І.Навина 7 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Та ізраїльські сини згрішили великим гріхом, — вони присвоїли дещо із заклятого. Ахар, син Хармія, сина Замврія, сина Зарі з племені Юди, взяв із заклятого. І Господь запалав гнівом на ізраїльських синів. 2 А тим часом Ісус послав мужів до Ґаю, що є напроти Ветиля, кажучи: Розвідайте Ґай! І мужі пішли, і розвідали Ґай. 3 Вони повернулися до Ісуса і сказали йому: Хай не йде весь народ, але якихось дві тисячі чи чотири тисячі мужів хай підуть і здобудуть місто; не веди туди весь народ, бо їх є небагато! 4 І пішло якихось три тисячі мужів, та вони втекли від обличчя мужів Ґаю. 5 І вбили з них мужі Ґаю до тридцяти шести мужів — вони погнали їх від брами і розгромили їх на схилі. Тож серце народу переповнилося жахом і стало, наче вода. 6 Ісус роздер свій одяг, і впав Ісус на землю і лежав долілиць перед Господом до вечора, він та ізраїльські старійшини, і посипали порохом свої голови. 7 Тоді Ісус сказав: Благаю, Господи, навіщо перевів Твій слуга цей народ через Йордан, щоб видати його Амореєві, щоб знищити нас, аби ми залишилися і жили поблизу Йордану. 8 І що я скажу, оскільки Ізраїль повернув шию перед своїм ворогом, 9 то ханаанці та всі, хто живе на землі, почувши, оточать нас і вигублять нас із землі. Що ж Ти зробиш для Імені Твого великого? 10 А Господь промовив до Ісуса: Встань! Навіщо ти так упав долілиць? 11 Народ згрішив і порушив завіт, який Я їм заповів, і, вкравши із заклятого, вони поклали у свої скрині. 12 Ізраїльські сини не можуть встояти перед обличчям їхніх ворогів, вони повернуть шию перед своїми ворогами, бо стали заклятими. Більше не перебуватиму з вами, якщо не вилучите закляте з-поміж вас самих! 13 Уставши, освяти народ і скажи, щоб освятилися на завтра. Так каже Господь, Бог Ізраїля: Серед вас є закляття, тож не зможете встояти перед вашими ворогами, доки не усунете з-поміж вас закляття. 14 Ви зберетеся всі вранці за племенами, і буде, що плем’я, на яке вкаже Господь, проведете за родами, і рід, на який вкаже Господь, проведете за кожним домом, а дім, на який вкаже Господь, проведете чоловіка за чоловіком. 15 І той, на якого буде вказано, буде спалений у вогні, а також усе, що належить йому, бо він порушив Господній завіт і навів беззаконня на Ізраїль! 16 Тож Ісус устав вранці й провів народ за племенами, і вказано на плем’я Юди. 17 Далі провели за родами, і вказано на рід Зарая. І провели чоловіка за чоловіком, 18 і вказано на Ахара, сина Замврія, сина Зари. 19 Тоді Ісус сказав Ахарові: Віддай славу сьогодні Господу, ізраїльському Богові, признайся і сповісти мені, що ти зробив, і не приховай від мене! 20 А Ахар відповів Ісусові, кажучи: Я насправді згрішив перед Господом, Богом Ізраїля: так і так я зробив. 21 Побачив я серед здобичі багатобарвний гарний одяг, двісті дідрахм срібла і один золотий зливок в п’ятдесят дідрахм і, забажавши їх, я взяв, і ось вони сховані в землі в моєму наметі, а срібло сховане під ними. 22 Тоді Ісус послав гінців, і вони побігли до намету в табір, і ці речі були сховані в наметі, а під ними — срібло. 23 Їх винесли з намету і принесли до Ісуса та до ізраїльських старійшин, і поклали їх перед Господом. 24 І взяв Ісус Ахара, сина Зари, і привів його в долину Ахора, а також його синів, його дочок, його худобу, його ослів, усіх його овець, його намет і весь його маєток, і весь народ пішов з ним. Він привів їх до Емекахора^[1]. 25 І сказав Ісус Ахарові: Чому ти мав вигубити нас? Нехай погубить тебе Господь таким же чином вже сьогодні! І весь Ізраїль побив його камінням. 26 І накидали над ним велику купу каміння. І спинився Господь від гніву люті. Тому назвав те місце Емекахор, і так є аж до цього дня.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Achans Diebstahl

1 Aber die Israeliten vergriffen sich an dem Gebannten; denn Achan, der Sohn Karmis, des Sohnes Sabdis, des Sohnes Serachs, vom Stamm Juda, nahm etwas vom Gebannten. Da entbrannte der Zorn des HERRN über die Israeliten. (ІНав 6:18) 2 Und Josua sandte Männer aus von Jericho nach Ai, das bei Bet-Awen liegt östlich von Bethel, und sprach zu ihnen: Geht hinauf und erkundet das Land. Und als die Männer hinaufgegangen waren und Ai erkundet hatten, 3 kamen sie zu Josua zurück und sprachen zu ihm: Lass nicht das ganze Kriegsvolk hinaufziehen, sondern etwa zwei- oder dreitausend Mann sollen hinaufziehen und Ai schlagen, damit nicht das ganze Volk sich dorthin bemühe; denn ihrer sind wenige. 4 So zogen hinauf vom Volk etwa dreitausend Mann; aber sie flohen vor den Männern von Ai. 5 Und die Männer von Ai erschlugen von ihnen etwa sechsunddreißig Mann; sie hatten sie nämlich von dem Tor bis zu den Steinbrüchen gejagt und am Abhang erschlagen. Da verzagte das Herz des Volks und ward zu Wasser. 6 Josua aber zerriss seine Kleider und fiel auf sein Angesicht zur Erde vor der Lade des HERRN bis zum Abend samt den Ältesten Israels, und sie warfen Staub auf ihr Haupt. 7 Und Josua sprach: Ach, Herr HERR, warum hast du dies Volk über den Jordan geführt und gibst uns in die Hände der Amoriter, um uns umzubringen? O dass wir doch jenseits des Jordans geblieben wären! 8 Ach, mein Herr, was soll ich sagen, nachdem Israel seinen Feinden den Rücken gekehrt hat? 9 Wenn das die Kanaaniter und alle Bewohner des Landes hören, so werden sie uns umringen und unsern Namen ausrotten von der Erde. Was willst du dann für deinen großen Namen tun? (Вих 32:12) 10 Da sprach der HERR zu Josua: Steh auf! Warum liegst du da auf deinem Angesicht? 11 Israel hat sich versündigt, sie haben meinen Bund übertreten, den ich ihnen geboten habe, und haben von dem Gebannten genommen und gestohlen und haben’s verheimlicht und zu ihren Geräten gelegt. 12 Darum können die Israeliten nicht bestehen vor ihren Feinden, sondern müssen ihnen den Rücken kehren; denn sie sind dem Bann verfallen. Ich werde hinfort nicht mit euch sein, wenn ihr nicht das Gebannte aus eurer Mitte tilgt. 13 Steh auf, heilige das Volk und sprich: Heiligt euch auf morgen! Denn so spricht der HERR, der Gott Israels: Es ist Gebanntes in deiner Mitte, Israel; darum kannst du nicht bestehen vor deinen Feinden, bis ihr das Gebannte von euch tut. (ІНав 3:5) 14 Und morgen früh sollt ihr herzutreten, ein Stamm nach dem andern; und welchen Stamm der HERR treffen wird, der soll herzutreten, ein Geschlecht nach dem andern; und welches Geschlecht der HERR treffen wird, das soll herzutreten, ein Haus nach dem andern; und welches Haus der HERR treffen wird, das soll herzutreten, Mann für Mann. 15 Und wer so mit dem Gebannten angetroffen wird, den soll man mit Feuer verbrennen mit allem, was er hat, weil er den Bund des HERRN übertreten und einen Frevel in Israel begangen hat. 16 Da machte sich Josua früh am Morgen auf und ließ Israel herzutreten, einen Stamm nach dem andern; und es wurde getroffen der Stamm Juda. (1Сам 10:20; 1Сам 14:41) 17 Und als er die Geschlechter Judas herzutreten ließ, wurde getroffen das Geschlecht der Serachiter. Und als er das Geschlecht der Serachiter herzutreten ließ, wurde Sabdi getroffen. 18 Und als er sein Haus herzutreten ließ, Mann für Mann, wurde getroffen Achan, der Sohn Karmis, des Sohnes Sabdis, des Sohnes Serachs, aus dem Stamm Juda. 19 Und Josua sprach zu Achan: Mein Sohn, gib dem HERRN, dem Gott Israels, die Ehre und lobe ihn. Sage mir, was du getan hast, und verhehle mir nichts. 20 Da antwortete Achan Josua und sprach: Wahrlich, ich habe mich versündigt an dem HERRN, dem Gott Israels. Das habe ich getan: 21 Ich sah unter der Beute einen kostbaren Mantel aus Schinar und zweihundert Schekel Silber und eine Stange von Gold, fünfzig Schekel schwer; danach gelüstete mich und ich nahm es. Und siehe, es ist verscharrt in der Erde in meinem Zelt und das Silber darunter. 22 Da sandte Josua Boten hin, die liefen zum Zelt; und siehe, es war verscharrt in seinem Zelt und das Silber darunter. 23 Und sie nahmen’s aus dem Zelt und brachten’s zu Josua und zu allen Israeliten und legten’s nieder vor dem HERRN. 24 Da nahmen Josua und ganz Israel mit ihm Achan, den Sohn Serachs, samt dem Silber, dem Mantel und der Stange von Gold, seine Söhne und Töchter, seine Rinder und Esel und Schafe, sein Zelt und alles, was er hatte, und führten sie hinauf ins Tal Achor. (Лев 24:14) 25 Und Josua sprach: Weil du uns betrübt hast, so betrübe dich der HERR an diesem Tage. Und ganz Israel steinigte ihn und verbrannte sie mit Feuer. Und als sie sie gesteinigt hatten, (Повт 13:16) 26 machten sie über ihm einen großen Steinhaufen; der ist geblieben bis auf diesen Tag. So kehrte sich der HERR ab von dem Grimm seines Zorns. Daher nennt man diesen Ort »Tal Achor«^[1] bis auf diesen Tag. (Іс 65:10; Ос 2:17)