І.Навина 6 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Єрихон був замкнений і укріплений, і ніхто з нього не виходив і не входив туди. 2 А Господь промовив до Ісуса: Ось Я передаю тобі в руки Єрихон, його царя і тих, хто є в ньому, могутніх своєю силою. 3-4 Ти ж обійди його довкола з військовими; 5 і станеться, коли затрубите трубою, нехай заголосить разом весь народ, і коли вони закричать, то стіни міста самі по собі впадуть, і весь народ увійде, кинувшись до міста кожний поперед себе. 6 Тоді Ісус, син Навина, прийшов до священиків 7 і звернувся до них, промовляючи: Накажете народові обійти і оточити місто, а військові хай підуть озброєні перед Господом. 8 І сім священиків, маючи сім святих труб, підуть таким чином перед Господом, і хай дадуть знак гарним звуком, а за ними нехай іде ковчег Господнього завіту. 9 Тож військові хай ідуть спереду, а священики, які йдуть в кінці за ковчегом Господнього завіту, хай ідуть і трублять. 10 А народові Ісус дав вказівку, наказуючи: Не кричіть, і хай зовсім не буде чути вашого голосу до дня, коли Він оголосить, щоб закричати, а тоді закричите! 11 Тож ковчег Божого завіту, обійшовши місто, відразу повернувся до табору і спочив там. 12 На другий день Ісус устав вранці, і священики взяли ковчег Господнього завіту. 13 А сім священиків, які несли сім труб, ішли перед Господом, а після цього йшли військові та решта народу — за ковчегом Господнього завіту. І священики затрубили трубами, і весь натовп, який залишився, обійшов місто зблизька 14 і повернувся знову до табору. Так чинив він шість днів. 15 На сьомий день вони встали вранці й обійшли місто шість разів. 16 А при сьомому обході затрубили священики, й Ісус сказав ізраїльським синам: Закричіть, бо Господь віддав вам місто! 17 Місто ж буде під закляттям, — воно і все, що є в ньому, Господу Саваотові! Тільки розпусницю Раав залишите при житті, — її і тих, хто є в її домі. 18 Але ви дуже стережіться закляття, щоби часом ви, пожадавши, самі не взяли із заклятого, бо наведете на табір ізраїльських синів закляття і нас вигубите! 19 Адже все золото, срібло, мідь чи залізо буде святим — Господу, його внесуть до Господньої скарбниці! 20 І священики затрубили трубами. Коли ж народ почув звуки труб, то весь народ разом заголосив гучним і сильним криком. І весь мур довкола впав, і весь народ увійшов у місто. 21 Та Ісус закляв його і те, що було в місті, — від чоловіка і до жінки, від молодого і до старого, до теляти і осла, — знищити вістрям меча. 22 А двом юнакам, які розвідували, Ісус сказав: Увійдіть у дім жінки і виведіть її звідти, і те, що є її! 23 Тож два юнаки, які розвідували місто, увійшли в дім жінки, і вивели розпусницю Раав, її батька, її матір, її братів і все, що було її, і весь її рід, і поставили її за ізраїльським табором. 24 А місто було спалене вогнем з усім, що в ньому, за винятком золота, срібла, міді й заліза, яке віддали, щоб внести в Господню скарбницю. 25 Розпусницю Раав і весь її батьківський дім Ісус залишив при житті. Вона поселилася в Ізраїлі, і так є аж до сьогоднішнього дня, тому що вона заховала розвідників, яких Ісус послав розвідати Єрихон. 26 У той день Ісус поклявся перед Господом, кажучи: Проклята людина, яка відбудує це місто! За свого первородного закладе його основу і за свого найменшого встановить його браму. І так зробив Озан, котрий з Ветилю: за Авірона, первородного, він поклав його основи, а за найменшого, який залишився живим, встановив його брами. 27 Господь був з Ісусом, і його ім’я стало відомим по всій землі.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Jericho wird erobert und zerstört

1 Jericho aber war verschlossen und verwahrt vor den Israeliten, sodass niemand heraus- oder hineinkommen konnte. 2 Da sprach der HERR zu Josua: Sieh, ich habe Jericho samt seinem König und seinen Kriegsleuten in deine Hand gegeben. 3 Lass alle Kriegsmänner einmal rings um die Stadt herumgehen, und tu so sechs Tage lang. 4 Und lass sieben Priester sieben Posaunen tragen vor der Lade her, und am siebenten Tage zieht siebenmal um die Stadt und lass die Priester die Posaunen blasen. 5 Und wenn man das Horn bläst und ihr den Schall der Posaune hört, so soll das ganze Volk ein großes Kriegsgeschrei erheben. Dann wird die Stadtmauer einfallen, und das Volk soll hinaufsteigen, ein jeder, wo er gerade steht. 6 Da rief Josua, der Sohn Nuns, die Priester und sprach zu ihnen: Tragt die Bundeslade und lasst sieben Priester sieben Posaunen tragen vor der Lade des HERRN. 7 Zum Volk aber sprach er: Geht hin und zieht um die Stadt; und wer bewaffnet ist, soll vor der Lade des HERRN hergehen. 8 Als Josua das dem Volk gesagt hatte, trugen die sieben Priester sieben Posaunen vor dem HERRN her und gingen und bliesen die Posaunen, und die Lade des Bundes des HERRN folgte ihnen nach. 9 Und wer bewaffnet war, ging vor den Priestern her, die die Posaunen bliesen, und das übrige Volk folgte der Lade nach, und man blies immerfort die Posaunen. 10 Josua aber gebot dem Volk und sprach: Ihr sollt kein Kriegsgeschrei erheben noch eure Stimme hören lassen, noch soll ein Wort aus eurem Munde gehen bis auf den Tag, an dem ich zu euch sage: »Macht ein Kriegsgeschrei!« Dann sollt ihr das Kriegsgeschrei erheben. 11 So ließ er die Lade des HERRN einmal rings um die Stadt ziehen, und sie kamen zurück in das Lager und blieben über Nacht im Lager. 12 Und Josua machte sich früh am Morgen auf, und die Priester trugen die Lade des HERRN. 13 So trugen die sieben Priester die sieben Posaunen vor der Lade des HERRN her und bliesen immerfort die Posaunen; und wer bewaffnet war, ging vor ihnen her, und das übrige Volk folgte der Lade des HERRN, und man blies immerfort die Posaunen. 14 Am zweiten Tage gingen sie auch einmal um die Stadt und kamen zurück ins Lager. So taten sie sechs Tage. 15 Am siebenten Tage aber, als die Morgenröte aufging, machten sie sich früh auf und zogen in derselben Weise siebenmal um die Stadt; nur an diesem Tag zogen sie siebenmal um die Stadt. 16 Und beim siebenten Mal, als die Priester die Posaunen bliesen, sprach Josua zum Volk: Macht ein Kriegsgeschrei! Denn der HERR hat euch die Stadt gegeben. 17 Aber diese Stadt und alles, was darin ist, soll dem Bann des HERRN verfallen sein. Nur die Hure Rahab soll am Leben bleiben und alle, die mit ihr im Hause sind; denn sie hat die Boten verborgen, die wir aussandten. (Повт 20:16; ІНав 2:12; Євр 11:31) 18 Allein hütet euch vor dem Gebannten und lasst euch nicht gelüsten, etwas von dem Gebannten zu nehmen und das Lager Israels in Bann und Unglück zu bringen. (Лев 27:28; Повт 13:18) 19 Aber alles Silber und Gold samt dem ehernen und eisernen Gerät soll dem HERRN geheiligt sein, dass es zum Schatz des HERRN komme. 20 Da erhob das Volk ein Kriegsgeschrei, und man blies die Posaunen. Und als das Volk den Schall der Posaunen hörte, erhob es ein großes Kriegsgeschrei. Da fiel die Mauer um, und das Volk stieg zur Stadt hinauf, ein jeder, wo er gerade stand. So nahmen sie die Stadt ein (Євр 11:30) 21 und vollstreckten den Bann an allem, was in der Stadt war, mit der Schärfe des Schwerts, an Mann und Weib, Jung und Alt, Rindern, Schafen und Eseln. 22 Aber Josua sprach zu den beiden Männern, die das Land erkundet hatten: Geht in das Haus der Hure und führt die Frau von da heraus mit allem, was sie hat, wie ihr es ihr geschworen habt. (ІНав 2:12) 23 Da gingen die jungen Männer, die Kundschafter, hinein und führten Rahab heraus samt ihrem Vater und ihrer Mutter und ihren Brüdern und allem, was sie hatte, und ihr ganzes Geschlecht führten sie heraus und gaben ihnen einen Platz außerhalb des Lagers Israels. 24 Aber die Stadt verbrannten sie mit Feuer und alles, was darin war. Nur das Silber und Gold und die ehernen und eisernen Geräte taten sie zum Schatz in das Haus des HERRN. 25 Rahab aber, die Hure, samt dem Hause ihres Vaters und allem, was sie hatte, ließ Josua leben. Und sie blieb in Israel wohnen bis auf diesen Tag, weil sie die Boten verborgen hatte, die Josua gesandt hatte, um Jericho auszukundschaften. (Суд 1:25) 26 Zu der Zeit ließ Josua schwören: Verflucht sei vor dem HERRN, wer sich aufmacht und diese Stadt Jericho wieder aufbaut! Wenn er ihren Grund legt, das koste ihn seinen erstgeborenen Sohn, und wenn er ihre Tore setzt, das koste ihn seinen jüngsten Sohn! (1Цар 16:34) 27 So war der HERR mit Josua, dass man ihn rühmte im ganzen Lande.