І.Навина 9 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 А коли почули аморейські царі, які на другому березі Йордану, ті, які в горах, ті, які на рівнині, ті, які по всьому узбережжі Великого моря, і ті, які в Антиливані (хети, аморейці, ґерґесейці, ханаанці, ферезейці, евейці та євусейці) 2 то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя. І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту (а тим часом половина народу, і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля. 3 А ті, хто жив у Ґаваоні, почули все, що вчинив Господь з Єрихоном і Ґаєм. 4 Тож і вони вчинили хитро: пішовши, заготовили їжу і підготувалися, і, взявши старі мішки на своїх ослів, старі міхи вина і подерті онучі, 5 середина ж їхнього взуття, їхні сандалі — старі й сходжені на їхніх ногах, їхній особистий верхній одяг — старий, їхній заготовлений хліб — сухий, запліснявілий і поїдений. 6 І вони прийшли до Ісуса, в ізраїльський табір, до Ґалґалу, і промовили до Ісуса й Ізраїля: Ми прийшли з далекої землі, тепер складіть з нами завіт! 7 Та ізраїльські сини запитали в хоррейця: Може ти посеред мене живеш, тож як складу я з тобою завіт? 8 Вони ж сказали Ісусові: Ми — твої слуги! А Ісус запитав їх: Звідки ви, і звідки ви прибули? 9 А ті відповіли: З дуже далекої землі прийшли твої слуги в Ім’я Господа, Бога твого. Оскільки ми почули Ім’я Його і те, що Він зробив у Єгипті, 10 і те, що Він учинив аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеонові, цареві Есевону, і Оґові, цареві Васану, який жив у Астароті та в Едраїні. 11 І, почувши про це, наші старійшини і всі, хто живе на нашій землі, звернулися до нас, говорячи: Візьміть собі заготовлену їжу на дорогу, підіть їм назустріч і скажете їм: Ми є твоїми слугами! Тож тепер складіть з нами завіт. 12 Ці хлібини — теплими взяли ми їх у той день, в який вийшли, щоби прийти до вас, тепер же висохли і стали запліснявілими. 13 Ось це — міхи вина, які ми наповнили новими, а вони подерлися. Наш одяг і наше взуття зносилися від надто довгої дороги. 14 І старійшини попробували їхню їжу, а Господа не запитали. 15 Тож Ісус уклав з ними мир і склав з ними завіт, що збережуть їм життя, і старійшини громади дали їм клятву. 16 І сталося, через три дні, після того, як був складений з ними завіт, вони почули, що ті є поблизу від них, і що вони між ними живуть. 17 Тож ізраїльські сини вирушили і пішли до їхніх міст. А їхні міста — Ґаваон, Кефіра, Вирот і місто Ярін. 18 Та ізраїльські сини не воювали з ними, бо поклялися їм усі старійшини Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на старійшин. 19 А старійшини сказали всій громаді: Ми поклялися їм Господом, Богом Ізраїля, і тепер не зможемо доторкнутися до них. 20 Це зробимо, щоб їх залишити при житті, і залишимо їх, і не буде на нас гніву через клятву, якою ми їм поклялися. 21 Вони житимуть, та будуть лісорубами і носитимуть воду для всієї громади, як і сказали їм старійшини. 22 Тож Ісус закликав їх і сказав їм: Чому ви мене обманули, кажучи: Ми живемо дуже далеко від тебе? Адже ви — місцеві жителі, з тих, які живуть між нами! 23 Тепер же ви прокляті, — не переведеться у вас раб і лісоруб для мене і мого Бога! 24 А вони відповіли Ісусові, кажучи: Донеслося до нас те, що заповів Господь, Бог твій, Мойсеєві, Своєму слузі, — дати вам цю землю і вигубити нас і всіх, хто на ній живе, з-перед вашого обличчя. І від вашого обличчя на нас напав великий страх за наші душі, і ми вчинили це діло. 25 Ось тепер ми у ваших руках, як вам подобається і як ви вважаєте, так з нами і вчиніть. 26 І вчинили з ними так, — Ісус врятував їх у той день з рук ізраїльських синів, тож їх не вигубили. 27 І поставив їх Ісус у той день лісорубами, а також носити воду для всієї громади і для Божого жертовника. Через це стали ті, хто живе в Ґаваоні, лісорубами і носіями води для Божого жертовника до сьогоднішнього дня, — на місці, яке Господь вибере.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die List der Gibeoniter

1 Als das nun alle Könige hörten, die jenseits des Jordans waren auf dem Gebirge und im Hügelland und am ganzen Ufer des großen Meeres nach dem Libanon hin, nämlich die Hetiter, Amoriter, Kanaaniter, Perisiter, Hiwiter und Jebusiter, 2 fanden sie sich zusammen, um einmütig gegen Josua und gegen Israel zu kämpfen. 3 Aber die Bürger von Gibeon hörten, was Josua mit Jericho und Ai getan hatte. (ІНав 6:20; ІНав 8:26; ІНав 8:28) 4 Da erdachten auch sie eine List, gingen hin und versahen sich mit Speise und nahmen alte Säcke auf ihre Esel und alte, zerrissene, geflickte Weinschläuche 5 und alte, geflickte Schuhe an ihre Füße und zogen alte Kleider an, und alles Brot, das sie mit sich nahmen, war hart und zerbröckelt. 6 Und sie gingen zu Josua ins Lager nach Gilgal und sprachen zu ihm und zu den Männern Israels: Wir kommen aus fernen Landen; so schließt nun einen Bund mit uns. 7 Da sprachen die Männer Israels zu den Hiwitern: Vielleicht wohnt ihr mitten unter uns; wie könnten wir dann einen Bund mit euch schließen? (Вих 23:32; ІНав 11:19) 8 Sie aber sprachen zu Josua: Wir sind deine Knechte. Josua sprach zu ihnen: Wer seid ihr und woher kommt ihr? 9 Sie sprachen: Deine Knechte sind aus sehr fernen Landen gekommen um des Namens des HERRN, deines Gottes, willen; denn wir haben von ihm gehört und von allem, was er in Ägypten getan hat, 10 und alles, was er den beiden Königen der Amoriter jenseits des Jordans getan hat, Sihon, dem König von Heschbon, und Og, dem König von Baschan, der zu Aschtarot wohnte. (Чис 21:21) 11 Darum sprachen unsere Ältesten und alle Bewohner unseres Landes zu uns: Nehmt Speise mit euch auf die Reise und geht ihnen entgegen und sprecht zu ihnen: Wir sind eure Knechte. So schließt nun einen Bund mit uns! 12 Dies unser Brot, das wir aus unsern Häusern zu unserer Speise mitnahmen, war noch warm, als wir zu euch auszogen, nun aber, siehe, ist es hart und zerbröckelt; 13 und diese Weinschläuche waren neu, als wir sie füllten, und siehe, sie sind zerrissen; und diese unsere Kleider und Schuhe sind alt geworden über der sehr langen Reise. 14 Da nahmen die Männer von ihrer Speise, den HERRN aber befragten sie nicht. 15 Und Josua machte Frieden mit ihnen und schloss einen Bund mit ihnen, dass sie am Leben bleiben sollten. Und die Obersten der Gemeinde schworen es ihnen. 16 Aber drei Tage nachdem sie mit ihnen einen Bund geschlossen hatten, hörten sie, dass jene aus ihrer Nähe wären und mitten unter ihnen wohnten. 17 Als die Israeliten weiterzogen, kamen sie am dritten Tage zu ihren Städten; die hießen Gibeon, Kefira, Beerot und Kirjat-Jearim. 18 Aber die Israeliten erschlugen sie nicht, weil ihnen die Obersten der Gemeinde geschworen hatten bei dem HERRN, dem Gott Israels. Als aber die ganze Gemeinde gegen die Obersten murrte, 19 sprachen alle Obersten zu der ganzen Gemeinde: Wir haben ihnen geschworen bei dem HERRN, dem Gott Israels; darum können wir sie nicht antasten. 20 Aber das wollen wir tun: Lasst sie leben, dass nicht ein Zorn über uns komme um des Eides willen, den wir ihnen geschworen haben. 21 Und die Obersten sprachen zu ihnen: Lasst sie leben, damit sie Holzhauer und Wasserschöpfer seien für die ganze Gemeinde, wie ihnen die Obersten gesagt haben. 22 Da rief sie Josua und redete mit ihnen und sprach: Warum habt ihr uns betrogen und gesagt: »Wir sind sehr fern von euch«, wo ihr doch mitten unter uns wohnt? 23 Darum sollt ihr verflucht sein und sollt nicht aufhören, Knechte zu sein, die Holz hauen und Wasser schöpfen für das Haus meines Gottes. 24 Sie antworteten Josua: Es wurde deinen Knechten angesagt, dass der HERR, dein Gott, seinem Knecht Mose geboten habe, dass er euch das ganze Land geben und vor euch her alle Bewohner des Landes vertilgen wolle. Da fürchteten wir sehr um unser Leben und haben das so gemacht. 25 Nun aber, siehe, wir sind in deiner Hand; was dich gut und recht dünkt, uns zu tun, das tu. 26 Und so tat er mit ihnen und errettete sie aus der Hand der Israeliten, dass sie sie nicht töteten. 27 So machte sie Josua an diesem Tage zu Holzhauern und Wasserschöpfern für die Gemeinde und den Altar des HERRN bis auf diesen Tag, an der Stätte, die er erwählen würde. (Повт 29:10)