від Ukrainian Bible Society1На закінчення. Псалом Давида.2З великим нетерпінням очікував[1] я Господа, і Він вислухав мене та почув моє благання,3витягнув мене з ями страждань, з багнистої трясовини, поставив мої ноги на камені та скерував мої кроки,4нову пісню він вклав у мої уста — пісню хвали нашому Богу. Багато хто побачить, і їх охопить страх, і будуть надіятися на Господа.5Блаженний чоловік, для якого Господнє Ім’я є його надією, який не зважає на марноту і обманливе безглуздя.6Господи, Боже мій! Ти вчинив багато Своїх чудес, у Твоїх задумах нема такого, хто подібний до Тебе. Я сповіщав і сповіщав про них: вони намножилися — їх безліч.7Жертви і приношення Ти не схотів, але Ти приготовив мені [тіло]. Всепалення[2] і жертви за гріх Ти не забажав.8Тоді я сказав: Ось іду, — на початку книги написано про мене:9Боже мій, я забажав виконати Твою волю і Твій закон у глибині мого серця.10Я благовістив правду на великому зібранні, адже своїм устам не забороню. Господи, Тобі відомо, —11Твою правду я не заховав у своєму серці: я проголошував Твою правду і Твоє спасіння, я не приховав Твого милосердя і Твоєї правди від великого зібрання.12Ти ж, Господи, не забери від мене Своїх щедрот. Твоє милосердя і Твоя правда постійно мені допомагали.13Бо мене оточило зло без кінця і краю, оволоділо мною моє беззаконня, і я не був здатний бачити. Його стало більше, як волосин на моїй голові, тож моє серце покинуло мене.14Господи, зволь мене визволити. Господи, зглянься, щоб мені допомогти.15Хай покриються ганьбою й будуть засоромлені разом ті, які зазіхають на мою душу, щоб її забрати; хай відступлять назад і будуть засоромлені ті, котрі бажають мені зла.16Нехай враз самі зазнають ганьби ті, які кажуть мені: Добре, добре!17Хай звеселяться й відчують радість у Тобі всі ті, які шукають Тебе, Господи, і ті, котрі люблять Твоє спасіння, нехай кажуть завжди: Будь прославлений, Господи!18Я ж — бідний і вбогий, та Господь за мене подбає. Ти — мій помічник і мій оборонець. Боже мій, не забарися.
1Ein Psalm Davids, vorzusingen, für Jedutun. (ЛЄр 25:1; ЛЄр 25:3)2Ich habe mir vorgenommen: Ich will mich hüten, dass ich nicht sündige mit meiner Zunge; ich will meinem Mund einen Zaum anlegen, solange ich den Frevler vor mir sehen muss.3Ich bin verstummt und still und schweige fern der Freude und muss mein Leid in mich fressen. (Пс 38:14)4Mein Herz ist entbrannt in meinem Leibe; / wenn ich seufze, brennt es wie Feuer. So rede ich mit meiner Zunge:5»HERR, lehre doch mich, / dass es ein Ende mit mir haben muss und mein Leben ein Ziel hat und ich davon muss. (Йов 14:5; Пс 90:12)6Siehe, meine Tage sind eine Handbreit bei dir, und mein Leben ist wie nichts vor dir. Ach, wie gar nichts sind alle Menschen, die doch so sicher leben! Sela. (Пс 90:5)7Sie gehen daher wie ein Schatten / und machen sich viel vergebliche Unruhe; sie sammeln und wissen nicht, wer es kriegen wird.« (Пс 49:17; Екл 2:18; Екл 2:21; Лк 12:15)8Nun, Herr, wes soll ich mich trösten? Ich hoffe auf dich.9Errette mich von aller meiner Sünde und lass mich nicht den Narren zum Spott werden.10Ich will schweigen und meinen Mund nicht auftun; denn du hast es getan.11Wende deine Plage von mir; ich vergehe, weil deine Hand nach mir greift.12Wenn du den Menschen züchtigst um der Sünde willen, / so verzehrst du seine Schönheit wie Motten ein Kleid. Ach, wie gar nichts sind doch alle Menschen. Sela.13Höre mein Gebet, HERR, und vernimm mein Schreien, schweige nicht zu meinen Tränen; denn ich bin ein Gast bei dir, ein Fremdling wie alle meine Väter. (Лев 25:23; Пс 119:19; Євр 11:13; 1Пет 2:11)14Lass ab von mir, dass ich mich erquicke, ehe ich dahinfahre und nicht mehr bin.