Буття 48 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І сталося, що після цих подій сповістили Йосифові: Твій батько хворіє. Тож взявши двох своїх синів, Манасію та Єфрема, він прийшов до Якова. 2 І сповістили Якову, говорячи: Ось твій син Йосиф прийшов до тебе. Тож Ізраїль, зібравши сили, сів на ліжку. 3 І сказав Яків Йосифові: Мій Бог з’явився мені в Лузі, у Ханаанській землі, поблагословив мене 4 і сказав мені: Ось Я побільшу тебе та розмножу тебе, і зроблю тебе громадою народів, і цю землю у вічне володіння дам тобі та твоїм нащадкам після тебе. 5 Тому тепер двоє твоїх синів, які народилися в тебе в Єгипті, — ще до того, як я прибув до тебе в Єгипет, — є моїми: Єфрем і Манасія будуть моїми, як Рувим та Симеон. 6 Діти ж, яких породиш після цього, будуть твоїми; вони будуть названі в переліку своїх братів — за їхньою спадкоємністю. 7 Тоді, коли я йшов із сирійської Месопотамії, померла твоя мати Рахиль у Ханаанській землі, як я наближався до іподрому Хаврата в тій землі, і поховав я її в дорозі біля іподрому на підході до Ефрата (це Вифлеєм). 8 І, побачивши синів Йосифа, Ізраїль запитав: Хто вони тобі? 9 А Йосиф відповів своєму батькові: Це — мої сини, яких дав мені тут Бог. Тож Яків сказав: Підведи їх до мене, щоб я їх поблагословив. 10 Очі ж його затьмарилися від старості, і він не міг бачити. І той підвів їх до нього, і він поцілував їх і обняв їх. 11 І сказав Ізраїль Йосифові: Ось, я не був позбавлений твого обличчя; та ось — Бог показав мені й твоїх нащадків. 12 І відвів їх Йосиф від його колін, і вони вклонилися йому обличчям до землі. 13 А Йосиф узяв своїх двох синів: Єфрема — правою рукою, — з лівої сторони Ізраїля, а Манасію — лівою рукою, — з правої сторони Ізраїля, і підвів їх до нього. 14 Але Ізраїль, простягнувши праву руку, поклав її на голову Єфрема, — цей же був молодший, а лівицю — на голову Манасії — схрестивши руки. 15 І він поблагословив їх, і сказав: Бог, перед Яким вгодили мої батьки, — Авраам та Ісаак, — Бог, Який мене годує з дитинства аж до цього дня, 16 Ангел, який мене спасає від усякого зла, нехай благословить цих дітей, і нехай прикличеться в них моє ім’я та ім’я моїх батьків Авраама й Ісаака, і хай розмножаться в дуже велике число на землі. 17 Побачив Йосиф, що батько поклав свою правицю на голову Єфрема, і йому здалося тяжким, і взяв Йосиф руку свого батька, щоби перекласти її з голови Єфрема на голову Манасії, 18 і Йосиф сказав своєму батькові: Не так, батьку, адже цей первенець; поклади свою правицю на його голову. 19 Та не схотів той, але сказав: Знаю, сину, знаю; і цей стане народом, і цей буде великим, але його молодший брат буде більшим за нього, і його потомство стане повнотою народностей. 20 І поблагословив їх того дня, промовивши: Через вас буде благословенний Ізраїль, коли говоритимуть: Нехай зробить тебе Бог, як Єфрема і як Манасію. Тож він поставив Єфрема перед Манасією. 21 А Йосифові Ізраїль сказав: Ось, я помираю, та Бог буде з вами, і Бог поверне вас із цієї землі в землю ваших батьків. 22 Я ж даю тобі понад твоїх братів вибраний Сікім; я забрав його з рук аморейців своїм мечем і луком.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Jakobs Segen über Ephraim und Manasse

1 Danach wurde Josef gesagt: Siehe, dein Vater ist krank. Und er nahm mit sich seine beiden Söhne Manasse und Ephraim. 2 Da wurde Jakob angesagt: Siehe, dein Sohn Josef kommt zu dir. Und Israel machte sich stark und setzte sich auf im Bett 3 und sprach zu Josef: Der allmächtige Gott erschien mir zu Lus im Lande Kanaan und segnete mich (Бут 17:1; Бут 28:12; Вих 6:2) 4 und sprach zu mir: Siehe, ich will dich wachsen lassen und mehren und will dich zu einer Menge von Völkern machen und will dies Land zu eigen geben deinen Nachkommen für alle Zeit. (Бут 17:8; Бут 35:11) 5 So sollen nun deine beiden Söhne Ephraim und Manasse, die dir geboren sind in Ägyptenland, ehe ich hergekommen bin zu dir, mein sein. Ephraim und Manasse sollen für mich sein wie Ruben und Simeon. (Бут 41:50) 6 Die Nachkommen aber, die du nach ihnen zeugst, sollen dein sein und genannt werden nach dem Namen ihrer Brüder in deren Erbteil. 7 Und als ich aus Mesopotamien kam, starb mir Rahel im Land Kanaan auf der Reise, als es nur noch eine kleine Strecke Weges war bis Efrata, und ich begrub sie dort an dem Wege nach Efrata, das nun Bethlehem heißt. (Бут 35:19) 8 Und Israel sah die Söhne Josefs und sprach: Wer sind die? 9 Josef antwortete seinem Vater: Es sind meine Söhne, die mir Gott hier gegeben hat. Er sprach: Bringe sie her zu mir, dass ich sie segne. 10 Denn die Augen Israels waren schwach geworden vor Alter, und er konnte nicht mehr sehen. Und er ließ sie herzutreten und küsste und herzte sie. 11 Und Israel sprach zu Josef: Siehe, ich habe dein Angesicht gesehen, was ich nicht gedacht hätte, und siehe, Gott hat mich auch deine Söhne sehen lassen. (Бут 37:33; Бут 37:35; Бут 45:26; Пс 128:6)

Бут 37:33Бут 37:35Бут 45:26Пс 128:6

12 Und Josef nahm sie von seinem Schoß und verneigte sich vor ihm zur Erde. 13 Dann nahm sie Josef beide, Ephraim an seine rechte Hand gegenüber Israels linker Hand und Manasse an seine linke Hand gegenüber Israels rechter Hand, und brachte sie zu ihm. 14 Aber Israel streckte seine rechte Hand aus und legte sie auf Ephraims, des Jüngeren, Haupt und seine linke auf Manasses Haupt und kreuzte seine Arme, obwohl Manasse der Erstgeborene war. 15 Und er segnete Josef und sprach: Der Gott, vor dem meine Väter Abraham und Isaak gewandelt sind, der Gott, der mein Hirte gewesen ist mein Leben lang bis auf diesen Tag, (Бут 32:10; Пс 23:1) 16 der Engel, der mich erlöst hat von allem Übel, der segne die Knaben, dass durch sie mein und meiner Väter Abraham und Isaak Name fortlebe, dass sie wachsen und viel werden auf Erden. (Бут 32:25; Іс 41:14) 17 Als aber Josef sah, dass sein Vater die rechte Hand auf Ephraims Haupt legte, missfiel es ihm, und er fasste seines Vaters Hand, dass er sie von Ephraims Haupt auf Manasses Haupt wendete, 18 und sprach zu ihm: Nicht so, mein Vater, dieser ist der Erstgeborene; lege deine rechte Hand auf sein Haupt. 19 Aber sein Vater weigerte sich und sprach: Ich weiß wohl, mein Sohn, ich weiß wohl. Dieser soll auch ein Volk werden und wird groß sein, aber sein jüngerer Bruder wird größer als er werden, und sein Geschlecht wird eine Menge von Völkern werden. (Чис 1:33; Чис 1:35; Повт 33:17) 20 So segnete er sie an jenem Tage und sprach: Wer in Israel jemanden segnen will, der sage: Gott mache dich wie Ephraim und Manasse! Und so setzte er Ephraim vor Manasse. (Євр 11:21) 21 Und Israel sprach zu Josef: Siehe, ich sterbe; aber Gott wird mit euch sein und wird euch zurückbringen in das Land eurer Väter. 22 Ich gebe dir Sichem als Vorzug vor deinen Brüdern, das ich mit meinem Schwert und Bogen aus der Hand der Amoriter genommen habe. (Бут 34:1; ІНав 24:30)