Йова 41 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього? 2 Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється? 3 Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя? 4 Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі. 5 Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде? 6 Хто відкриє брами його обличчя^[1]? Довкруги його зубів — страх. 7 Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд. 8 Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього. 9 Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться. 10 Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі. 11 З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні. 12 З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля. 13 Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я. 14 У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним. 15 М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться. 16 Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло. 17 Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі. 18 Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир. 19 Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево. 20 Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву. 21 Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем. 22 Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри. 23 Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю, 24 а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід. 25 На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели. 26 Він бачить усе високе, і сам є царем усього, що у водах!

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Siehe, jede Hoffnung wird an ihm zuschanden; schon wenn einer ihn sieht, stürzt er zu Boden. 2 Niemand ist so kühn, dass er ihn zu reizen wagt. – Wer ist denn, der vor mir bestehen könnte? 3 Wer kann mir entgegentreten und ich lasse ihn unversehrt? Alles unter dem Himmel ist mein! 4 Ich will nicht schweigen von seinen Gliedern, wie groß, wie mächtig und wohlgeschaffen er ist. 5 Wer kann ihm den Panzer ausziehen, und wer darf es wagen, ihm zwischen die Zähne zu greifen? 6 Wer kann die Tore seines Rachens auftun? Um seine Zähne herum herrscht Schrecken. 7 Sein Rücken ist eine Reihe von Schilden, wie mit festem Siegel verschlossen. 8 Einer reiht sich an den andern, dass nicht ein Lufthauch hindurchgeht. 9 Es haftet einer am andern, sie schließen sich zusammen und lassen sich nicht trennen. 10 Sein Niesen lässt Licht aufleuchten; seine Augen sind wie die Wimpern der Morgenröte. 11 Aus seinem Rachen fahren Fackeln, und feurige Funken schießen heraus. 12 Aus seinen Nüstern fährt Rauch wie von einem siedenden Kessel und Binsenfeuer. 13 Sein Odem ist wie lichte Lohe, und aus seinem Rachen schlagen Flammen. 14 Auf seinem Nacken nächtigt die Stärke, und vor ihm her tanzt die Angst. 15 Die Wampen seines Fleisches haften an ihm, fest angegossen, ohne sich zu bewegen. 16 Sein Herz ist so hart wie ein Stein und so fest wie der untere Mühlstein. 17 Wenn er sich erhebt, so entsetzen sich die Starken, und wenn er hervorbricht, weichen sie zurück. 18 Trifft man ihn mit dem Schwert, so richtet es nichts aus, auch nicht Spieß, Geschoss und Speer. 19 Er achtet Eisen wie Stroh und Erz wie faules Holz. 20 Kein Pfeil wird ihn verjagen; die Schleudersteine sind ihm wie Spreu. 21 Die Keule achtet er wie Stoppeln; er spottet der bebenden Lanze. 22 Unter seinem Bauch sind scharfe Spitzen; er fährt wie ein Dreschschlitten über den Schlamm. 23 Er macht, dass die Tiefe brodelt wie ein Topf, und rührt das Meer um, wie man Salbe mischt. 24 Er lässt hinter sich eine leuchtende Bahn; man denkt, die Flut sei Silberhaar. 25 Auf Erden ist nicht seinesgleichen; er ist ein Geschöpf ohne Furcht. 26 Er sieht allem ins Auge, was hoch ist; er ist König über alle Stolzen.