Йова 9 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Підхопивши, Йов сказав: 2 По правді знаю, що так є. Бо як смертна людина буде праведною перед Господом? 3 Адже якщо бажає судити Його, Він його не слухатиме, щоб не відказав на одне його слово з тисячі. 4 Бо Він є мудрий розумом, сильний і великий. Хто, твердо ставши перед Ним, залишився? 5 Він старими робить гори, і вони не знають, Він перекидає їх гнівом. 6 Він трясе піднебесною від основ, її стовпи хитаються. 7 Він говорить сонцеві, — і не сходить, а зорі запечатує. 8 Він Сам розтягнув небо і ходить по морю, як по землі, — 9 Він, Хто творить Плеяду, Есперу, Арктура і кімнати півдня, 10 Він, Хто чинить велике і незбагненне, славне і надзвичайне, якому немає рахунку. 11 Якщо Він пройде повз мене, то я не побачу. І якщо мине мене, я зовсім не пізнав. 12 Якщо Він змінить, хто відверне? Чи хто Йому скаже: Що Ти вчинив? 13 Адже Він відвернув гнів, зігнулися під Ним кити, що під небом. 14 Чи ж мене вислухає, чи розсудить мої слова? 15 Бо хоч я є праведний, не вислухає мене, благатиму Його суду. 16 Якщо ж закличу, і почує, то не повірю, що Він мене вислухав. 17 Хіба Він не знищить мене темрявою? Численні ж мені зродив ураження без причини. 18 Адже не дає мені передихнути, наповнив мене гіркотою. 19 Бо ж Він силою міцний. Тож хто чинитиме опір Його судові? 20 Адже якщо я буду праведний, то мої уста будуть безбожні. І якщо буду непорочним, то виявлюсь викривленим. 21 Бо якщо я зробив безбожне, не взнав я душею, але забирається моє життя. 22 Тому я сказав: Великого і сильного нищить гнів, 23 бо нікчемні смертю безбожною помирають, але праведних висміюють. 24 Адже вони передані в руки безбожних. Обличчя судів її покриває. Якщо ж не Сам Він, хто це? 25 Життя ж моє легше за бігуна. Відбігли і не побачили. 26 І чи є слід дороги корабля, чи орла, що ширяє, який шукає їжу? 27 Бо якщо скажу, забуду говорити, схилившись обличчям, стогнатиму. 28 Тремчу всіма членами тіла, бо знаю що не залишиш мене невинним. 29 Якщо ж я є безбожним, то чому я не помер? 30 Бо хоч би я помився снігом і очистився чистими руками, 31 вдосталь Ти мене занурив у нечистоту, і одяг відчув огиду до мене. 32 Адже Ти не є людиною, як я, Якому протистоятиму, щоб ми разом прийшли на суд. 33 О, якби в нас був посередник, обвинувач і той, хто вислухає між обома! 34 Нехай Він забере від мене палицю, і Його страх хай мене не тривожить, 35 і я не боятимусь, але промовлятиму, бо я того не свідомий.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Hiobs erste Antwort an Bildad

1 Hiob antwortete und sprach: 2 Ja, ich weiß wohl, es ist so: Wie könnte ein Mensch recht behalten gegen Gott. (Йов 40:3; Пс 143:2) 3 Hat er Lust, mit ihm zu streiten, so kann er ihm auf tausend nicht eines antworten. (Пс 19:13) 4 Gott ist weise und mächtig; wer stellte sich ihm entgegen und blieb unversehrt? 5 Er versetzt Berge, ehe sie es innewerden; er stürzt sie um in seinem Zorn. 6 Er bewegt die Erde von ihrem Ort, dass ihre Pfeiler zittern. 7 Er spricht zur Sonne, so geht sie nicht auf, und versiegelt die Sterne. 8 Er allein breitet den Himmel aus und geht auf den Wogen des Meers. (Мт 14:25) 9 Er macht den Großen Wagen am Himmel und den Orion und das Siebengestirn und die Sterne des Südens. (Йов 38:31; Ам 5:8) 10 Er tut große Dinge, die nicht zu erforschen, und Wunder, die nicht zu zählen sind. (Йов 5:9) 11 Siehe, er geht an mir vorüber, ohne dass ich’s gewahr werde, und wandelt vorbei, ohne dass ich’s merke. 12 Siehe, wenn er wegrafft, wer will ihm wehren? Wer will zu ihm sagen: Was machst du? 13 Gott wehrt seinem Zorn nicht; unter ihn mussten sich beugen die Helfer Rahabs^[1]. (Йов 26:12; Пс 89:11) 14 Wie sollte dann ich ihm antworten und Worte finden vor ihm? 15 Wenn ich auch recht habe, so kann ich ihm doch nicht antworten, sondern ich müsste um mein Recht flehen. 16 Wenn ich ihn auch anrufe, dass er mir antwortet, so glaube ich nicht, dass er meine Stimme hört, 17 vielmehr greift er nach mir im Wettersturm und schlägt mir viele Wunden ohne Grund. 18 Er lässt mich nicht Atem schöpfen, sondern sättigt mich mit Bitternis. 19 Geht es um Macht und Gewalt: Er hat sie. Geht es um Recht: Wer will ihn vorladen? (Йов 33:1) 20 Wäre ich gerecht, so müsste mich doch mein Mund verdammen; wäre ich unschuldig, so würde er mich doch schuldig sprechen. 21 Ich bin unschuldig! Ich möchte nicht mehr leben; ich verachte mein Leben. 22 Es ist eins, darum sage ich: Er bringt den Frommen um wie den Gottlosen. (Йов 8:20; Екл 9:2) 23 Wenn seine Geißel plötzlich tötet, so spottet er über die Verzweiflung der Unschuldigen. 24 Die Erde ist in die Hand des Frevlers gegeben, und das Antlitz ihrer Richter verhüllt er. Wenn nicht er, wer anders sollte es tun? 25 Meine Tage sind schneller gewesen als ein Läufer; sie sind dahingeflohen und haben nichts Gutes erlebt. 26 Sie sind dahingefahren wie Schiffe aus Schilf, wie ein Adler herabstößt auf die Beute. 27 Wenn ich denke: Ich will meine Klage vergessen und mein Angesicht ändern und heiter bleiben, 28 so fürchte ich doch wieder alle meine Schmerzen, weil ich weiß, dass du mich nicht unschuldig sprechen wirst. 29 Ich soll ja doch schuldig sein! Warum mühe ich mich denn so vergeblich? 30 Wenn ich mich auch mit Schneewasser wüsche und reinigte meine Hände mit Lauge, (Єр 2:22) 31 so wirst du mich doch eintauchen in die Grube, dass sich meine Kleider vor mir ekeln. 32 Denn er ist nicht ein Mensch wie ich, dem ich antworten könnte, dass wir miteinander vor Gericht gingen. (Екл 6:10) 33 Kein Schiedsmann ist zwischen uns, der seine Hand auf uns beide legte! 34 Dass er seine Rute von mir nehme und sein Schrecken mich nicht mehr ängstige! 35 So wollte ich reden und mich nicht vor ihm fürchten, denn ich bin mir keiner Schuld bewusst.