Приповістей 26 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь. 2 Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття. 3 Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу. 4 Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього. 5 Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим. 6 Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця. 7 Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста! 8 Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному. 9 У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних. 10 Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений. 11 Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха. Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності. 12 Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї! 13 Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев! 14 Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку. 15 Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота. 16 Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку. 17 Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку. 18 Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, — 19 такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома! 20 При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає. 21 Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі. 22 Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра. 23 Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце. 24 Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду. 25 Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому, бо в його душі — сім лукавств. 26 Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях. 27 Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам; хто котить камінь — на себе котить. 28 Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Wie Schnee nicht zum Sommer und Regen zur Ernte, so reimt sich Ehre nicht zum Toren. 2 Wie ein Vogel dahinfliegt und eine Schwalbe enteilt, so ist ein unverdienter Fluch: Er trifft nicht ein. 3 Dem Ross eine Peitsche und dem Esel einen Zaum und dem Toren eine Rute auf den Rücken! (Прип 19:29) 4 Antworte dem Toren nicht nach seiner Torheit, dass du ihm nicht gleich wirst. 5 Antworte aber dem Toren nach seiner Torheit, dass er sich nicht weise dünke. 6 Wer eine Sache durch einen törichten Boten ausrichtet, der ist wie einer, der sich selbst die Füße abhaut und Schaden leidet. 7 Kraftlos wie die Schenkel des Lahmen, so ist die Weisheit im Munde der Toren. 8 Einem Toren Ehre antun, das ist, wie wenn einer einen edlen Stein auf einen Steinhaufen wirft. 9 Ein Spruch in eines Toren Mund ist wie ein Dornzweig in der Hand eines Trunkenen. 10 Wie ein Schütze, der jeden verwundet, so ist, wer einen Toren oder einen Vorübergehenden dingt. 11 Wie ein Hund wieder frisst, was er gespien hat, so ist der Tor, der seine Torheit immer wieder treibt. (2Пет 2:22) 12 Wenn du einen siehst, der sich weise dünkt, da ist für einen Toren mehr Hoffnung als für ihn. (Прип 3:7) 13 Der Faule spricht: »Es ist ein junger Löwe auf dem Wege, ein Löwe auf den Gassen.« (Прип 22:13) 14 Ein Fauler wendet sich im Bett wie die Tür in der Angel. (Прип 6:9) 15 Der Faule steckt seine Hand in die Schüssel, und es wird ihm sauer, dass er sie zum Munde bringe. (Прип 19:24) 16 Ein Fauler dünkt sich weiser als sieben, die da wissen, verständig zu antworten. 17 Wer vorübergeht und sich mengt in fremden Streit, der ist wie einer, der den Hund bei den Ohren zwackt. 18 Wie ein Wahnsinniger, der mit Geschoss und Pfeilen schießt und tötet, 19 so ist ein Mensch, der seinen Nächsten betrügt und spricht: »Ich habe nur gescherzt.« 20 Wenn kein Holz mehr da ist, so verlischt das Feuer, und wenn der Verleumder weg ist, so hört der Streit auf. (Прип 22:10) 21 Wie die Kohlen die Glut und Holz das Feuer, so facht ein zänkischer Mann den Streit an. (Прип 15:18) 22 Die Worte des Verleumders sind wie Leckerbissen und gehen einem glatt ein. (Прип 18:8) 23 Glatte Lippen und ein böses Herz, das ist wie Tongeschirr, mit Silberschaum überzogen. 24 Der Hasser verstellt sich mit seiner Rede, aber im Herzen ist er falsch; (Мт 12:45) 25 wenn er seine Stimme holdselig macht, so glaube ihm nicht; denn es sind sieben Gräuel in seinem Herzen. 26 Wer den Hass trügerisch verbirgt, dessen Bosheit wird doch vor der Gemeinde offenbar werden. 27 Wer eine Grube gräbt, der wird hineinfallen; und wer einen Stein wälzt, auf den wird er zurückkommen. (Пс 7:16; Екл 10:8) 28 Eine falsche Zunge hasst den, dem sie Arges getan hat, und glatte Lippen richten Verderben an.