Йова 10 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Знеможений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Викажу, охоплений, гіркоту моєї душі 2 і скажу Господу: Не вчи мене безбожно чинити! І чому Ти мені так присудив? 3 Хіба добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, адже Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти прийняв? 4 Невже Ти бачиш, як бачить смертний, хіба Ти бачиш, як бачить людина? 5 Чи Твоє життя є людським, чи Твої роки людські? 6 Адже Ти відшукав моє беззаконня і вистежив мої гріхи. 7 Бо Ти знаєш, що я не чинив безбожно. Але хто є той, який спасає з Твоїх рук? 8 Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене уразив. 9 Згадай, що Ти мене утворив з глини, і знову повертаєш мене в землю. 10 Хіба не як молоко Ти мене видоїв, витиснув мене, подібно до сиру? 11 Шкірою і тілом Ти мене одягнув, кістьми і сухожиллями Ти мене зшив. 12 Життя і милосердя Ти мені дав, а Твій нагляд оберіг мій дух. 13 Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо для Тебе не є непосильним. 14 Адже коли грішу, Ти наді мною сторожиш, і безвинним від беззаконня Ти мене не зробив. 15 Бо якщо буду безбожний, горе мені! Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя. 16 Адже на мене полюють, наче на лева, щоб убити. І знову, повернувшись, Ти страшно нищиш мене, 17 обновляючи проти мене моє випробування, — гнів великий Ти виказав мені та навів на мене випробування. 18 Тож навіщо Ти мене вивів з лона матері, і я не помер, і мене око не побачило б, 19 і став би я, наче той, якого не існувало? Тож чому з лона я не був покладений у могилу? 20 Хіба не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити, 21 поки я піду, звідки не повернуся, у землю темряви і мороку, 22 в землю вічної темряви, де немає світла, і де не побачити життя смертної людини.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Mich ekelt mein Leben an. Ich will meiner Klage ihren Lauf lassen und reden in der Betrübnis meiner Seele 2 und zu Gott sagen: Verdamme mich nicht! Lass mich wissen, warum du mich vor Gericht ziehst. 3 Gefällt dir’s, dass du Gewalt tust und verwirfst das Werk deiner Hände und dein Licht leuchten lässt über den Plan der Frevler? 4 Hast du denn Menschenaugen, oder siehst du, wie ein Sterblicher sieht? (1Сам 16:7) 5 Oder ist deine Zeit wie eines Menschen Zeit oder deine Jahre wie eines Mannes Jahre, 6 dass du nach meiner Schuld fragst und nach meiner Sünde suchst, 7 wo du doch weißt, dass ich nicht schuldig bin und niemand da ist, der aus deiner Hand erretten kann? 8 Deine Hände haben mich gebildet und bereitet; danach hast du dich abgewandt und mich verdorben. (Пс 139:14) 9 Bedenke doch, dass du mich aus Lehm gemacht hast, und lässt mich wieder zum Staub zurückkehren? (Бут 2:7; Бут 3:19; Йов 33:6) 10 Hast du mich nicht wie Milch hingegossen und wie Käse gerinnen lassen? 11 Du hast mir Haut und Fleisch angezogen; aus Knochen und Sehnen hast du mich geflochten; 12 Leben und Wohltat hast du an mir getan, und deine Obhut hat meinen Odem bewahrt. (Дії 17:28) 13 Aber dies verbargst du in deinem Herzen – ich weiß, du hattest das im Sinn –, 14 dass du darauf achten wolltest, wenn ich sündigte, und mich von meiner Schuld nicht lossprechen. 15 Wäre ich schuldig, dann wehe mir! Und wäre ich schuldlos, so dürfte ich doch mein Haupt nicht erheben, gesättigt mit Schmach und getränkt mit Elend. 16 Und wenn ich es aufrichtete, so würdest du mich jagen wie ein Löwe und wiederum erschreckend an mir handeln. (Іс 38:13) 17 Du würdest immer neue Zeugen gegen mich stellen und deinen Zorn auf mich noch mehren und immer neue Heerhaufen gegen mich senden. 18 Warum hast du mich aus meiner Mutter Schoß kommen lassen? Ach dass ich umgekommen wäre und mich nie ein Auge gesehen hätte! (Йов 3:11; Єр 20:14) 19 So wäre ich, als wäre ich nie gewesen, vom Mutterleib weg zum Grabe gebracht. 20 Ist denn mein Leben nicht kurz? So höre auf und lass ab von mir, dass ich ein wenig erquickt werde, 21 ehe denn ich hingehe – und komme nicht zurück – ins Land der Finsternis und des Dunkels, (Йов 7:10) 22 ins Land, wo es stockfinster ist und dunkel ohne alle Ordnung, und wenn’s hell wird, so ist es immer noch Finsternis.