Псалом 104 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Алилуя. Прославляйте Господа, кличте Його Ім’я, сповістіть між народами про Його діла. 2 Співайте Йому, виспівуйте Йому, розповідайте про всі Його дивовижні діла. 3 Хваліться Його святим Ім’ям; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа. 4 Шукайте Господа і наберіться сили, постійно шукайте Його обличчя. 5 Пам’ятайте про Його дивовижні діла, які Він учинив, Його чудеса і вироки Його вуст. 6 Нащадки Авраама — Його раби, сини Якова — Його обранці! 7 Він — Господь, наш Бог, на всій землі Його присуди. 8 Він навіки заховав у пам’яті Свій завіт, слово, яке заповів для тисячі родів: 9 те, що заповів Авраамові, і Свою клятву Ісаакові. 10 І поставив його для Якова як закон, — як вічний завіт для Ізраїля, 11 кажучи: Тобі дам Ханаанську землю, як мірило вашої спадщини, 12 коли їх було невелике число, — нечисленними були вони в ній і чужинцями. 13 Вони проходили від народу до народу, від царства до іншого народу. 14 Він же не дозволив жодній людині їх скривдити і докоряв за них царям. 15 Не чіпайте Моїх помазанців і не робіть зла Моїм пророкам! 16 Він навів голод на землю, знищив усі їхні запаси хліба. 17 А перед ними послав людину: Йосиф був проданий у рабство. 18 Кайданами скували його ноги, залізо оповило його душу, 19 доки не збулося Його слово, доки не запалав він Господнім словом. 20 Цар послав визволити його, — володар народів звільнив його. 21 Він настановив його господарем над своїм домом і управителем над усім своїм маєтком, 22 щоб наглядав за його правителями за власним бажанням, щоб навчав його вельмож мудрості. 23 Тож прибув Ізраїль у Єгипет, — Яків переселився в землю Хама. 24 І Він дуже розмножив Свій народ і зробив його сильнішим за його ворогів. 25 А серце тих Він перемінив, щоби зненавиділи Його народ, щоби поводилися підступно з Його рабами. 26 Він послав Мойсея, Свого раба, і Аарона, якого вибрав, 27 і зробив між ними Свої великі ознаки й чудеса в землі Хама. 28 Наслав темряву — і стемніло, та не зважили на Його слова. 29 Він перетворив їхні води в кров і вигубив їхню рибу. 30 Їхня земля закишіла жабами — навіть у покоях їхніх царів. 31 Він сказав — і налетіли псячі мухи, і мошкара з’явилася в усіх їхніх землях. 32 Він, наче дощ, наслав на них град, нищівний вогонь на їхню землю, 33 побив їхні виноградники і їхні смоківниці, знищив усі дерева в їхньому краї. 34 Він сказав — і найшла сарана, сарана без числа; 35 вона поз’їдала всю зелень у їхній землі, пожерла врожай їхнього краю. 36 Він повбивав усіх первістків у їхній країні, початки всякої їхньої праці. 37 А їх вивів із золотом та сріблом, і серед їхніх племен не було хворих. 38 Єгипет був радий їхньому відходові, тому що страх перед ними охопив їх. 39 Він простягнув хмару як покриття для них, і вогонь, щоби світив їм уночі. 40 Вони попросили — і прилетіли перепелиці; Він наситив їх небесним хлібом. 41 Він розколов скелю — і потекли води, ринули потоки на безводні землі. 42 Адже Він згадав Своє святе слово до Авраама, Свого раба. 43 І вивів Свій народ в радості, Своїх обранців — із веселощами. 44 І дав їм землі народів, і вони успадкували плоди праці народів, 45 аби лише дотримувалися Його заповідей і досліджували Його закон.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Lob des Schöpfers

1 Lobe den HERRN, meine Seele! HERR, mein Gott, du bist sehr groß; in Hoheit und Pracht bist du gekleidet. 2 Licht ist dein Kleid, das du anhast. Du breitest den Himmel aus wie ein Zelt; 3 du baust deine Gemächer über den Wassern. Du fährst auf den Wolken wie auf einem Wagen und kommst daher auf den Fittichen des Windes, (Бут 1:6; Пс 18:10) 4 der du machst Winde zu deinen Boten und Feuerflammen zu deinen Dienern; (Євр 1:7) 5 der du das Erdreich gegründet hast auf festen Boden, dass es nicht wankt immer und ewiglich. (Мт 24:35; Об 21:1) 6 Die Flut der Tiefe deckte es wie ein Kleid, und die Wasser standen über den Bergen, 7 aber vor deinem Schelten flohen sie, vor deinem Donner fuhren sie dahin. 8 Sie stiegen hoch empor auf die Berge und sanken herunter in die Täler zum Ort, den du ihnen gegründet hast. 9 Du hast eine Grenze gesetzt, darüber kommen sie nicht und dürfen nicht wieder das Erdreich bedecken. (Йов 38:8; Прип 8:29) 10 Du lässest Brunnen quellen in den Tälern, dass sie zwischen den Bergen dahinfließen, 11 dass alle Tiere des Feldes trinken und die Wildesel ihren Durst löschen. 12 Darüber sitzen die Vögel des Himmels und singen in den Zweigen. 13 Du tränkst die Berge von oben her, du machst das Land voll Früchte, die du schaffest.^[1] 14 Du lässest Gras wachsen für das Vieh und Saat zu Nutz den Menschen, dass du Brot aus der Erde hervorbringst, 15 dass der Wein erfreue des Menschen Herz und sein Antlitz glänze vom Öl und das Brot des Menschen Herz stärke. 16 Die Bäume des HERRN stehen voll Saft, die Zedern des Libanon, die er gepflanzt hat. 17 Dort nisten die Vögel, und die Störche wohnen in den Wipfeln. 18 Die hohen Berge geben dem Steinbock Zuflucht und die Felsklüfte dem Klippdachs. 19 Du hast den Mond gemacht, das Jahr danach zu teilen; die Sonne weiß ihren Niedergang. (Пс 74:16) 20 Du machst Finsternis, dass es Nacht wird; da regen sich alle Tiere des Waldes, 21 die jungen Löwen, die da brüllen nach Raub und ihre Speise fordern von Gott. 22 Wenn aber die Sonne aufgeht, heben sie sich davon und legen sich in ihre Höhlen. 23 Dann geht der Mensch hinaus an seine Arbeit und an sein Werk bis an den Abend. 24 HERR, wie sind deine Werke so groß und viel! Du hast sie alle weise geordnet, und die Erde ist voll deiner Güter. (Бут 1:31) 25 Da ist das Meer, das so groß und weit ist, da wimmelt’s ohne Zahl, große und kleine Tiere. 26 Dort ziehen Schiffe dahin; da ist der Leviatan, den du gemacht hast, damit zu spielen. 27 Es wartet alles auf dich, dass du ihnen Speise gebest zu seiner Zeit. (Пс 145:15) 28 Wenn du ihnen gibst, so sammeln sie; wenn du deine Hand auftust, so werden sie mit Gutem gesättigt. 29 Verbirgst du dein Angesicht, so erschrecken sie; nimmst du weg ihren Odem, so vergehen sie und werden wieder Staub. (Бут 3:19) 30 Du sendest aus deinen Odem, so werden sie geschaffen, und du machst neu das Antlitz der Erde. 31 Die Herrlichkeit des HERRN bleibe ewiglich, der HERR freue sich seiner Werke! 32 Er schaut die Erde an, so bebt sie; er rührt die Berge an, so rauchen sie. 33 Ich will dem HERRN singen mein Leben lang und meinen Gott loben, solange ich bin. 34 Mein Reden möge ihm wohlgefallen. Ich freue mich des HERRN. 35 Die Sünder sollen ein Ende nehmen auf Erden / und die Gottlosen nicht mehr sein. Lobe den HERRN, meine Seele! Halleluja!