollt aber wissen: Es ist eure Sünde, die euch treffen wird. 24 So baut nun Städte für eure Kinder und Hürden für euer Vieh und tut, was ihr gelobt habt. (Чис 30:3) 25 Die Gaditer und die Rubeniter sprachen zu Mose: Deine Knechte werden tun, wie mein Herr geboten hat. 26 Unsere Kinder und Frauen, unsere Habe und all unser Vieh sollen in den Städten Gileads bleiben; 27 deine Knechte aber wollen alle gerüstet zum Heer in den Kampf ziehen vor dem HERRN, wie mein Herr gesagt hat. 28 Da gebot Mose ihretwegen dem Priester Eleasar und Josua, dem Sohn Nuns, und den Häuptern der Sippen unter den Stämmen Israels 29 und sprach zu ihnen: Wenn die Gaditer und die Rubeniter mit euch über den Jordan ziehen, alle gerüstet zum Kampf vor dem HERRN, und das Land euch untertan ist, so gebt ihnen das Land Gilead zu eigen. 30 Ziehen sie aber nicht gerüstet mit euch hinüber, so sollen sie mit euch erben im Lande Kanaan. 31 Die Gaditer und die Rubeniter antworteten und sprachen: Wie der HERR redet zu deinen Knechten, so wollen wir tun. 32 Wir wollen gerüstet hinüberziehen vor dem HERRN ins Land Kanaan und unser Erbteil besitzen diesseits des Jordans. 33 Also gab Mose den Gaditern und den Rubenitern und dem halben Stamm Manasses, des Sohnes Josefs, das Königreich Sihons, des Königs der Amoriter, und das Königreich Ogs, des Königs von Baschan, das Land samt den Städten ringsumher mit ihrem ganzen Gebiet. (ІНав 13:15) 34 Und die Gaditer bauten Dibon, Atarot, Aroër, 35 Atrot-Schofan, Jaser, Jogboha, 36 Bet-Nimra und Bet-Haran, feste Städte und Schafhürden. 37 Die Rubeniter bauten Heschbon, Elale, Kirjatajim, 38 Nebo, Baal-Meon und Sibma und gaben den Städten, die sie bauten, ihre bisherigen Namen. 39 Und die Söhne Machirs, des Sohnes Manasses, gingen nach Gilead und eroberten es und vertrieben die Amoriter, die darin waren. 40 Da gab Mose dem Machir, dem Sohn Manasses, Gilead und er wohnte darin. 41 Jaïr aber, der Sohn Manasses, ging hin und eroberte ihre Dörfer und nannte sie »Dörfer Jaïrs«. (Повт 3:14; Суд 10:3) 42 Nobach ging hin und eroberte Kenat mit seinen Ortschaften und nannte es Nobach nach seinem Namen.